Україна в контексті відносин США і Росії

Перш ніж покинути посаду державного секретаря США в січні 2013 року Гілларі Клінтон дала президентові Обамі пораду, як поводити себе з Росією. «Я недвозначно сказала президенту, що на нас чекають важкі дні і відносини з Москвою швидше зіпсуються, ніж будуть поліпшуватися», – пише Клінтон у своїй книзі спогадів «Важкі часи», що вийшла роком пізніше. Її була правда: російсько-американські відносини швидко зіпсувалися і коли покращаться, поки що незрозуміло.

У січні, якщо вірити більшості соцопитувань, Клінтон опиниться в Білому домі. Однак навіть якщо на виборах переможе республіканський кандидат Дональд Трамп, після 8 листопада мало що зміниться: російсько-американські відносини стали фундаментально іншими.

Як і в епоху «холодної війни», Москва перетворилася на один з головних пунктів зовнішньополітичного порядку США. «Зараз наші відносини переживають найгірший етап за дуже багато років», – говорить Томас Ґрем, колишній експерт з Росії при Раді національної безпеки в період президентства Джорджа Буша-молодшого.

Обама хотів «перезавантажити» відносини з Росією в свій перший президентський термін. Однак з самого початку щось пішло не так: на червоній кнопці, що символізувала запуск нової епохи, в результаті неточного перекладу виявилося написано «перевантаження».

Cергій Лавров і Гілларі Клінтон та кнопка «перевантаження» відносин

Ця церемонія за участі Гілларі Клінтон відбулася через сім місяців після того, як Росія вторглася в Грузію і окупувала частину її території. Напруженості у відносинах сприяли й інші фактори: наприклад, російський закон про криміналізацію «гей-пропаганди» або санкції США у зв'язку з порушеннями прав людини в Росії.

Однак поворотним пунктом стали українські події 2014 року, коли у відповідь на повалення близького до Москви президента Януковича Росія захопила Крим і підтримала сепаратистів, які воюють з Києвом навіть після підписання угод про припинення вогню. Крім того, Москва надає потужну військову допомогу президентові Сирії Башару Асаду, щоб той утримався при владі на тлі громадянської війни. Все це кидає виклик міжнародному впливу США і підсилює роль Росії на Близькому Сході.

«Обидві партії погоджуються з тим, що у нас серйозні проблеми з Росією і що ми повинні реагувати жорсткіше, ніж будь-коли», – говорить Ґрем, відзначаючи, що він не «бачить нікого в новій адміністрації, хто міг би сказати: треба влаштувати перезавантаження і повернутися до конструктивного діалогу з Росією».

Нью-йоркський бізнесмен Дональд Трамп не раз із захопленням висловлювався про Володимира Путіна. У вересні він говорив, що російський президент «прекрасно контролює ситуацію в країні» і є «набагато більшим лідером, ніж наш власний президент».

Окрім того, він висловлював співчуття у зв'язку з відсутністю співпраці між Москвою і Вашингтоном щодо спільних загроз, що походять від «Ісламської держави і тероризму.

«Я б налагодив з Путіним дуже-дуже хороші відносини. Думаю, і з Росією у мене були б дуже хороші відносини», – сказав він на передвиборчих теледебатах у вересні.

Графіті у Вільнюсі: кандидат на посаду президента США від Республіканської партії Дональд Трамп (праворуч) і президент Росії Володимир Путін

У Москві подібні заяви сприйняли прихильно. Виступаючи на Петербурзькому економічному форумі Путін зазначив, що Трамп – «яскрава дуже людина, талановита, без будь-яких сумнівів». Близькі до Кремля медіа вихваляють Трампа і очорнюють Клінтон.

Зв'язки Трампа з Росією стали предметом пильного вивчення. Колишній очільник його передвиборчого штабу Пол Манафорт раніше працював на колишнього українського президента Віктора Януковича. Про іншого радника Трампа Картера Пейджа кажуть, що він зустрічався з вищими кремлівськими чиновниками вже після введення американських санкцій. Сам Пейдж заявив, що більше не братиме участі в роботі передвиборчого штабу.

Клінтон дала зрозуміти, що планує дотримуватися більш жорсткого підходу до Росії. Багато її радників з російських і європейських питань відкрито закликали дати відсіч діям Росії в Європі, Україні і Сирії.

До керівництва її експертної групи щодо Росії входять колишній посол США в Росії Майкл Макфол, колишній співробітник президентської адміністрації і Держдепартаменту Філ Ґордон, а також колишня співробітниця Пентагону і заступник радника з безпеки віце-президента Джозефа Байдена Джулі Сміт. Окрім того, радником Клінтон є Джеймс Ставрідіс, адмірал флоту США у відставці, який з 2009-го до 2013 року був головнокомандувачем сил НАТО і свого часу вважався ймовірним кандидатом на посаду віце-президента США на виборах цього року. Він регулярно закликав жорстко реагувати на дії Росії в Україні і в зв'язку з хакерськими атаками на американські політичні партії.

Ще до того, як стало відомо про хакерські атаки під час передвиборчої кампанії в США, Клінтон ясно дала зрозуміти, що її політика щодо Росії в разі обрання її президентом стане жорсткішою. «Нам би хотілося, щоб Путін став на шлях модернізації своєї країни і зближення із Заходом, але замість цього він хоче повернутися до епохи царизму, проявляти агресію до сусідів, спиратися на силу в Сирії і подібних конфліктах».

До цього слід додати той факт, що за більш жорсткий підхід до Росії виступають як демократи, так і республіканці.

Очікувати змін в поведінці Москви теж не варто. Ніщо не вказує на те, що агресивна політики Путіна на Донбасі і в Сирії, на Балтійському і Чорному морях найближчим часом пом'якшиться.

«Вони будуть продовжувати військові дії. Будуть і далі демонструвати свої можливості, – каже Ґрем. – Чи вони хочуть, щоб конфлікт на Донбасі вийшов з-під контролю, але вони так само не хочуть втратити можливість використовувати його як предмет торгу».

Будучи держсекретарем, Клінтон відповідала за політику «перезавантаження» відносин з Росією, ініційовану Обамою в 2009 році, коли Дмитро Медведєв грів для Путіна президентське крісло. Однак відносини Путіна і Клінтон охололи ще до його повернення в Кремль у 2012 році. Він звинувачував Гілларі в розпалюванні антиурядових виступів в Москві після парламентських виборів 2011 року, які, за численними свідченнями, відбулися з масштабними фальсифікаціями на користь правлячої партії.

Більшість соціологічних опитувань віддають перемогу на президентських виборах Клінтон. Російські офіційні особи не раз висловлювали надію, що жорстка риторика США – лише частина передвиборчої кампанії, а після голосування критика Москви пом'якшиться і восторжествує більш прагматичний підхід. «Нам просто потрібно почекати кінця виборчої кампанії, – заявив колишній очільник адміністрації президента Сергій Іванов в інтерв'ю газеті Financial Times від 24 жовтня, – почекати кілька тижнів. Потрібно бути терплячими».

«Хочеться вже швидше американських виборів, – написав 6 жовтня Федір Лук'янов, близький до уряду експерт з міжнародних питань і редактор журналу «Росія в глобальній політиці». – Хто б не переміг, буде бодай коротка пауза».

Однак до виборів Росія всіляко заважала Клінтон. У жовтні Кремль вже вийшов з двох символічно важливих ядерних угод. Крім того, Росія зі зневагою ставиться до американських дій в Сирії, підтримуючи штурм сирійською армією повстанців на сході Алеппо.

Прес-секретар МЗС запальна Марія Захарова звинуватила адміністрацію Обами в застосуванні тактики «випаленої землі» у відносинах з Росією. Втім, у США впевнені, що в останні кілька тижнів цим, швидше, займаються в Москві.

Лук'янов каже, що погіршення відносин між двома країнами циклічне, і в цьому випадку частково покладає відповідальність на Обаму, тому що той не захотів вибудовувати особисті відносини з Путіним. «Циклічне, стадія за стадією, погіршення ситуації зараз призвело до зовсім небезпечної межі, – пише він. – І зараз мова про те, як і до чого відбудеться перехід».

Передрук з «Радіо Свобода»

Дивіться також «Голос Америки»:

Американські розробники продемонстрували нові машини для електронного голосування, які набагато складніше зламати

Американські розробники продемонстрували нові машини для електронного голосування, які набагато складніше зламати. Відео