У Лос-Анджелесі днями представили новинку авіабудівництва – новий повітряний корабель, який, хоча і не може похвалитися швидкістю, але бере своє вантажопідйомністю та дешевизною. Велетенський, наповнений гелієм, дирижабль жорсткої конструкції створив емігрант з України Ігор Пастернак. А його компанія «Worldwide Aeros», яка нині базується у Каліфорнії, починала своє життя в Україні. Аероскрафту, як автор називає своє творіння, не потрібні злітні смуги та складна інфраструктура. Повітряне судно здіймається вертикально і має вантажопідйомність, якої потребує ринок. На думку Пастернака, аероскрафт зможе перевозити цілі заводи або величезні гуманітарні вантажі. Апарат працює на дизельному пальному і, незважаючи на невелику швидкість, дещо більше 200 кілометрів на годину, схоже матиме своїх замовників.
Прототип Аероскрафта представили у Каліфорнії у величезному ангарі часів Другої світової війни. Довжина судна – 75 метрів, втім це вдвічі менше за кінцеву робочу модель. Готовий Аероскрафт буде 150 метрів завдовжки і зможе перевозити вантаж у 66 тонн на відстань у сотні кілометрів.
Головний інженер і засновник компанії «Аерос» Ігор Пастернак каже, що вперше ідея створення такого літального апаратв в нього з’явилася ще в Україні, 25 років тому, після прочитання журналу «Юний технік». Він розповідає:
«Якщо б я міг пересувати великогабаритні вантажі. І якщо б я міг підніматися у повітря вертикально, взяти вантаж у будь-якому місці і доставити його у будь-яке інше місце – це повністю змінило б систему дистрибуції та транспортування. І я почав шукати таке рішення.
Переїхавши у 1994 році до США, Ігор Пастернак вирішив розвинути свою ідею і зробити її комерційно привабливою.
«Ідея Аероскрафта була основана на розумінні того, чого потребує ринок. Я намагався уявити, який тип транспортного засобу буде потрібний нам у наступні 100 років».
Пастернак почав експериментувати з технологіями, будуючи комерційні дирижаблі. Він розповідає:
«Є три проблеми, які ніяк не могли вирішити конструктори. Перша – проблема баласту. Коли ви вивантажуєте товар у звичайному дирижаблі, на його місце треба завантажити воду чи щось інше, щоб тримати ту ж вагу. Але для ринку це неприйнятно – ніхто не хоче возити по світу тонни непотрібної ваги.
Друга проблема – надійність. Сучасні дирижаблі збудовані, фактично, зі спеціальної тканини. Щось на зразок надувної кулі. І це проблематично, бо тканина не така надійна, порівнюючи з твердим каркасом.
Третя проблема – вертикальний зліт та посадка.
Наш літальний апарат – пропонує рішення для цих трьох проблем
Аероскрафт поєднує у собі технічні можливості гелікоптера, турбогвинтового літака та дирижабля. Щоб працювати, апарату непотрібні аеропорти, наземна підтримка. Фактично, він один в полі воїн.
Каркас повітряного судна зроблений із вуглецевого волокна і алюмінію. Зліт, посадку та маневрування у повітрі контролюють пропелери. А підйомну силу забезпечує гелій. Конструктори компанії «Аерос» розробили оригінальну технологію стискання гелію у середині апарата, в результаті чого Аероскрафт стає або легшим або важчим за повітря в залежності від потреби.
Генеральний директор «Аерос» Ігор Пастернак підкреслює:
«Ми знайшли технологічне рішення як забезпечити відповідний баласт, коли потрібно. І це насправді було досить просте рішення. Ми подивилися як працює підводний човен. Він набирає воду, щоб опускатися на глибину, чи скидає її щоб підніматися на поверхню. Те ж саме з нашим апаратом. Тільки замість води він бере ззовні повітря. Коли нам треба посадити апарат, ми стискуємо гелій, і поміщаємо у спеціальний резервуар. Тоді порожнину, яка утворилася, заповнюється повітрям. Таким чином апарат стає важким і знижується.
В ідею Аероскарафта повірили. Пентагон та НАСА виділили 35 мільйонів доларів на доопрацювання концепту і будівництво прототипу нового літального апарата.
Американські військові бачать застосування Аероскарфта для здійснення рятувальних місій під час стихійних лих.
Генеральний директор «Аерос» Ігор Пастернак додає:
«Американські військові часто проводять рятувальні операції, допомагаючи після природніх катаклізмів. Це було на Гаїті, у Японії, в Пакистані. І цей літальний апарат – ідеальний для таких місій. Вам не потрібно багато підтримки на землі, не потрібні аеропорти. Ви можете доставити велику кількість вантажу саме туди, де він потрібен людям».
Засновник компанії Ігор Пастернак каже, що його творіння є абсолютно новим типом повітряного судна, яке може знайти широке застосування і для цивільних потреб. За його словами, Аероскрафт може зробити для системи дистрибуції те, що Інтернет зробив для поширення інформації.
Генеральний директор «Аерос» Ігор Пастернак продовжує:
«Це цілком новий тип повітряного судна. Цей апарат спеціалізуватиметься на великогабаритних вантажах. Він може взяти майже в 50 разів більше вантажу відносно своєї ваги, ніж сучасний літак».
Аероскрафт зможе досягати недоступні традиційній авіації місця. Наприклад, доставляти турбіни на віддалені вітрові електростанції на верхівці гори, перевозити інші нестандартні вантажі на тисячі кілометрів, або ж доставляти продукти, меблі і будівельні матеріали у центр багатомільйонного міста, куди складно дістатися звичайними вантажівками. Новим літальним апаратом вже цікавляться комерційні компанії, які збираються перевозити найрізноманітніші матеріали.
Наприклад нафту та газ, або свіжі квіти. Ми також спілкуємося з виробниками одягу» – додає Шенні Яо з компанії «Аерос».
Аероскрафт хоче привабити клієнтів дешевизною, підкреслює Ігор Пастернак. Це невитратний транспорт, як повітряна вантажівка.
Конструктори Аероскрафта запевняють, що за рівнем безпеки апарат є таким же надійний, як і звичайний літак. Гелій – негорючий газ і небезпека вибуху чи загоряння – мінімальна, кажуть вони.
Прототип вже випробували в ангарі. Він самотужки піднявся у повітря та приземлився. Якщо він покаже очікувані результати та зацікавить замовників, будівництво першої серійної 66-тонної моделі Аероскрафта може початися вже до кінця цього року. Компанія також розробляє більшу версію цього ж апарата підйомністю 250 тонн і дальністю польоту 10 тисяч кілометрів.
Прототип Аероскрафта представили у Каліфорнії у величезному ангарі часів Другої світової війни. Довжина судна – 75 метрів, втім це вдвічі менше за кінцеву робочу модель. Готовий Аероскрафт буде 150 метрів завдовжки і зможе перевозити вантаж у 66 тонн на відстань у сотні кілометрів.
Головний інженер і засновник компанії «Аерос» Ігор Пастернак каже, що вперше ідея створення такого літального апаратв в нього з’явилася ще в Україні, 25 років тому, після прочитання журналу «Юний технік». Він розповідає:
«Якщо б я міг пересувати великогабаритні вантажі. І якщо б я міг підніматися у повітря вертикально, взяти вантаж у будь-якому місці і доставити його у будь-яке інше місце – це повністю змінило б систему дистрибуції та транспортування. І я почав шукати таке рішення.
Переїхавши у 1994 році до США, Ігор Пастернак вирішив розвинути свою ідею і зробити її комерційно привабливою.
«Ідея Аероскрафта була основана на розумінні того, чого потребує ринок. Я намагався уявити, який тип транспортного засобу буде потрібний нам у наступні 100 років».
Пастернак почав експериментувати з технологіями, будуючи комерційні дирижаблі. Він розповідає:
«Є три проблеми, які ніяк не могли вирішити конструктори. Перша – проблема баласту. Коли ви вивантажуєте товар у звичайному дирижаблі, на його місце треба завантажити воду чи щось інше, щоб тримати ту ж вагу. Але для ринку це неприйнятно – ніхто не хоче возити по світу тонни непотрібної ваги.
Друга проблема – надійність. Сучасні дирижаблі збудовані, фактично, зі спеціальної тканини. Щось на зразок надувної кулі. І це проблематично, бо тканина не така надійна, порівнюючи з твердим каркасом.
Третя проблема – вертикальний зліт та посадка.
Наш літальний апарат – пропонує рішення для цих трьох проблем
Аероскрафт поєднує у собі технічні можливості гелікоптера, турбогвинтового літака та дирижабля. Щоб працювати, апарату непотрібні аеропорти, наземна підтримка. Фактично, він один в полі воїн.
Каркас повітряного судна зроблений із вуглецевого волокна і алюмінію. Зліт, посадку та маневрування у повітрі контролюють пропелери. А підйомну силу забезпечує гелій. Конструктори компанії «Аерос» розробили оригінальну технологію стискання гелію у середині апарата, в результаті чого Аероскрафт стає або легшим або важчим за повітря в залежності від потреби.
Генеральний директор «Аерос» Ігор Пастернак підкреслює:
«Ми знайшли технологічне рішення як забезпечити відповідний баласт, коли потрібно. І це насправді було досить просте рішення. Ми подивилися як працює підводний човен. Він набирає воду, щоб опускатися на глибину, чи скидає її щоб підніматися на поверхню. Те ж саме з нашим апаратом. Тільки замість води він бере ззовні повітря. Коли нам треба посадити апарат, ми стискуємо гелій, і поміщаємо у спеціальний резервуар. Тоді порожнину, яка утворилася, заповнюється повітрям. Таким чином апарат стає важким і знижується.
В ідею Аероскарафта повірили. Пентагон та НАСА виділили 35 мільйонів доларів на доопрацювання концепту і будівництво прототипу нового літального апарата.
Американські військові бачать застосування Аероскарфта для здійснення рятувальних місій під час стихійних лих.
Генеральний директор «Аерос» Ігор Пастернак додає:
«Американські військові часто проводять рятувальні операції, допомагаючи після природніх катаклізмів. Це було на Гаїті, у Японії, в Пакистані. І цей літальний апарат – ідеальний для таких місій. Вам не потрібно багато підтримки на землі, не потрібні аеропорти. Ви можете доставити велику кількість вантажу саме туди, де він потрібен людям».
Аероскрафт зможе досягати недоступні традиційній авіації місця. Наприклад, доставляти турбіни на віддалені вітрові електростанції на верхівці гори, перевозити інші нестандартні вантажі на тисячі кілометрів, або ж доставляти продукти, меблі і будівельні матеріали у центр багатомільйонного міста, куди складно дістатися звичайними вантажівками.
Генеральний директор «Аерос» Ігор Пастернак продовжує:
«Це цілком новий тип повітряного судна. Цей апарат спеціалізуватиметься на великогабаритних вантажах. Він може взяти майже в 50 разів більше вантажу відносно своєї ваги, ніж сучасний літак».
Аероскрафт зможе досягати недоступні традиційній авіації місця. Наприклад, доставляти турбіни на віддалені вітрові електростанції на верхівці гори, перевозити інші нестандартні вантажі на тисячі кілометрів, або ж доставляти продукти, меблі і будівельні матеріали у центр багатомільйонного міста, куди складно дістатися звичайними вантажівками. Новим літальним апаратом вже цікавляться комерційні компанії, які збираються перевозити найрізноманітніші матеріали.
Наприклад нафту та газ, або свіжі квіти. Ми також спілкуємося з виробниками одягу» – додає Шенні Яо з компанії «Аерос».
Аероскрафт хоче привабити клієнтів дешевизною, підкреслює Ігор Пастернак. Це невитратний транспорт, як повітряна вантажівка.
Конструктори Аероскрафта запевняють, що за рівнем безпеки апарат є таким же надійний, як і звичайний літак. Гелій – негорючий газ і небезпека вибуху чи загоряння – мінімальна, кажуть вони.
Прототип вже випробували в ангарі. Він самотужки піднявся у повітря та приземлився. Якщо він покаже очікувані результати та зацікавить замовників, будівництво першої серійної 66-тонної моделі Аероскрафта може початися вже до кінця цього року. Компанія також розробляє більшу версію цього ж апарата підйомністю 250 тонн і дальністю польоту 10 тисяч кілометрів.