Чи стане 2025 рік вирішальним для війни через провал економіки Росії. Дискутують економісти на Заході

Російська економіка перебуває в складному становищі, погоджуються економісти на Заході. Вони, однак, розходяться в тому, чи змусять економічні складнощі Путіна домагатись завершення війни вже наступного року.

Про те, що економічні проблеми вплинуть на здатність Росії вести війну вже у 2025 році на конференції YES 14 вересня повідомив голова ГУР Кирило Буданов, спираючись на дані, як він заявив, російських документів, отриманих військовою розвідкою України.

Американський економіст Андерс Аслунд вважає такий розвиток подій ймовірним. Дослідник припускає – витрати Кремля на війну досягнуть піку цього року – 190 млрд дол, чи 10% ВВП. Далі Росія змушена буде обмежувати ці витрати, бо далі скорочувати соціальні видатки вже не зможе.

Україна ж, пише Аслунд в статті для Project Syndicate, витрачає приблизно 100 млрд дол на війну щороку – половину із власного бюджету, а половину у вигляді наданої союзниками зброї і має менше платити солдатам, ніж Росія.

"Україна може перемогти у війні, якщо матиме ще 50 млрд доларів на рік та зелене світло бомбувати військові цілі всередині Росії", – підсумовує Аслунд.

Путін стоїть на межі економічної катастрофи, через вплив санкцій заходу, міграцію населення та відтік інвестицій, погоджується професор Єльського університету Джеффрі Сонненфельд. Він припускає, що єдиний розрахунок російського лідера, щоб уникнути економічного колапсу – це зміна міжнародної політики після виборів у США.

А от професор Чиказького університету Костянтин Сонін не передбачає катастрофи в російській економіці, яка б зупинила "злочинну війну Путіна" в найближчій перспективі, вказуючи, що такі прогнози "постійно недооцінюють наскільки пристосовується російська економіка".

Чому російська економіка тримається

Попри те, що офіційна російська статистика повідомляє про низьку інфляцію і економічне зростання, проблеми російської економіки стають більш очевидними, погоджуються оглядачі.

"Ситуація для Росії похмура", – каже Сонненфельд. Він зокрема вказує на те, що понад 1200 міжнародних компаній вийшло з Росії, що вшестеро перевищує найбільший попередній масовий вихід компаній за історію, що відбувався в 1980-х роках в Південній Африці.

Майже два мільйони освічених росіян вийшли з Росії, включаючи пів мільйона, які переїхали лише до одного технологічного парку Ташкента. Санкції перекрили доступ до технологій, що зокрема змусило "Роснєфть", за власним визнанням компанії, припинити видобуток нафти в Арктиці, каже Сонненфельд у своєму виступі на події в американському аналітичному центрі "Атлантична Рада". Рубль перестав торгуватись на біржі і курс "став повною фікцією", переконаний економіст.

Сонненфельд, хоч і визнає, що ефективність санкції могла би бути більшою, вказує на обмеження на ціну на нафту як на приклад успіху санкційної політики. Росія більше не заробляє на нафті, пояснює Сонненфельд. Через нестачу доступу до технологій, Росія витрачає 45-46 доларів, щоб видобути барель нафти, значно більше ніж $22, які витрачають країни ОПЕК, каже економіст. Ще 15 доларів Росія доплачує, щоб транспортувати нафту. Отже, робить висновок економіст, Росія не може заробити прибуток на нафті за теперішнього обмеження ціни на рівні 60 доларів за барель. "Це жодним чином не підживлює воєнну машину Путіна, бо Путін на цьому не заробляє грошей", підсумовує Сонненфельд.

Санкції працюють, переконує Аслунд, вказуючи на неможливість Росії позичати за кордоном, а також те, що значну частину російських резервів, які Кремль накопичував перед війною, заморожено на Заході. Економіст вказує на технологічний відкат Росії, зумовлений міграцією, а також тим, що Західні санкції і далі перекривають доступ Росії до технологій навіть через Середню Азію та Китай.

А от Сонін переконаний – не варто очікувати швидкого колапсу російської економіки і тут "критично важливим елементом" є "готовність громадськості прийняти менші видатки на охорону здоров'я, освіту та цивільну інфраструктуру". Частково зменшення цих видатків для росіян компенсували військові виплати, що склали 1,5% ВВП з липня 2023 по червень 2024, більшість з яких склали посмертні виплати родинам російських солдатів.

Сонін все ж вважає війну "годинниковою бомбою" для Росії, адже Кремль руйнує ринкові механізми економіки, збільшуючи контроль за цінами та націоналізацію підприємств.

Хто платить за російську війну

Увагу оглядачів російської економіки привернуло те, що російський центробанк у вересні різко підвищив рівень відсоткової ставки – до 19%, що значно перевищує офіційну інфляцію в 9,1%. Економісти бачать різні причини цієї незвичної ситуації.

- Росія копіює Радянський Союз, ховаючи інфляцію, каже Аслунд

Аслунд вважає, що Росія використовує тактику Радянського Союзу і приховує інфляцію, щоб приховати економічний спад і вплив санкцій.

"Один із показників цього – те, що центральний банк Росії утримує високу відсоткову ставку 19%, але заявляє про інфляцію лише 9,1%. Ніхто не має вірити цим цифрам. Найімовірніше, влада намагається видати інфляцію в якості реального зростання", – пише Аслунд у статті для Project Syndicate.

- Кремль робить все, щоб стримати ріст цін і уникнути протестів населення, припускає Клюге

Інший економіст Яніс Клюге погоджується, що російська економіка відчуває негативи від мілітаризації, однак вважає, що російський центробанк намагається утримати низьку інфляцію, щоб уникнути широкого невдоволення та протестів і натомість високими ставками намагається перекласти тягар війни на бізнес.

Так, високі ставки означають недоступність кредитів для економіки, що призводить до закриття цивільних підприємств і вивільнення робітників для війська. Також зростають приховані податки, адже банки мають надавати пільги військовому сектору, вказує дослідник.

"Видається, уряд (Росії - ред.) найбільше боїться втратити контроль над інфляційною палицею, і краще придушить цивільну економіку високими податками та погіршенням умов фінансування, щоб звільнити простір для війни", – пише Клюге у своєму блозі.

- Росія забирає кошти бізнесу для посіпак Путіна, які фінансують війну, каже економіст Чиказького університету Костянтин Сонін

Сонін пояснює незвичну розбіжність між ставкою центробанку і інфляцією ростом субсидованих кредитів від уряду на підтримку військового виробництва. "Такі субсидії фактично віддають багатство платника податків власникам військових підприємств - посіпакам Путіна", - каже Сонін.

В таких умовах, а також через скорочення робочої сили через міграцію та війну, Кремль не має механізмів для подолання інфляції, маховик якої розкручується, вважає аналітик.