Майкл Вайсс: Нам вдалось знайти "переконливі, хоча й непрямі докази" причетності ГРУ до "гаванського синдрому". Інтерв'ю

Розслідування західних журналістів про ймовірну причетність російських спецслужб до шкоди здоров'ю американських дипломатів викликало хвилю обговорення й запитань до висновків спецслужб США. Йдеться про загадкові випадки захворювань серед американських дипломатів та агентів за кордоном, відомі як "гаванський синдром". Характерні ознаки - запаморочення, нудота, головні болі та проблеми зі слухом та координацією.

У понеділок представники Білого дому, Пентагону і Державного департаменту США, відповідаючи на питання журналістів стосовно журналістського розслідування, підтримали результати звіту Національної ради з розвідки за березень 2023 року. Там наводиться висновок про те, що "дуже малоймовірно", що симптоми, відомі як "гаванський синдром", викликані діями ворога. Водночас Вашингтон пообіцяв продовжувати "всебічне дослідження наслідків... і потенційних причин" подій.

Автори журналістського розслідування вказують на кілька непрямих доказів, які вказують на причетність Росії. Зокрема, за незрозумілим збігом обставин представники ГРУ опинялись в тих же місцях, де в американських дипломатів проявлялись підозрілі симптоми. Про роль журналістського розслідування та можливий вплив на позиції спецслужб США журналіст Голосу Америки Олексій Коваленко поспілкувався зі співавтором розслідування редактором видання The Insider Майком Вайссом.

Інтерв'ю відредаговано для ясності й плинності

Олексій Коваленко, Голос Америки: Що ви можете сказати про важливість результатів журналістського розслідування стосовно "гаванського синдрому"? І як це може змінити наративи на Заході та серед розвідувальної спільноти?

Майк Вайсс, редактор The Insider: Важливо, що нам вдалось продемонструвати переконливі, хоча й непрямі докази того, що члени підрозділу 29155 ГРУ, який є найвідомішим кремлівським загоном кілерів і диверсантів, знаходились у тих самих місцях, де відбувались атаки, відомі тепер як "гаванський синдром", або аномальний вплив на здоров'я.

Крім того, у нас був ще один доказ, який ми виявили – це додаток до звіту який підготував полковник Іван Терентьєв, член підрозділу 29155, який працює на Міністерство оборони Росії. Цей звіт – це наукова дослідницька стаття, стосується можливостей використання нелетальної акустичної зброї в умовах міського бойового середовища.

Є й інші докази, які ми отримали, що в 2010 році росіяни експериментували з акустичною зброєю, нелетальною акустичною зброєю.

У нас немає речових доказів. У нас немає доказів або фотографій пристрою, з якого буквально у когось стріляли, що призвело б до аномальних інцидентів зі здоров'ям. Але ми малюємо картину, яка показує, що А: росіяни справді вивчали цю технологію, експериментували з нею на тваринах і, швидше за все, також на людях. І Б: учасники загону для вбивств і диверсій. Ці хлопці не займаються лише шпигунством. Якщо вони десь присутні, то не для того, щоб просто стежити та збирати дані, вони там, щоб провести військову або кінетичну операцію. Вони були у тих самих місцях у той самий час, коли у кількох жертв трапилися ці інциденти.

О.К.: У звіті наводяться потужні докази, які б могли пов'язати роботу ГРУ з "гаванським синдромом". Але як ви й зауважуєте, немає речових доказів. У висновках розслідування є формулювання, що російський ГРУ може бути пов'язаний з цим, наскільки переконливий цей висновок?

М.В.: Ми не можемо сказати достеменно ні про що. Знову ж таки, це не достеменний висновок. Але сама думка про те, що заявив Офіс директора національної розвідки, що малоймовірно що "гаванський синдром" спричинений зовнішнім ворогом, – надто категоричний висновок, звучить наче остаточний.

Але якщо ви детально ознайомитеся з цим звітом, ви дізнаєтесь, що існує понад десяток розвідувальних агенцій США, багато з яких невідомі пересічним громадянам. Відповідно до репортажів та досліджень, які ми провели для цієї історії, і відповідно до того, що люди побачили під час програми 60 хвилин у неділю, між цими агентствами існує суперечка.

Розслідування розвідки Міністерства оборони очолював Ґреґ Едґрін, який був на програмі 60 хвилин. Він підполковник збройних сил США у відставці, і в ефірі він сказав, виходячи з того, що він бачив, а він мав доступ до секретних розвідданих, за атаками стояли росіяни. Він сказав, що це росіяни, а якщо це не росіяни – він повернувся б на цю програму і з'їв свою краватку. Це набагато більш категорично, ніж я б очікував.

Нам розповіли, що у відділі таємних операцій немає жодного службовця, а це ті польові агенти, які у різних частинах світу, під дипломатичним прикриттям, вербують агентів, активи, і так далі. Так от, у цьому відділі, немає жодної людини, яка б не знала когось, хто не постраждав від "гаванського синдрому" або хто сам не був ним уражений.

Іншими словами, всі знають, що ця річ справжня. Та все ж на верхівці, в аналітичній групі, яка досліджувала "гаванський синдром", і в інституційній пресі, здається, існує певне небажання або опір цій оцінці.

О.К.: На брифінгах у Держдепі та Білому домі в понеділок посилались на звіт Офісу директора національної розвідки у 2023 році. Чому, на вашу думку, не беруться до уваги докази, наведені журналістами, які наголошують на можливість причетності російського ГРУ до "гаванського синдрому"?

М.В.: Потрібен час, що б ця тема циркулювала в обігу. Звіт опублікований рік тому, але якщо почитати звіт чи коротку витримку, доступну публічно, можна зробити висновок, що це відкрите питання. Можливо, через шість місяців ми зможемо вести про це зовсім іншу розмову.

О.К.: Чи очікуєте ви нові розслідування американського уряду?

М.В.: Не знаю, це питання до них. От від The Insider очікую більше розслідувань.

О.К.: Один із випадків, який досліджувався у розслідування – грузинський. В цій країні минуло понад 10 років від моменту, коли вони викривали будь-якого російського шпигуна. Чи розслідуєте ви інші випадки створення мереж російських шпигунів в інших країнах?

М.В.: У нас є кілька активних розслідувань щодо російських шпигунів, які діють по всьому світу. Я маю на увазі, що незадовго до цього розслідування ми знайшли докази того, що агенти ФСБ працюють у Європейському парламенті.

У нас є докази, що помічник представника праворадикальної партії в Німеччині, який народився в Україні, працював на ФСБ. Є докази, що представники ФСБ намагались дати хабарі партії в Італії, яка зараз частина коаліційного уряду. Отже, так, ми точно знайшли деяких російських шпигунів, які діють за межами Грузії та України.