У пошуках альтернативи пальному з нафти уряди світу намагаються розвивати індустрію біопалива, що виготовляється, переважно зі зернових. В Америці вже давно стало звичним додавати принаймні 10% етанолу, що виробляється з кукурудзи, до традиційного бензину. А наприклад, біологічний дизель, можна виготовляти з різних видів олії. Однак, принаймні донедавна, такі технології вважалися економічно невигідними.
Неподалік американської столиці одна компанія на власному прикладі доводить, що можливо жити в гармонії з природою, працювати з прибутком для себе і при цьому покладатися лише на власні ресурси.
Свіже засмажені картопляні чіпси користуються популярністю у таверні «Корк Стріт» у містечку Вінчестер, штат Вірджинія. Їх подають як гарнір до різних страв, що пропонують клієнтам.
Менеджер ресторанчику Кріс Бенет купує олію у невеличкої місцевої компанії сільськогосподарських продуктів «Шенандоа», яка розташована всього за кілька кілометрів. Крісу не потрібно ламати голову куди подіти відпрацьовану рослинну олію. Компанія «Шенандоа» забирає її і переробляє на біодизель.
Біодизель виготовляють із олії зернових культур. Компанія «Шенандоа» використовує цей вид пального для своєї техніки, якою збирає ці ж зернові, розповідає менеджер Даяна Кернс:
«Люди, та і взагалі усе на землі, взаємопов’язано. І якщо ми можемо щось робити і при цьому допомагати берегти природу, це добре. До того ж наша робота повинна мати економічний сенс».
Фермерство у цьому регіоні країни занепадає, оскільки не витримує конкуренції з великими корпораціями. Кернс намагається знайти спосіб допомогти фермерам утриматися у бізнесі і при цьому не шкодити природі. Даяна каже, що прагне це зробити не заради заробітку:
«Завдання – не заробити гроші. Завдання – допомогти місцевим фермерам і довести, що можна ефективно працювати, повністю покладаючись на себе».
Застосуванням біодизеля у наш час нікого не здивуєш. Однак, у «Шенандоа» пішли далі від інших. Тут запровадили повний цикл. Даяна вирощує ріпак. Її бізнес партнер Джош Лейдгекер переробляє його на олію, яку вони продають місцевим ресторанам. Згодом вони забирають відпрацьовану олію і перетворюють її на біологічний дизель за допомогою апарату, який створив Джош.
«Я інженер-самоучка. У мене немає інженерної освіти. Просто зажди інтуїтивно вирішував усі задачі», – зазначає Джош.
Він навіть придумав, як поставити на колеса систему переробки олії на пальне. Адже його задумом було створити мобільну систему, щоб можна було приїхати до клієнта і на місці виготовити пальне. Оскільки система пересувна, а хімічний процес дуже простий, цей апарат може працювати будь-де у світі, де фермери вирощують зернові. За словами Даяни, система має економічний сенс. Виготовлення біодизеля обходиться їм трошки дешевше за традиційне паливо. Це дозволяє їм продавати свою олію дешевше, ніж конкуренти, що не може не радувати Кріса Бенета:
«Я думаю, це чудова ідея. Особливо якщо врахувати, що бензин зараз дорожчий за молоко. Це економить гроші і нам, і їм, та одночасно допомагає берегти природу».
