У сучасному світі потребами цього роботяги мало хто переймається. А він, між іншим, працює найважче, та його права – абсолютно не захищені. Мова йде про віслюка. У багатьох країнах віслюків використовують у повсякденному господарстві. Але часто вони працюють більше, ніж може витримати їхній організм, їхніх потреб не забезпечують та, часом, навіть хвороби залишаються без уваги власників. Утім, група захисту тварин в Кенії працює над тим, аби змінити це ставлення. У цій країні працює приблизно 600 тисяч віслюків. Більшість з них щодня тягне важкі вантажі з водою, дровами та іншим вантажем. Ці тварини ночують у тісних хлівах, їх часто кусають бродячі собаки, від яких вони заражаються сказом. Інколи їх збивають машини, а до того ж б`ють їхні власники.
Джін Ґілкріст – директор Товариства із захисту та догляду за тваринами Кенії. Вона працює в цій організації вже 26 років, допомагаючи покращити життя тварин, у тому числі віслюків:
«Це не лише в Кенії. Це відбувається по всьому світу. В Індії, Ефіопії, Мексиці. Я не знаю чому, але, можливо, з віслюками так погано поводяться, тому що в них така роль в житті – допомагати виживати найбіднішим з бідних».
Ґілкріст порівнює віслюків з орендованими машинами – якщо робота зроблена сьогодні, ніхто не переймається, що буде з транспортним засобом завтра:
«Дуже часто віслюків винаймають молоді безробітні люди. Їх не хвилює, якщо віслюк впаде та помре. Деяких з них брутально б`ють, навіть якщо вони біжать так швидко, наскільки можуть».
Аби полегшити їхні страждання, британська благодійна організація «Притулок для віслюків» організувала мобільні ветеринарні клініки по всій Кенії. Із 1994-го року вони допомогли вже тисячам парнокопитних.
«До цих тварин ставляться як до робочої сили. Отже, якщо робота зроблена, то чимало людей не звертають увагу те, яку медичну допомогу, харчування та притулок вони отримують», – каже ветеринар Табіфа Вайнайна.
Дуже часто віслюки зазнають травм через збрую, яка є неправильною чи не того розміру. Деякі власники використовують прості мотузки, які труть шию та спричиняють глибокі рани, що довго не загоюються. Деніель Нджігуна працює в притулку для віслюків. Він навчає інших, як робити власну збрую з ковдр, шматків матрацу чи старого одягу. Деніель завзято захищає віслюків. Він намагається зупинити знущання над ними кожного разу, коли це бачить. Але це не просто.
Віслюки рідко отримують щеплення. Вони можуть захворіти на сказ, африканську чуму та глисти. Але, каже Вайнана, власники починають розуміти користь від вакцинації своїх тварин:
«Вони розуміють переваги кращого догляду за своїми тваринами. До них починає доходити, що таким чином тварина працюватиме краще і житиме довше. І це принесе їм більше прибутку».
Працівники організацій з захисту тварин закликають місцевих мешканців розділити їхнє гасло – «Щасливий віслюк – щасливий господар».
