http://www.youtube.com/embed/wMK69lWXzF0
Наближається День святого Валентина – свято закоханих, на яке, серед інших подарунків, прийнято дарувати шоколад. Найбільше шоколаду у світі споживає пересічний швейцарець, понад десять кілограмів на рік. Середній американець з’їдає п’ять кіло триста грам цих солодощів.
Споживання шоколаду у США зростає, а його виробництво все більше і більше стає вигідною справою. У Каліфорнії працює молода компанія з виробництва шоколаду, яка поставила собі за мету не лише заробити гроші, а й зруйнувати стереотип, що американський шоколад не конкурент кращим європейським.
На кондитерській фабриці «Чо» до виробництва шоколаду ставляться дуже серйозно – починаючи з відбору високоякісних какао-бобів, закінчуючи маркетингом та упаковкою.
Особливу увагу тут приділяють смаковим добавкам. Саме смаковий асортимент, як каже виконавчий директор компанії Луїс Росето, має допомогти споживачам переосмислити своє ставлення до шоколаду:
«У світі не потрібно ще однієї шоколадної фабрики, як такої, але потрібні люди, які створюють щось нове, вдосконалюють речі».
Фабрика запрацювала у 2009-му році і майже негайно її продукція стала користуватися попитом на міжнародному ринку. Сьогодні цей шоколад можна придбати у крамницях Великобританії, Ірландії, а віднедавна і Японії.
Частково таємниця успіху компанії полягає у тому, що у виробництві шоколаду тут вживають лише продукти найкращої якості. Компанія шукає високоякісні зерна какао у Перу, Еквадорі, на Мадагаскарі та в Гані. Шляхом незліченних лабораторних тестів, експерти компанії аналізують різні варіанти какао, ферментації бобів та їх смаження.
Для створення однієї шоколадки, що відповідає смаковим критеріям прискіпливих фахівців, інколи треба провести 300-400 випробовувань.
Бред Кінцер – головний виробник шоколаду в компанії «Чо» – каже, що у деяких шоколадках їх виробництва міститься до 900 смакових сполук.
Фабрика обладнана традиційно, але має багато технологічних інновацій. Наприклад робітники можуть за допомогою спеціальної програми в Ай-фоні слідкувати за роботою фабрики – від контролю температури до вимикачів світла.
За допомогою нових технологій, у компанії також залучили до процесу виробництва шоколаду фермерів, яким не часто доводиться коштувати свої продукти у заключній стадії. Ідея цього проекту – зацікавити підприємців вирощувати високосортні какао-боби, навіть якщо це коштує дорожче. Президент компанії Джейн Меткалф каже, що споживачі готові платити більше за якісний товар:
«Це пов’язано з бажанням промислово розвинутих країн платити справедливу ціну, щоби допомогти людям вибратися з бідності».
Директор з продажу Роберт Копф каже, що зазвичай 2-3 роки йде на те, щоб вийти на рівень на якому компанія припиняє втрачати гроші, особливо на такому тісному ринку як шоколадний:
« Ми не плануємо захопити глобальний ринок виробництва шоколаду, але водночас ми не хочемо залишатися маленьким місцевим виробником. Наші продажі збільшуються швидкими темпами, особливо з урахуванням нинішньої економіки».
Шоколад «Чо» продається на західному узбережжі США, і наразі власники працюють над тим, аби вийти на ринок в інших частинах Америки.
Деякі критики вважають, що американський шоколад не витримає глобальної конкуренції. Однак, Росето нагадує, як свого часу американське вино здивувало скептиків. Те саме може зробити американський шоколад.
Для працівників та власників компанії виробництво шоколаду це не лише бізнес, а і спосіб взаємодії з клієнтами, фермерами та світом аби разом робити приємне, що залишає по собі солодкий смак.
«Наші продажі збільшуються швидкими темпами, особливо з урахуванням нинішньої економіки», – Роберт Копф, директор з продажу компанії «Чо».