Посилювати східний фланг і вчитися від українців. Експерти радять НАТО готуватися до стримування Росії після війни

Попри те, що війна, яку Росія веде проти України, виснажує її ресурси, Москва може відновити свою військову потужність до кінця десятиліття і знову загрожувати миру в Європі, вважають західні військові експерти. На їхню думку, НАТО потрібно підготуватися до цього і розробити нову концепцію стримування доо 2023 рооку, оскільки стара, як показала війна проти України, вже не працює.

Рішення потрібно ухвалювати чимшвидше, адже оборонні інвестиції вимагають тривалого планування, вважають, автори доповіді, яку презентувала GLOBSEC, позапартійна неурядова організація, що розташована у столиці Словаччини і вивчає проблеми безпеки.

Росія може напасти знову, якщо набереться сил – звіт

Провідні експерти зі Східної Європи та США під проводом генерала у відставці та колишнього командувача Сухопутних сил США в Європі Бена Годжеса радять зробити конкретні кроки, що посилять безпеку східного флангу НАТО вже під час Вільнюського саміту НАТО, який має відбутися 11-12 липня.

На їхню думку, потрібна нова концепція стримування, тобто створення умов, за яких противник не почне агресії, розуміючи, що не має достатніх ресурсів для досягнення своїх цілей, і те, що відповідь з боку альянсу буде руйнівною для нього. Ця стратегія була основною концепцією НАТО упродовж більшої частини історії альянсу з моменту його створення у 1949 році – для стримування Радянського Союзу. Автори звіту нагадують, що на піку протистояння з СРСР у 1980-х роках у Західній Німеччині базувалося близько 250 тисяч американських військ, а збройні сили самої ФРН, головного форпосту НАТО, налічували 500 тисяч осіб.

Розпад Східного блоку та Радянського Союзу призвів до значного роззброєння та зменшення кількості військової присутності альянсу, який намагався встановити стосунки довіри з Росією замість її стримування.

Напад на Україну показав, що Росія не відмовилася від планів встаноовити свою гегемонію. Однак вона розраховувала, що колективна оборона НАТО не надасть Києву підтримки, у тому числі і через власну слабкість, вважають дослідники.

Якщо Росія прорахувалася зараз, то це може статися і в майбутньому, і навіть якщо режим президента Володимира Путіна замінить інший, небезпека російського реваншизму збережеться, вважає колишній американський генерал Бен Годжес.

«Війна Росії в Україні – це і є невдале стримування. Ми не можемо дозволити, щоб стримування знову зазнало невдачі. Росія була лише імперією. Якщо нічого не зміниться, за Путіним прийде інший "Путін"», – зауважує генерал у відставці у своєму твіті.

Його колеги-автори доповіді Александр Ланошка та Марчін Заборовський вважають, що нинішня війна показала, що існують значні прогалини в обороноздатності країн східного флангу. Зокрема, вони мають застарілі системи протиповітряної оборони з недостатньою дальністю враження, обмеження у стратегічній мобільності та недостатню інтегровану оборону.

Автори звіту стверджують, що альянс повинен шукати шляхи зміцнення східного флангу – обороноздатності країн, що можуть опинитися на передовій нової російської агресії – від Фінляндії на півночі до Болгарії на півдні.

Ці країни неоднорідні щодо потреб оборони, якщо північні держави, такі як Фінляндія чи майбутній член НАТО – Швеція, мають потужну військову індустрію та сучасне озброєння, то далі на південь є значно більші проблеми зі сучасним озброєнням, зокрема, з протиповітряною обороною, що виявилося вкрай важливою для оборони України.

«Нинішні запаси країн східного флангу складаються переважно із застарілих систем радянської епохи, які значною мірою нездатні ефективно протистояти сучасним повітряним загрозам», – мовиться у звіті.

Загалом автори звіту вважають, що країни НАТО мають підняти витрати на оборону, збільшити кількість військових у бойових групах, покращити співпрацю між сусідніми країнами та рештою альянсу, щоб досягти потрібної мобільності військ та покращити логістичні зв’язки та модернізувати існуючу зброю.

Говорячи про збільшення опірності регіону, військові експерти звертають увагу і на невійськові складові безпеки – енергетичну залежність, яка досі існує для багатьох країн Східної Європи, та кібер-безпеку, адже не перебуваючи у відкритому конфлікті зі Заходом, Росія постійно атакує західні комп’ютерні мережі.

Кібер-безпека в Україні. Як її вдосконалити? Інтерв'ю

Навчатися з українцями та від українців

Автори звіту «Чи буде східний фланг готовий до бою?» Стримування до 2030 року» приділяють особливу увагу у ньому вивченню українського досвіду, зокрема, застосування малих мобільних груп, які можуть діяти відносно незалежно.

Військові експерти радять створити спільні навчальні центри та проводити багатонаціональні навчання, куди запрошуватимуть українських колег як учасників, чи інструкторів, з огляду на їхній безпосередній бойовий досвід.

«Українські військові дорогою ціною набули значного досвіду в тому, як вести прямі бойові дії проти Росії. Незважаючи на те, що українські військові підрозділи скористалися західною підготовкою, було б зарозуміло ігнорувати ті уроки, які вони засвоїли та використали під час власної війни», – мовиться у звіті.

Автори звіту вважають, що такі спільні навчання стануть головною «передумовою для підвищення оперативної готовності, оперативної сумісності та, як наслідок, загальної ефективності збройних сил країн східного флангу».

Український досвід може знадобитися і у творчому використанні новітньої зброї. Не маючи можливості атакувати російські кораблі з моря, українці використовували підводні дрони. Ця тактика, на думку експертів, може бути корисною для таких країн, як Болгарія, чи Румунія, які не мають потужного власного флоту, щоб протистояти Росії у разі, якщо українцям не вдасться вибити російські війська з Криму і Москва далі використовуватиме півострів як плацдарм для нападу в Чорному морі.

Говорячи про зміцнення Східного флангу, експерти також рекомендують відмовитися від старих угод, підписаних з Москвою, зокрема Основоположного акту НАТО-Росія 1997 року, оскільки він «накладає штучні та самообмеження» на альянс, які не є виправдані, з огляду на потенційні загрози.

Загалом звіт виходить з припущення про те, що до 2030 року НАТО залишатиметься у нинішньому складі (можливо, додасться Швеція, чий вступ зараз затримує Туреччина), але Україна так і залишиться поза альянсом.

НАТО має заявити свої цілі – перемога України та її вступ до альянсу – експерти

Але провідні безпекові експерти, такі як американські генерали (у відставці) Бен Годжес, Філіп Брідлав, їхній британський колега, Річард Ширрефф, старший науковий співробітник Атлантичної ради Ян Бжезінський, колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер та низка експертів та політиків зі Східної та Центарльної Європи вважають, що такий стан речей є не вигідний ані для України, ані для альянсу.

У своєму зверненні до керівників НАТО, опублікованому на сайті GLOBSEC наприкінці червня, вони закликають альянс чітко заявити, що «наша мета – повна перемога України та повернення до територіального статус-кво 2013 року, включаючи суверенітет Києва над Кримом».

Другим після перемоги України пунктом у планах НАТО має бути вступ України до альянсу, вважають експерти. А чіткий план щодо вступу Київ має отримати вже на наступному самміті у Вільнюсі.

«Задоволення запиту України на членство в НАТО є найефективнішим і економічно ефективним способом забезпечення стабільності на кордоні Європи з Росією. Усе, окрім членства, свідчить про відсутність повної відданості безпеці та суверенітету України та заохочує амбіції Росії щодо гегемонії, як це було протягом останніх трьох десятиліть», – вважають автори звернення.

На їхню думку, підтримувати безпеку та економіку України, якщо вона залишиться поза НАТО, буде набагато дорожче.

Вільнюський саміт повинен, як мінімум, надати Україні чіткий шлях до членства, запросити Україну до участі у засіданнях Національної консультативної ради (NAC), що розглядає усі аспекти управління надзвичайними ситуаціями, так само, як було зроблено у випадку Швеції та Фінляндії ще до їхнього вступу до НАТО. Експерти також радять підвищити рівень Комісії Україна-НАТО до ррівня Ради Україна-НАТО, що дозволить Києву бути повністю інтегрованим у багато видів діяльності альянсу та брати участь у них нарівні з союзниками по НАТО.

З огляду на це План дій щодо членства (ПДЧ) більше не буде потрібний як наступний крок до членства України в НАТО, вважають експерти.

На самміті НАТО в Бухаресті у 2008 році країни альясну пообіцяли Україні, що вона стане членом НАТО, але не надали ані чітких часових рамок, ані етапів самого процесу. На той час таким планом вступу був (ПДЧ), який був підготовчим етапом для східно-європейських кандидатів на вступ до НАТО.

Дивіться також:

Україна, НАТО та гарантії безпеки: думки експертів. СТУДІЯ ВАШИНГТОН