Під час Олімпійських ігор у Лондоні деякі спортсмени здивували світ своїми унікальними можливостями. Легендою став 27-річний плавець Майкл Фелпс, який, здобувши на чотирьох Олімпіадах 22 медалі, став найбільш декорованим спортсменом в історії Олімпіад. А от що робить людей чемпіонами: надприродні фізичні дані, тренування чи бажання стати першим? Відповідь на це питання шукали американські науковці із клініки Мейо у штаті Міннесота.
«Більшість елітних атлетів мають якості, які відрізняють їх від звичайних людей. Завдяки цьому вони можуть змагатися на високому рівні», – каже лікар Майкл Баствік.
Дослідник Майкл Джойнер каже, що яскравим прикладом їхнього твердження є Майкл Фелпс – чотириразовий олімпійський чемпіон з плавання:
«Більшість спортсменів, які змагаються у плаванні на високому рівні – мають дуже схожі параметри та будову тіла».
Усі вони як правило заввишки у два метри, однак маса тіла не перевищує 90 кілограмів. Високий зріст – перевага у плаванні. Однак в інших видах спорту, навпаки, більш успішні низенькі атлети. У таких видах спорту як гімнастика важливим є співвідношення маси тіла та сили яку генерують ваші м‘язи. Це дає можливість виконувати складні трюки. І перевагу тут мають якраз низькорослі. Майкл Джойнер каже, що низькі бігуни на довгі дистанції також мають перевагу:
«Кілька років тому ми проаналізували групу із 50 легкоатлетів, які подолали 10-кілометрову дистанцію за 27 хвилин. 49 із них – із Східної Африки, в середньому кожен з них був заввишки 160 сантиметрів з масою тіла від 54 до 58 кілограм».
Мешканці Східної Африки живуть у високогірних регіонах і мають більший об’єм легень. Але Джойнер каже, що перевага не лише у цьому:
«Важливо й те, як рухається кров із серця до легень та шкіри і наскільки швидко вона доставляє кисень до клітин».
Дослідник Джойнер каже, що хоч успішні атлети і мають певні фізичні переваги, втім, ці задатки не можна назвати надприродними:
«Справа у тренуванні. Вони отримали прекрасну підготовку і навчились зосереджуватися під час змагань».
Дослідники підсумовують, що неординарні фізичні властивості лише на 20% є запорукою успіху атлета. Решта 80% – це психологічна підготовка та довгі години професійного і наполегливого тренування.
«Більшість елітних атлетів мають якості, які відрізняють їх від звичайних людей. Завдяки цьому вони можуть змагатися на високому рівні», – каже лікар Майкл Баствік.
Дослідник Майкл Джойнер каже, що яскравим прикладом їхнього твердження є Майкл Фелпс – чотириразовий олімпійський чемпіон з плавання:
«Більшість спортсменів, які змагаються у плаванні на високому рівні – мають дуже схожі параметри та будову тіла».
Усі вони як правило заввишки у два метри, однак маса тіла не перевищує 90 кілограмів. Високий зріст – перевага у плаванні. Однак в інших видах спорту, навпаки, більш успішні низенькі атлети. У таких видах спорту як гімнастика важливим є співвідношення маси тіла та сили яку генерують ваші м‘язи. Це дає можливість виконувати складні трюки. І перевагу тут мають якраз низькорослі. Майкл Джойнер каже, що низькі бігуни на довгі дистанції також мають перевагу:
«Кілька років тому ми проаналізували групу із 50 легкоатлетів, які подолали 10-кілометрову дистанцію за 27 хвилин. 49 із них – із Східної Африки, в середньому кожен з них був заввишки 160 сантиметрів з масою тіла від 54 до 58 кілограм».
«Більшість елітних атлетів мають якості, які відрізняють їх від звичайних людей. Завдяки цьому вони можуть змагатися на високому рівні».Майкл Джойнер
«Важливо й те, як рухається кров із серця до легень та шкіри і наскільки швидко вона доставляє кисень до клітин».
Дослідник Джойнер каже, що хоч успішні атлети і мають певні фізичні переваги, втім, ці задатки не можна назвати надприродними:
«Справа у тренуванні. Вони отримали прекрасну підготовку і навчились зосереджуватися під час змагань».
Дослідники підсумовують, що неординарні фізичні властивості лише на 20% є запорукою успіху атлета. Решта 80% – це психологічна підготовка та довгі години професійного і наполегливого тренування.