http://www.youtube.com/embed/WnO79awdVdU
Єгипет тривалий час був одною з ключових ланок американської політики на Близькому Сході. Після того, як режим Мубарака почав давати тріщини, Вашингтон почав всерйоз хвилюватися, що новий уряд, який прийде йому на зміну, може бути менш привітним до Сполучених Штатів, ніж попередній. Одне з найбільших занепокоєнь Білого дому стосується долі Мирної угоди, яку Єгипет підписав з Ізраїлем 32 роки тому.
Єгипет був першою арабською країною, яка підписала мирну угоду з Ізраїлем. Договір 1979-го року називають «холодною мирною угодою». Чимало єгиптян цю угоду не підтримують та навіть називають Госні Мубарака євреєм, що вважається однією з найбільших образ в цій частині світу. Втім, більшість учасників протестів переймаються не цим питанням, а внутрішніми проблемами, які визріли у країні. Мітингувальник Нермін Ессам зазначає:
«У нас немає проблем ні з Америкою, ні з Ізраїлем. Я не знаю, чим це закінчиться, але наш президент, можливо, влаштовує закордонні уряди, втім він не влаштовує єгипетський народ. З нас досить».
Політична опозиція також висуває на передній план внутрішні питання, які потребують змін. Зустріч лідерів опозиційних рухів нещодавно відбулася у Каїрі. У кімнаті із заштореними для безпеки вікнами, присутні говорили про те, що у ситуації, яка склалася, можливий будь-який варіант розвитку подій. Дисидент Джордж Ісхак вважає, що фундаменталісти з руху «Мусульманське братство» можуть спробувати радикально змінити закордонну політику країни. Але він переконаний, що єгипетський народ ніколи не дасть радикалам прийти до влади. При цьому Ісхак каже, що навіть помірковані опозиціонери виступають за перегляд мирної угоди з Ізраїлем.
Сили, які підтримують Мубарака, не хочуть нічого змінювати у міжнародній політиці. На їх думку, Мубарак зробив усе, аби зберегти країну від радикалізації.
Опозиція в Єгипті неформально розділилася на два табори – старше і молодше покоління. Обидва – мають свої пріоритети, втім, здається, погоджуються в одному. Новий уряд, який прийде на зміну Мубараку, повинен насамперед вирішити внутрішні проблеми країни, а потім вже переглядати зовнішню політику. Захід сподівається, що цей перегляд, якщо і трапиться, не буде радикальним.