Благодійністю в Україні стане займатися простіше, якщо президент підпише новий закон про благодійність, говорять представники громадських організацій. Законопроект, який називають унікальним за те, що його повністю розробили представники громадських організацій, міг зацікавити більше українців долучатися до благодійних ініціатив, проте цього не сталося, тому що в процесі обговорення його довелося викинути частину про значні податкові спрощення.
«Держава поки не розуміє, що краще поступити в плані податків, але дати поштовх до розвитку благодійності та послабити частково податкові навантаження. Держава мислить категоріями, що потрібно витискати якомога більше з усього, тому поки що маємо справу з подвійним оподаткування благодійних ініціатив», – сказала Голосу Америки координатор інформаційних проектів Українського форуму благодійників Леся Ярошенко. «Загалом, законопроект чудовий, якби його прийняли в первозданному вигляді, це б відкрило широкий простір для благодійних ініціатив».
Представники громадських організацій говорять, що навіть попри те, що держава не зацікавлює українців податковими спрощеннями, не можна сказати, що благодійність в країні непопулярна. Головна різниця у підходах, адже якщо в Америці та західній Європі навчилися рахувати години волонтерської роботи, то Україна до цього тільки іде, тому коли і робиться щось подібне, то через несистемність – ефект виходить меншим.
Як в Америці заохочують займатися благодійністю
«Останні кілька років кількість пожертв зменшилася через загальний стан американської економіки. Проте у цьому році з’явилися ознаки покращення ситуації», – сказав Голосу Америки Метью Віола, представник Charity Navigator, організації, що займається оцінкою доброчинності в країні. «Це
конкурентний ринок – стало менше доларів, які готові віддавати, а також виникло більше організацій, які працюють заради однакової мети. Тому ми спостерігаємо, як різні доброчинні організації об’єднуються, щоб працювати разом заради спільної мети».
За словами Віоли, саме конкурентність ринку підштовхує організації до максимальної прозорості, адже люди будуть готові допомагати за двох умов – якщо будуть бачити результат, а також будуть переконані у тому, що організація направляє отримані гроші та інші види підтримки у правильне русло. Для цього існують організації, які займаються контролем доброчинних проектів по всій Америці та публікують у себе на сайті аналіз їх роботи. Списки таких звітів можуть включати аналіз роботи більше 5 тисяч доброчинних організацій. Віола також додає, що вони заохочують донорів, щоб перед тим, як робити пожертву, дізналися якомога більше про проект, який збираються підтримати.
«Ми завжди радимо, щоб потенційні донори дзвонили в організацію, яка займається доброчинністю та ставили запитання про їх роботу, і тільки потім можна приймати рішення, чи варто фінансово підтримувати роботу цієї організації», – сказав Віола.
Українські доброчинні організації також намагаються переймати західні стандарти відкритості, тому все частіше можна побачити на сайтах організацій звітність про отриманні пожертви і те, куди вони пішли. Також популярна практика, коли людина, що перерахувала гроші на підтримку якогось проекту, пізніше отримає особистий лист від організації, в якому буде чітко розписано на що була витрачена «кожна отримала копійка».
Юристи говорять, що в новому законі про доброчинність можна знайти шпарини, через які політики зможуть відмивати нелегальні доходи. Під прикриттям допомоги певному благодійному фонду, гроші можуть пізніше переходити на третіх осіб і далі.
Невеликі доброчинні проекти значать багато
Утім, невеликі доброчинні проекти мають місце і попри будь-які фінансові чи логістичні перепони. На приклад, за ініціативою кількох студентів Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка, за кілька років було випущено 6 дисків аудіокниг для сліпих
«Ми хотіли зробити щось, щоб урізноманітнити життя інших людей, щось з соціальним підтекстом, але що було б у той же час цікаво нам і знаходилося в полі інтересів», – сказала Голосу Америки Єлизавета Олійник, одна зі співорганізаторів доброчинного проекту «Аудіокниги для сліпих». «Ми не мали справи з державою, один раз я намагалася вийти на якийсь комітет по допомогу, але нічого окрім розмови і схвалення нашої роботи не отримала».
Аудіокниги начитували відомі українські письменники, журналісти та актори. На дисках – твори поетів 20-х-30-х років, роботи яких були знищені у бібліотеках у радянський час. Після того, як запис диску був завершений – його тиражували та передавали до бібліотеки для сліпих, яка вже й займалася передачею дисків до регіонів.
Благодійність, як особиста ініціатива
Проект зародився, коли Сторрс отримала грант від Єльського університету для роботи з тибетськими біженцями. Тоді вперше вона почала працювати волонтером у дитячому будинку. Так, з 2008 року вона збирала групи волонтерів, бажаючих поїхати в Непал та готових, хто як може, допомагати сиротам. Сьогодні доброчинна організація Сторрс зібрала гроші, щоб оплатити навчання близько 50 сиротам, а також забезпечити повноцінне харчування дітей протягом півроку.
«Заснувати доброчинну організацію складно, тому ми найняли місцевого юриста, який працює на громадських засадах. Ми дуже багато чим завдячуємо волонтерам», – розповіла Голосу Америки Сторрс. «Збирати гроші зараз дуже складно через велику конкуренцію. Ще одним викликом для нас є впровадження проектів, адже ми знаходимося в США».
Пропри всі труднощі, Сторрс наголошує, що більшість грошей та допомоги її проект отримує не від великих компаній, а від громадян, які, почувши про те, чим вони займаються, виходять на контакт і пропонують свою допомогу.
«Держава поки не розуміє, що краще поступити в плані податків, але дати поштовх до розвитку благодійності та послабити частково податкові навантаження. Держава мислить категоріями, що потрібно витискати якомога більше з усього, тому поки що маємо справу з подвійним оподаткування благодійних ініціатив», – сказала Голосу Америки координатор інформаційних проектів Українського форуму благодійників Леся Ярошенко. «Загалом, законопроект чудовий, якби його прийняли в первозданному вигляді, це б відкрило широкий простір для благодійних ініціатив».
«Держава поки не розуміє, що краще поступити в плані податків, але дати поштовх до розвитку благодійності та послабити частково податкові навантаження».Леся Ярошенко
Як в Америці заохочують займатися благодійністю
Фото Арун Сторрс
У Сполучених Штатах для того, щоб заохотити більше людей займатися доброчинністю, вартість внесків чи у вигляді грошей, чи навіть речей, вираховується з податків, які кожен щорічно сплачує. Для контролю, у кожному штаті працює генеральний прокурор, який розглядає позови про можливі порушення доброчинних організацій.«Останні кілька років кількість пожертв зменшилася через загальний стан американської економіки. Проте у цьому році з’явилися ознаки покращення ситуації», – сказав Голосу Америки Метью Віола, представник Charity Navigator, організації, що займається оцінкою доброчинності в країні. «Це
У Сполучених Штатах для того, щоб заохотити більше людей займатися доброчинністю, вартість внесків чи у вигляді грошей, чи навіть речей, вираховується з податків, які кожен щорічно сплачує.
конкурентний ринок – стало менше доларів, які готові віддавати, а також виникло більше організацій, які працюють заради однакової мети. Тому ми спостерігаємо, як різні доброчинні організації об’єднуються, щоб працювати разом заради спільної мети».
За словами Віоли, саме конкурентність ринку підштовхує організації до максимальної прозорості, адже люди будуть готові допомагати за двох умов – якщо будуть бачити результат, а також будуть переконані у тому, що організація направляє отримані гроші та інші види підтримки у правильне русло. Для цього існують організації, які займаються контролем доброчинних проектів по всій Америці та публікують у себе на сайті аналіз їх роботи. Списки таких звітів можуть включати аналіз роботи більше 5 тисяч доброчинних організацій. Віола також додає, що вони заохочують донорів, щоб перед тим, як робити пожертву, дізналися якомога більше про проект, який збираються підтримати.
«Ми завжди радимо, щоб потенційні донори дзвонили в організацію, яка займається доброчинністю та ставили запитання про їх роботу, і тільки потім можна приймати рішення, чи варто фінансово підтримувати роботу цієї організації», – сказав Віола.
Українські доброчинні організації також намагаються переймати західні стандарти відкритості, тому все частіше можна побачити на сайтах організацій звітність про отриманні пожертви і те, куди вони пішли. Також популярна практика, коли людина, що перерахувала гроші на підтримку якогось проекту, пізніше отримає особистий лист від організації, в якому буде чітко розписано на що була витрачена «кожна отримала копійка».
Юристи говорять, що в новому законі про доброчинність можна знайти шпарини, через які політики зможуть відмивати нелегальні доходи. Під прикриттям допомоги певному благодійному фонду, гроші можуть пізніше переходити на третіх осіб і далі.
Невеликі доброчинні проекти значать багато
Утім, невеликі доброчинні проекти мають місце і попри будь-які фінансові чи логістичні перепони. На приклад, за ініціативою кількох студентів Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка, за кілька років було випущено 6 дисків аудіокниг для сліпих
«Ми хотіли зробити щось, щоб урізноманітнити життя інших людей, щось з соціальним підтекстом, але що було б у той же час цікаво нам і знаходилося в полі інтересів», – сказала Голосу Америки Єлизавета Олійник, одна зі співорганізаторів доброчинного проекту «Аудіокниги для сліпих». «Ми не мали справи з державою, один раз я намагалася вийти на якийсь комітет по допомогу, але нічого окрім розмови і схвалення нашої роботи не отримала».
Аудіокниги начитували відомі українські письменники, журналісти та актори. На дисках – твори поетів 20-х-30-х років, роботи яких були знищені у бібліотеках у радянський час. Після того, як запис диску був завершений – його тиражували та передавали до бібліотеки для сліпих, яка вже й займалася передачею дисків до регіонів.
Благодійність, як особиста ініціатива
Фото Арун Сторрс
В Америці багато доброчинних проектів спрямовані на допомогу людям в інших країнах. Арун Сторрс – засновниця благодійної організації «Проект Кумарі», який займається підтримкою сиріт у Непалі. Сторрс сама з Непалу, її усиновила американська родина, коли дівчинці було сім тижнів.Проект зародився, коли Сторрс отримала грант від Єльського університету для роботи з тибетськими біженцями. Тоді вперше вона почала працювати волонтером у дитячому будинку. Так, з 2008 року вона збирала групи волонтерів, бажаючих поїхати в Непал та готових, хто як може, допомагати сиротам. Сьогодні доброчинна організація Сторрс зібрала гроші, щоб оплатити навчання близько 50 сиротам, а також забезпечити повноцінне харчування дітей протягом півроку.
«Заснувати доброчинну організацію складно, тому ми найняли місцевого юриста, який працює на громадських засадах. Ми дуже багато чим завдячуємо волонтерам», – розповіла Голосу Америки Сторрс. «Збирати гроші зараз дуже складно через велику конкуренцію. Ще одним викликом для нас є впровадження проектів, адже ми знаходимося в США».
Пропри всі труднощі, Сторрс наголошує, що більшість грошей та допомоги її проект отримує не від великих компаній, а від громадян, які, почувши про те, чим вони займаються, виходять на контакт і пропонують свою допомогу.