Чому західні експерти не змогли передбачити російське вторгнення рік тому?

Коли напередодні російського вторгнення 24 лютого 2022 року американська розвідка та президент США Джо Байден попереджали про наближення війни, далеко не всі експерти могли повірити, що Кремль не блефує в черговий раз, а російське командування насправді готується до широкомасштабної агресії.

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Що ж ввело в оману західних аналітиків та політиків, і чи вивчили вони минулі помилки?

Уже через кілька годин після того, як перші бомби почали падати на українську землю і перші російські танки перетнули кордон з Росії та Білорусі, президент США Джо Байден виступав у Білому домі.

«Це навмисна атака. Володимир Путін планував це місяцями, як і я – як ми весь час говорили. Він перекинув понад 175 тисяч військових, військову техніку на позиції вздовж українського кордону. Тижнями – тижнями ми попереджали, що це станеться. І зараз все розгортається в основному так, як ми передбачали», – сказав президент Байден.

Але те, про що тижнями попереджав американський президент, було далеко не очевидним навіть для експертів, які роками вивчали російське військо і російську політику. Навіть авторитетний Інститут вивчення війни, за чиїми зведеннями щодо подій на фронті та в Кремлі щодня стежать в Україні, помилився у своїх прогнозах.

«Причина була в тому, що ми дуже уважно вивчали російські розгортання сил навколо України, які почалися наприкінці 2021 року. Ми подивилися, як вони розташувалися на південному заході Росії та в Білорусі, і ми вирішили, що це не виглядає як планування грамотного вторгнення», – каже в ефірі «Голосу Америки» експерт з геопросторової розвідки Інституту вивчення війни (ISW) Джордж Баррос.

Панельна дискусія: Мирослава Ґонґадзе, Голосу Америки, Джордж Баррос, експерт з геопросторової розвідки Інституту вивчення війни США, Мелінда Герінг, старша наукова співробітниця Атлантичної ради, Руслан Петричка, очільник Української служби Голосу Америки

Помітивши, що росіяни не мають необхідного матеріально-технічного забезпечення, командування та контролю, не розмістили «правильні підрозділи, які зможуть компетентно досягати своїх цілей у потрібних місцях», аналітики оцінили, що «це більше схоже на кампанію тиску, а не на створення умов для реального вторгнення».

Колишній американський військовий, підполковник у відставці Александр Віндман, один з головних свідків на слуханнях щодо імпічменту президента США Дональда Трампа через його телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським у 2019 році, каже, що немає нічого дивного, що аналітиків ввели в оману дії Росії.

Він говорить, що на Заході звикли покладатися на власну логіку, а не на знання про те, як насправді функціонують і Росія і Україна.

«Дуже мало людей розуміють Росію достатньою мірою, і ще менше людей розуміють Україну. Я провів три роки в Москві, працюючи з російськими військовими та спостерігаючи за тим, як вони діють, мені було зрозуміло, що не все буде працювати, і що вони не будуть мати змоги використовувати все це в операційних концепціях, які вони могли б застосовувати в Україні», – каже Віндман.

Олександр Віндман, директор Інституту інформованого американського лідерства

На його думку, росіяни зробили кілька важливих помилок – не зібрали такої кількості військ, яка їм була потрібна, і не розуміли свого противника. «У перші пару тижнів, вони мали б мати півмільйона військ замість 150 тисяч військ», – каже він.

А також «вони не знали український народ, не знали, що це люди, які вісім років вели війну», «дуже сильні люди».

Автор нової книжки про вторгнення британський аналітик Тарас Кузьо каже, що проблема з незнанням Росії та України є дуже глибокою на Заході. На його думку, західні аналітики, які ще кілька десятиліть тому були просто «сов'єтологами», потім перекваліфікувалися у спеціалістів з «пострадянського простору», і «купилися» на російські наративи про «велику державу».

«Вони не дуже глибоко це вивчали, вони повірили у російський наратив, що відбулася військова реформа, вони не використали свої власні висновки про те, що Росія є мафіозною державою, корумпованою державою. Вони не розуміли того, що відбувається в армії, так, ніби армія була якось відділена від російського суспільства», – вважає Кузьо.

Друга причина помилок, на думку Кузя, це – некритичне перенесення на Захід російського бачення України як розділеної, слабкої держави, яка мала розвалитися від найменшого потрясіння. Бо згідно з цим наративом, на сході та півдні України живуть російськомовні люди, які будуть вітати прихід росіян. І це, на його думку, вплинуло на політику Заходу – його небажання надавати Україні важку зброю.

«Зеленський просив про важку зброю ще перед вторгненням, але західні уряди не хотіли її надати, бо вони були переконані, що Україну буде швидко переможено, і єдина зброя, яку варто давати Україні, це – зброя, яку можуть використовувати партизани», – каже автор книжки під назвою «Російський націоналізм та російсько-українська війна».

Цей підхід досі не був до кінця подоланий, вважають українські експерти, адже Україна отримує зброю повільно і кожен новий вид зброї, як то танки, ракети більшої дальності, чи літаки, надається лише в результаті тривалих обговорень.

«Вони досі виходять з такої логіки, що одна з умов допомоги Україні – це те, щоб ця зброя не дісталася Росії за жодних обставин. Це було ключовим на початку, і це залишається основним зараз», – вважає Владислав Фарапонов, аналітик «Інтерньюз-Україна».

У своєму нещодавньому аналізі експерти Інституту вивчення війни кажуть, що Росії досі вдається впливати на постачання західної зброї в Україну. Наприклад, розмовами про мирні переговори, ядерними погрозами, чи заявами про те, що Росія є набагато більшою і потужнішою державою з великим запасом міцності, Кремлю вдалося, на думку експертів, затягнути постачання Україні танків. Так вони не встигли прийти до початку нового російського наступу в Україні.

Нині, коли наступ Росії вже почався, Тарас Кузьо вважає, що подальша підтримка України з боку Заходу залежатиме від того, наскільки ефективно Україні вдасться протистояти Москві за допомогою нової зброї. І час не є на боці Києва.

«Є тиск на Зеленського, щоб протягом наступних кількох місяців – навесні, максимум до кінця літа, він показав, що ця зброя дає результати. Якщо Україна не досягне успіху протягом наступних, скажімо, півроку, буде зростати тиск на західні уряди з аргументами, що все це постачання зброї ні до чого не призвело, настала патова ситуація, і тому потрібно посадити сторони за стіл переговорів».

У цьому випадку, кажуть аналітики, Росія вийде переможцем з цього конфлікту, бо знову отримає шанс підготуватися до нового нападу на Україну.

Щоб цього не сталося, кажуть експерти, Захід має чимшвидше поставити Україні ту зброю, якою вона зможе звільнити свою територію.

Також у західних столицях мають змінити свій погляд у майбутнє з того, щоб «Україна не програла», на такий, щоб «Україна виграла». І при цьому, щоб на далеку перспективу вона змогла забезпечити свою безпеку шляхом приєднання до НАТО і Європейського Союзу.