Держдеп США: Наближаємось до появи трибуналу за злочин агресії. Інтервʼю

В Держдепі очікують більше справ проти російських воєнних злочинців як в американських судах, так і в Міжнародному кримінальному суді. Про це, а також про шанси заарештувати Путіна, створити трибунал для переслідування за злочин агресії, а також про проведені операції з повернення українських дітей, депортованих в Росію, посолка з кримінального правосуддя Держдепу США Бет ван Скаак розповіла в інтервʼю журналісту Української служби Голосу Америки Олексію Коваленку.

Олексій Коваленко: Напередодні другої річниці повномасштабної війни, українська влада зафіксувала понад 125 тисяч воєнних злочинів. Це майже подвоює цифру, яка була рік тому. Чи стало правосуддя ближчим?

Бет ван Скаак: Стало насправді. Наразі ми створили з Консультативною групою з питань воєнних злочинів базу для підтримки Генеральної прокуратури в Україні. Ці справи просуваються. Ми також бачили активну діяльність у Міжнародному кримінальному суді – два ордери на арешт – для самого президента Путіна та Марії Львової-Бєлової, яка є так званою уповноваженою з прав дітей. Також створення Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії в Гаазі. Це група прокурорів, які збираються переслідувати злочин агресії, який багато хто в Україні вважає первинним злочином, таким, з якого почались усі воєнні злочини та злочини проти людства.

О.К.: Ви згадали ордери на арешт. Після того, як Путіну видали ордер на арешт – він особливо не подорожував за межами Росії. Чи є зараз реальна можливість арешту Путіна?

Б.С.: Потрібно розуміти, що ці судові процеси потребують часу. Це складні справи. Міжнародний кримінальний суд не має можливості проводити заочне судочинство, тому їм потрібно, щоб обвинувачені були під арештом, щоб продовжити судовий процес. Але тим часом вони можуть багато зробити, щоб підготувати свої справи, підготувати свідків до свідчень, зібрати документи, працювати із прокурорами по всьому світу.

О.К.: І все ж таки – якщо говорити про практичне значення цього ордеру на арешт. Цього року Вірменія приєдналась до МКС. Якщо, скажімо, Путін подорожує до Вірменії – чи повинна Вірменія арештувати Путіна?

Б.С.: Що ж – ми вже бачили вплив цих ордерів на арешт. Путіна запросили взяти участь у конференції БРІКС у Південній Африці. А судова система, громадянське суспільство – мобілізувались та дали чітко зрозуміти, що Південна Африка має юридичні зобов’язання згідно з Римським статутом, відповідно до якого було створено МКС. Ці зобов’язання включають співпрацю із судом, в тому числі й виконання ордерів на арешт, які видає цей суд. Тож, зрештою, Путін не подорожував до Південної Африки. Таким чином, будь-яка інша держава-член МКС має такі ж обов’язки щодо співпраці та дотримання рішень суду і виконання ордерів на арешт, які видає суд.

Співзасновник Truth Hounds Роман Авраменко розповів, як розслідують воєнні злочини Росії в Маріуполі. Відео

О.К.: Чи можна очікувати нові ордери на арешт Путіна?

Б.С.: Ми добре знаємо, що розслідування триває в Гаазі. Ми припускаємо, що вони розглядають також справи щодо атак на цивільних осіб, потенційно – справи про погане поводження з військовополоненими. Ми переконані, що будуть або висунуті додаткові звинувачення проти обвинувачених, або, можливо, справи проти нових обвинувачених, а також нові ордери на арешт щодо російського командування.

О.К.: Нещодавно США почали перші розслідування воєнних злочинів Росії проти американських громадян. Чому це важливо і чи очікуєте ви, що таких випадків буде більше?

Б.С.: Це чудовий розвиток. Я вважаю, що це справді демонструє, наскільки віддані Сполучені Штати, Міністерство юстиції США та команда з притягнення до відповідальності за воєнні злочини зусиллям із встановлення справедливості за воєнні злочини та злочини проти людяності. Я дуже сподіваюся, що це лише перше з багатьох звинувачень. Куди б ці особи не подорожували, вони завжди будуть вразливими перед можливістю бути заарештованими і екстрадованими до Сполучених Штатів для встановлення правосуддя.

О.К.: США цього року підтримали інтернаціоналізований трибунал для розслідування та судового переслідування злочину агресії. Наскільки ідея створення такого трибуналу стала ближчою до реалізації та чи бачите ви консенсус між партнерами США та Україною щодо того, як може виглядати цей трибунал?

Б.С.: Ми точно наближаємось до появи трибуналу для переслідування злочину агресії. Європейська служба зовнішніх справ висунула кілька дуже креативних пропозицій, щоб зменшити розрив між різними моделями трибуналу – повністю міжнародним трибуналом, а також гібридною моделлю, яка була б вбудована в українську систему. Щомісяця група досвідчених юристів із міжнародних кримінальних справ і дипломатів збирається разом, щоб узгодити найдрібніші деталі.

О.К.: Модель, яку активно обговорюють в Україні – створення трибуналу в іншій країні. Наприклад, трибуналу в Гаазі на основі права Нідерландів. Наскільки це реалістично?

Б.С.: Думаю, цілком реалістично. Уявіть собі, що будуть представлені судді з різних європейських країн, буде також інший персонал, а також обмін інформацією. Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії міг би передати цій установі досьє та проєкти обвинувальних актів. Тож це справді могло б бути початком для цієї справи. І голландці висловили готовність розглянути перспективи створення такої установи, бо це центр міжнародного правосуддя. Отже, є дуже прагматичні та реалістичні перспективи.

О.К.: Росія незаконно депортувала понад 20 тисяч українських дітей. Ця цифра може бути значно більшою. Чи наблизився світ до створення механізму їх повернення та реінтеграції в Україні?

Б.С.: Так, це один із найжахливіших аспектів цієї війни. Відбувається депортація українських дітей в Росію для усиновлення в прийомні сімʼї та можливо навіть проходження ними військового вишколу. Ми бачили ознаки того, що українських дітей піддають так званому патріотичному вихованню, під час якого вони мають зректися своєї української ідентичності. Їх вчать, що України як нації не існує. Зусилля з повернення цих дітей не розголошуються і часто ведуться на індивідуальному рівні. Не було глобальних зусиль або нового механізму чи установи для цього, хоча ведуться певні розмови про це. Найголовніше – повернути дітей додому. А далі – забезпечити досягнення справедливості за їхню депортацію.

О.К.: У нещодавньому звіті Human Rights Watch йдеться про вбивство Росією у Маріуполі мінімум 10 тисяч мирних жителів. Реальна кількість, стверджують автори, набагато більша. Кремль виділяє величезні ресурси, щоб створити підробну картинку відбудови міста, прикриваючи всі російські злочини вчинені там. Як світ може переконатись, що навіть за цією підробною картинкою буде справедливість за кожен вчинений воєнний злочин?

Б.С.: Цей звіт насправді приголомшливий. Якщо почати розбиратись в роботі, яку і роблю, а також слідкувати за цим, можна дізнатись дуже багато про звірства. Але така зосередженість атак на одному місті… Ми бачили це також у фільмі, номінованому на Оскар, бачили наскільки був жорстоким напад на це місто та його облога, напади на лікарні, безпосередньо на цивільних осіб… Це розбиває серце.

Надзвичайно важливо не випускати з уваги те, що відбувається у цих містах. Надзвичайно важливо бачити деталі всього, що було там. І це важко, бо Маріуполь залишається під контролем Росії. Важко залучити слідчих, які зможуть зібрати докази. І ми знаємо, що Росія намагається приховати злочини, які вчиняють російські сили у всій Україні. Надзвичайно важливо забезпечити, щоб злочини, які були скоєні в Маріуполі, розслідувались у суді, і щоб винні понесли відповідальність.