До благодійництва американці починають привчатися з дитинства. Як відомо, найкращий спосіб навчити чомусь дитину, це подати власний приклад. Бажання виховати чутливу людину спонукало одну матір у штаті Меріленд придумати цікавий спосіб залучення доньки та її однокласників до гуманітарних програм. Так шість років тому народився проект «Харчі 15-го», у рамках якого школярі допомагають потребуючим пенсіонерам. За цей час програма розрослась і сьогодні надає допомогу сотням людей похилого віку.
15-го числа кожного місяця класна кімната в одній із шкіл у Меріленді перетворюється на центр гуманітарної допомоги. Учні, як Кембел Сноді, сортують продукти харчування, які принесли діти, батьки і вчителі.
Спочатку вони перевіряють термін зберігання, потім розкладають за категоріями, консерви окремо від сухопродуктів, тоді все складають у пакети, які призначені для малозабезпечених літніх людей. Джулі Розенталь започаткувала цю програму шість років тому в рамках своєї неприбуткової організації:
«Я хотіла показати моїй доньці, що таке благодійність, навчити її, та, зрештою, й інших дітей у нашій громаді допомагати бідним».
Тоді її доньці, Джені Мендл, було 9 років. Тепер їй 15. Дівчина каже, що програма відкрила їй очі на багато речей:
«Я, признатися, думала, що продукти беруться з холодильника, гроші ростуть на деревах. Я не мала поняття про те, що людям у повіті, де я живу, щомісяця не вистачає харчів і вони насилу зводять кінці з кінцями».
Діти і батьки розвозять допомогу всередині місяця. Переважно тоді у пенсіонерів закінчуються гроші і їм доводиться вибирати між їжею та ліками.
Перша зупинка школярів у помешканні Лінди Тестермен.
«У мене лише пенсія, в умовах зростаючих цін на продукти, це дуже велика допомога. У січні нам дещо підвищили пенсію, але урізали талони на харчування, так що це робить велику різницю», – каже Лінда.
Жінка також каже, що рада спілкуванню з дітьми. Відчуття це взаємне. Діти, як виглядає, так само залюбки допомагають одиноким пенсіонерам.
«Мені дуже подобається. У мене настрій піднімається, коли бачу, як радіють люди, отримавши продукти», – ділиться своїми враженнями волонтерка Софія.
Саме тому, каже засновниця програми – Джулі Розенталь, вона прагнула, аби діти самі розносили продукти, а не тільки їх сортували:
«Ми хочемо, щоби діти власноруч доставляли продукти, щоби вони реально відчули, що значить допомагати іншим, змінювати чиєсь життя».
Якщо колись, у рамках програми, школа доставляла 30 пакетів, то тепер, коли до них приєдналися ще 10 шкіл і кілька церков, вони розносять понад 12 тисяч пакунків з продуктами.
«Це сила одиниці. Люди не завжди розуміють цю силу: один пакунок з їжею чи одна коробка макаронів, можуть допомогти одній людині. Одна людина здатна зробити багато добра», – каже Джулі Розенталь.
Джулі мріє, щоби колись її програма поширилася на всю країну, а можливо і на весь світ.
