Сотні тисяч гаїтян далі перебувають у тимчасових укриттях, зроблених часто з підручних матеріалів. Більше ніж півмільйона гаїтян виїхали зі столиці країни Порт-о-Пренс у приміські райони, де також не мають де жити і чим харчуватись.
Сильва Луїз живе в цьому стихійному таборі біженців у Порт-о-Пренс з 12 січня – дня, коли землетрус зруйнував майже все місто. Він не хоче переїжджати у наметове містечко, збудоване нещодавно урядом завдяки міжнародній допомозі.
«Я не працюю, вся країна в хаосі. І вони кажуть, що я маю зараз кудись поїхати, де я нікого не знаю. Як я маю вижити? Тут, принаймні я знаю людей. Хтось тай допоможе мені куском хліба у скрутну хвилину», - розповідає потерпілий від землетрусу чоловік.
Сильва - один з десятків тисяч гаїтян, які покладаються лише на власні сили, аби вижити. Укриття з фанери і поліетилену замінили їм домівки. В таких умовах дехто навіть пробує відродити колишній бізнес.
Уряд каже, що люди не можуть залишатися у таких притулках і пропонує їм кілька варіантів для переїзду: від повернення до їхніх колишніх будинків, до поселення у новоспоруджені наметові містечка.
Одне з таких містечок, що неподалік центру Порт-о-Пренс, може вмістити до 8 тисяч людей. Безпеку у ньому цілодобово підтримуватимуть 50 охоронців. Тут будуть туалети, водокачка і навіть баскетбольний майданчик та футбольне поле.
При всіх перевагах нового житла, багато гаїтян вибирають залишатися у старих притулках. Жане Баптісте каже, що якщо вона переїде, то не зможе більше доглядати за своєю хворою мамою. Тому їм обом доведеться ховатися від дощів під целофановим дахом, де збирається вода, в якій розмножуються москіти.
За 100 кілометрів від Порт-о-Пренс хоч і не видно руйнувань від землетрусу, але його вплив відчутний. Донька Ірене Ґуейре у день землетрусу була в столиці. Їй вдалося вижити. Але вона повернулася додому не сама, а з друзями, які опинилися без даху над головою.
Мати дівчини каже: «Я не могла сказати їм «ні», бо вони піклувалися про мою доньку, коли вона жила в Порт-о-Пренс».
Так в одну мить тихе подвір‘я Ірене стало домівкою для 18 людей. За два місяці у жінки закінчились усі запаси їжі. Вона вимушена була продати більшість домашніх тварин, а насіння тепер йде у їжу, позбавляючи їх майбутніх врожаїв.
Втім Ірене Ґуейре зробила свій вибір. «Люди більш важливі. Я мушу їх прогодувати», - каже ця жінка.
Подібна ситуація не поодинока. По всій країні родини, які раніше ледь могли прогодувати самих себе, зараз ділять житло і їжу з прибульцями з Порт-о-Пренсу. Ті, як правило, приходять з порожніми руками.
Як зауважив представник місцевої влади Чарльз Еді: «Вони не привезли з собою нічого, хіба що апетит».
Але дехто каже, що новоприбулі можуть стати для сільських регіонів Гаїті порятунком. Нова робоча сила допоможе місцевим жителям збирати кращі врожаї і відродить сільське господарство. Така ж думка й експертів ООН та інших гуманітарних організацій. Вони закликають міжнародних донорів, поряд з відбудовою столиці, допомогти також і сільським районам країни.