Європейський банк реконструкції та розвитку, зі штаб-квартирою у Лондоні, був заснований у 1991-му році. Його мандат – допомога посткомуністичним країнам перейти до ринкової економіки. З того часу банк став найбільшою фінансовою інституцією в регіоні, що поширюється від Центральної Європи та Середньої Азії. Власниками банку є 61 країна, Європейський Союз та Європейський інвестиційний банк. Нещодавно було прийнято рішення поширити діяльність банку також у Єгипет, Морокко, Туніс та Йорданію.
Під час свого візиту у США на щорічну зустріч МВФ та Світового банку перший віце-президент банку Варел Фріман дав ексклюзивне інтерв’ю «Голосу Америки». Розмова зосередилася на шляхах вирішення боргової кризи в Європі, готовності до нової можливої кризи в країнах Центральної та Східної Європи, зокрема в Україні, та на поширені операцій банку на Близькому Сході.
МИ НЕ МУСИМО НАВІТЬ УЯВЛЯТИ МОЖЛИВИЙ КОЛАПС ЄВРОЗОНИ
Голос Америки: Що Ви думаєте про результати нещодавньої зустрічі МВФ та Світового банку? Американська преса поставилася до цього дуже критично, оскільки ухвалення рішень знову відкладено – цього разу до зустрічі країн Великої двадцятки в листопаді.
Варел Фріман: Позитивна новина, що ринки не впали. Але я погоджуюся, що рішення досягнуто не було, існуючі плани є неадекватними, а Єврозона опинилися перед великою невизначеністю та загрозою. Проблема полягає у тому, що рішення приймаються в політичному часі, який рухається дуже повільно, а ринки рухаються в комерційному часі, який є дуже швидким. Настав час для політиків виявити рішучість та запровадити масивні кроки, аби обігнати ринки.
Г.А.: Частиною останнього плану щодо вирішення проблеми суверенного боргу Греції є реструктуризація, коли позичальники мають пробачити 21%, а може і більшу частину боргу. Чи не варто було це робити набагато раніше, коли борг був меншим?
В.Ф.: Безперечно, світ чекав дуже довго, аби знайти вирішення кризи в Греції. Завжди краще діяти рішуче. Ми маємо чимало прикладів, коли рішучі кроки урядів, зокрема в Прибалтиці, зупинили розвиток кризи в самому початку.
Г.А.: Яким конкретним крокам з подолання кризи, що зараз розглядаються, Ви надаєте перевагу – таким як випуск євробондів, введення податку на фінансові трансакції, збільшення Фонду європейської фінансової стабільності?
В.Ф.: Звичайно, що фонд замалий. Його треба збільшувати – чи то за рахунок збільшення пожертв країн, чи то за рахунок позичань. Проблема з євробондами полягає у тому, що для їхньої ефективності потрібна більша консолідація фіскальної політики Єврозони.
Г.А.: Чи залишається ймовірність дефолту Греції та виходу з Єврозони? Якими будуть наслідки цього кроку, та чи варто країнам Центральної та Східної Європи, зокрема Україні, прагнути до приєднання до Єврозони, коли сьогодні існують такі величезні проблеми з євро?
В.Ф.: Наслідки цього сценарію будуть надзвичайно негативними. Не думаю, що ми мусимо навіть думати про можливий вихід з Єврозони через дефолт. Ризики для Європи та всього світу будуть величезними. Євро залишається дуже ефективним механізмом, через який країни можуть мати тісніші комерційні зв’язки, збільшити ефективність через зменшення вартості трансакцій та збільшити свою економічну могутність у світі. Євро абсолютно необхідно рятувати. Щодо країн Центральної та Східної Європи, які ще не ввели євро, введення європейської спільної валюти має величезні переваги.
Г.А.: Чому не слідувати шведській моделі – із членством в ЄС, але з власною валютою?
В.Ф.: Звичайно, наявність власної валюти дає більшу гнучкість. Але, якщо ви - маленька економіка з валютою, яку не використовують у міжнародній торгівлі, але ви хочете збільшити конкурентоздатність у світі, переваги євро перевищують переваги індивідуальної фіскальної незалежності.
Г.А.: Банки в Європі та в Україні проходять через значну трансформацію – вводяться нові правила, зокрема стандарти Базельського комітету з питань банківського нагляду. Чим відрізнятимуться банки майбутнього від сьогоднішніх банків?
В.Ф.: Банківська система зміниться. Банки будуть більшими. Ефективність збільшиться. Вони будуть більш прозорими. Їх буде легше регулювати. Безперечно, буде введено законодавство з розділення інвестиційної та комерційної банківської діяльності. Банки будуть менш ризикованими та отримуватимуть менші прибутки, тому що їхні операції стануть простішими, з меншими фондами, вони менше ризикуватимуть, що буде добре для вкладників.
Г.А.: Та менш креативними…
В.Ф.: Менш креативними. Креативність це не погано, але коли банки продають клієнту продукти, які ані клієнти не розуміють, ані, можливо, самі банкіри, то це погано. Як можна дізнатися, чи ризики та можливі прибутки збалансовані? Хто ризикує?
У НАЙБІЛЬШІЙ НЕБЕЗПЕЦІ ТІ КРАЇНИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ, ЯКІ НАЙБІЛЬШ ІНТЕГРОВАНІ ІЗ ЗАХІДНОЮ ЄВРОПОЮ
Г.А.: Чи країни, де працює ЄБРР, зараз перебувають у кращій формі, ніж вони були у 2008-му, та які країни є найбільш вразливими?
В.Ф.: Загалом так – як країни, так і компанії у кращому стані. Банки тримають більше готівки, приватні особи зменшують боргову залежність, а урядовці можуть бачити ризики ймовірної кризи. Чого політики не можуть зробити, так це – прийти до широкого консенсусу щодо зменшення впливу кризи.
Найбільш вразливими серед країн Центральної та Східної Європи є ті, які мають найближчі зв’язки із Західною Європою. Це такі країни як Угорщина, Словаччина та Болгарія. Вони мають найбільший рівень інтеграції із Західною Європою.
Г.А.: А Україна?
В.Ф.: У багатьох аспектах Україна набагато краще підготовлена до кризи. Сьогодні існує краще розуміння ризиків, які повстали перед Україною. Це не так, як це було у 2008-му році, коли багато хто вважав, що американська криза на ринку нерухомості Європу не зачепить.
Безумовно, корпоративна Україна готується. Компанії зменшують свої боргові зобов’язання, вони економніше витрачають наявні фінанси, намагаються тримати чимало обігових коштів у разі, якщо виникне проблема з доступом до кредитів. Банкова система в Україні пройшла через значні зміни. Слабкі банки були націоналізовані. Інші банки змінили структуру капіталу та оперують на більш консервативних засадах. Вони будуть краще підготовлені до викликів. Але залишаються і проблеми. В Україні забагато дрібних банків – консолідація буде корисна. Також у нас залишається питання, як уряд буде виходити з націоналізованих банків.
Г.А.: ЄБРР багато працює над тим, аби кредитування відбувалося у гривні. Чому це так важливо?
В.Ф.: Я вважаю, що це надзвичайно важливо, аби ризики, пов’язані з коливанням іноземних валют, були усунуті в економіках багатьох країн. Це означає, що не треба прив’язувати місцеву валюту до долара, як це робиться зараз в Україні. В Україні дуже важок отримати кредит у гривні і ми хотіли б бачити, аби це змінилося. Ми готові випустити бонди в гривні та фінансувати самих себе у місцевій валюті. Але, на жаль, для цього нам потрібні регуляторні зміни та краща підтримка з боку Нацбанку України.
Г.А.: Які українські проекти є найважчими та які – найуспішнішими?
В.Ф.: Безумовно, найважче та найбільш незавершене це – реструктуризація «Нафтогазу України». Мусить бути зроблено чимало політичних змін, які необхідні, аби відбулася фінансова реструктуризація компанії. Ми це обговорюємо з урядом України вже протягом багатьох років. Зараз ми очікуємо пропозицію від українського уряду щодо конкретних змін – у бухгалтерії, аби вона була більш прозорою, щодо розуміння технічних параметрів, аби було чітко видно, куди саме йде газ. Ці речі є фундаментально важливими для того, аби це підприємство працювало як прибуткова комерційна структура, що може стати гарним клієнтом нашого банку. І від цього виграє не лише Україна, а й Європа.
Щодо успіху – загалом наша діяльність в Україні є дуже успішною. І це комплімент не лише нам, а і нашим клієнтам. Завдяки нашим позикам створюються нові робочі місця, підживлюється економіка. Ми дуже успішно працюємо в аграрному секторі – як у вирощуванні, транспортуванні, так і у переробці сільськогосподарської продукції. А також у виробництві, де ми зокрема співпрацюємо з крупними індустріальними групами над проектами з покращення їхніх технологій, зменшення відходів.
У фінансовій сфері ми підтримали рекапіталізацію багатьох фінансових установ, надали кредити банкам. І один з найважливіших наших проектів, де ми співпрацюємо з багатьма іншими донорами, – побудова саркофагу над четвертим блоком ЧАЕС. В останньому проекті ми виступаємо як донори, а не позичальники.
Г.А.: Росія отримує найбільшу допомогу з країн, де працює ЄБРР. У той же час Росія має великі прибутки з продажу енергоресурсів та найкраще захищена від потенційної кризи завдяки Стабілізаційному фонду, що містить сотні мільярдів доларів. Чи має ЄБРР допомагати Росії?
В.Ф.: Ми багато працюємо в Росії. Цього року ми вкладаємо інвестицій на суму в 2,5 мільярдів євро. Але ми не інвестуємо в Росію – ми інвестуємо в російські компанії. Ми інвестуємо з метою створення ринкової економіки та підтримки приватного сектора. Навіть коли ми інвестуємо у державні чи муніципальні проекти, ми робимо це, аби допомогти розвинути важливу інфраструктуру, яка необхідна для модернізації країни, таки як водогінна система чи аеропорти.
Росія має великі природні ресурси, але вона має також багато викликів. Для нас важливий не національний бюджет, а стан розвитку приватного бізнесу – можливість компаній працювати в надійних, передбачуваних та прозорих умовах. І в Росії чимало роботи – як з точки зору проектів, так і в роботі з російською владою з питань модернізації країни.
Г.А.: Як ЄБРР допомагає зменшити наявні та ймовірні наслідки поширення кризи із Західної Європи на Східну?
В.Ф.: Ми працюємо таким чином, що підтримуємо наших клієнтів в умовах ризиків. У фінансовому секторі ми надаємо довготермінові позики, аби забезпечити високу капіталізацію банків, якість кредитів, які вони видають. У комерційному секторі ми сприяємо зменшенню заборгованості компаній, наявності достатніх обігових коштів. Ми допомогли переведенню позик деномінованих у доларі, євро та швейцарському франку у місцеву валюту.
Г.А.: І банк сам заробляє гроші? Наскільки ЄБРР є успішним бізнесом?
В.Ф.: Так, ЄБРР заробляє гроші. Ми створені з метою розвитку ринкової економіки. Тому ми вважаємо, що для ЄБРР важливо діяти на ринкових засадах. Ми працюємо дуже успішно. Цього року ми зробимо близько 400 трансакцій на загальну суму інвестицій в дев’ять мільярдів доларів. Ми маємо портфоліо вартістю в 30 мільярдів євро та зараз здійснюємо 1500 трансакцій. Менш ніж 3% наших кредитів мають труднощі з поверненням. І це при тому, що ми діємо в зоні ризику.
Г.А.: Чи ваші кредити дешевші та мають кращі умови, ніж ті, які видають звичайні комерційні банки? І як компанія, скажімо, невелике підприємство, може отримати кредит від ЄБРР?
В.Ф.: Ціна визначається ринком. Ми не субсидуємо. Ми проводимо чимало малих і середніх трансакцій та активно підтримуємо малий та середній бізнес. Приймаючи рішення про видачу кредиту, ми дивимося, чи компанія має ефективний менеджмент, чи має чіткий ринок збуту, чи вона має прозору бухгалтерію та адекватний капітал – іншими словами, чи зможе компанія повернути кредит.
Г.А.: Всі банки так роблять…
В.Ф.: Ми відрізняємося тим, що готові ризикувати, працюючи з малим клієнтом. Сьогодні через кризу фінансові інституції менше ризикують та працюють з найбільшими клієнтами. Але саме зараз власнику малого бізнесу найважче знайти фінансування. І саме малий бізнес є джерелом створення нових робочих місць та, у свою чергу, сприяє стабільності всієї економіки.
Г.А.: ЄБРР працює вже 20 років. За цей час багато що змінилося – бідні країни стали багатшими, багаті країни стають біднішими. Чи ЄБРР змінює свої основні принципи, стратегію, наприклад, зменшуючи стандарти, яких мають досягти країни, аби стати «випускником» вашої програми?
В.Ф.: Ні. Країна або досягає стандартів ринкової економіки, будує демократичну, плюралістичну систему, або ні. Звичайно, вимоги щодо фінансування залишаються дуже високими, але ці завдання дуже далекі від виконання у багатьох країнах.
Г.А.: Чи розглядає ЄБРР надання допомоги країнам Заходу, таким як Греція?
В.Ф.: Наш мандат визначає рух на Схід та Південь. Навіть за умов кризи важко уявити, що ми працюватиме в Греції.
Г.А.: Ви визначаєте в якості своєї мети допомогу посткомуністичним країнам досягти стандартів життя західних країн. Але ж ці стандарти виявилися зависокими, які не можливо фінансово підтримувати, не говорячи вже про тиск на навколишнє середовище.
В.Ф.: Це дуже цікаве спостереження! Не думаю, що західні стандарти життя не можливо підтримувати. Шлях фінансування цих стандартів не можливо підтримувати. Ми можемо бути більш ефективними у використанні ресурсів, енергії та матеріалів. Не можна говорити, що наші стандарти життя є зависокими. Але це правда, що ми витрачаємо більше ресурсів – фінансових та інших – ніж ми можемо собі дозволити. Це має змінитися.
Стандарти життя в Греції, звичайно, погіршаться, але вони вирівняються з часом, коли покращаться засади економіки. Сполучені Штати вже проходили через значну трансформацію у 50-70-их роках, коли була значно покращена освіта, створена величезна кількість нових робочих місць, створений середній клас, який має значні перспективи і може ці перспективи реалізувати. Я не кажу, що увесь світ мусить мати стандарти життя як в США. Але стандартом для усіх має бути наявність можливостей, і ось тут такі організації як ЄБРР допомагають, підтримуючи ринкову економіку, плюралістичне суспільство, де усі мають можливості досягти достатку завдяки свідомому ризику та індивідуальній ініціативі.
НАЙБІЛЬША РІЗНИЦЯ МІЖ КРАЇНАМИ «АРАБСЬКОЇ ВЕСНИ» СЬОГОДНІ ТА ПОСТКОМУНІСТИЧНИМИ КРАЇНАМИ У 90-ИХ – ВИСОКИЙ РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ
Г.А.: В якій стадії зараз знаходиться план із поширення діяльності ЄБРР у Марокко, Тунісі та Єгипті?
В.Ф.: Існує пропозиція, яка надійшла на розгляд Ради директорів банку щодо поширення діяльності на регіон Півдня та Сходу Середземного моря. Спочатку це були Єгипет, Марокко та Туніс, а от минулого тижня заявка надійшла ще від Йорданії. Акціонери банку до перших чисел жовтня мають прийняти рішення щодо багатьох змін, аби це стало можливим. Думаю, що ми отримаємо схвалення.
Конкретно про мандат діяльності в цих країнах говорити рано, бо він ще має бути схвалений парламентами країн-акціонерів банку. Ще чимало часу пройде перед тим, як ми працюватимемо в Єгипті так, як зараз працюємо в Туреччині. В між часі ЄБРР запропонував виділити частину свого прибутку на технічну допомогу в цих країнах. Це будуть програми, які допоможуть нам здійснювати майбутні проекти.
Г.А.: Ви вже маєте інспекторів, що працюють у цих країнах. Якими є їх перші враження? Чи вже розробляється стратегія?
В.Ф.: Так стратегія розробляється. Найбільша проблема, як ми бачимо, це – величезний рівень безробіття, особливо серед молоді навіть з гарною освітою. Створення нових робочих місць стане нашим основним пріоритетом. Головним механізмом для цього буде приватне підприємництво. Більша частина наших фінансів надходитиме саме до малих та середніх підприємств. Ми бачимо гарні перспективи у сільському господарстві, покращенні енергозберігаючих технологій, розбудові інфраструктури. Ймовірно, ми матиме дуже різноманітне портфоліо проектів у кожній з цих країн.
Г.А.: Якими є відмінності економіки цих країн сьогодні та посткомуністичних країн на початку 90-их? Які уроки, набуті під час діяльності банку в країнах Східної Європи, ви можете застосувати в Арабському світі?
В.Ф.: Надзвичайно високий рівень безробіття – це те, що найбільше відрізняє ці країни від посткомуністичних країн, коли ми туди прийшли працювати на початку 90-их. Основний урок – не очікувати, що це буде просто та легко. Трансформація може бути болісним та довгим процесом, яка тим не менш створює чимало переваг – більше можливостей для індивідуумів, більше міжнародних зв’язків, кращі місця праці, більша економічна рівність, модернізація, можливості для торгівлі та диверсифікації економіки. Також ми чітко визнаємо, що умови та виклики в кожній з цих країн – різні. Ми застосовуватимемо індивідуальний підхід до кожної з цих країн.