Медична громада Америки б’є на сполох – кількість дітей, хворих на аутизм у Сполучених Штатах невпинно зростає. Якщо у 2006-му році народжувалася одна дитина-аутист на кожні 110 дітей, то у 2012-му це співвідношення наблизилося до однієї дитини-аутиста на 88 новонароджених. Висуваються різні гіпотези та припущення щодо причин такого різкого зростання, втім найбільш вірогідним поясненням є те, що медична громада та і суспільство, в цілому, стало більш освіченим у цьому питанні, і подібні розлади краще діагностуються. Запорукою ж успішного лікування хворої на аутизм дитини є ранній діагноз. Лікарі стверджують, якщо з дитиною проводити інтенсивну терапію, вона може мати згодом досить повноцінне життя.
У родини Перомет троє хлопців: Лукас, Філіп і Томас. Батьки, Ким і Карлос, досить рано помітили, із середнім сином, Філіпом, щось негаразд: дитина уникала зорового контакту, практично, не розмовляла. Їхні підозри підтвердилися після консультації з лікарями, які поставили хлопцю діагноз – аутизм.
Карлос згадує, що читав усе, що потрапило йому під руку про цю хворобу. Тепер він вважає, що витратив тоді надто багато цінного часу:
«Це не питання відсутності інформації. Проблема у надмірній кількості інформації, яку не можливо посортувати».
Після довгих пошуків подружжя зупинило свій вибір на програмі прикладного аналізу поведінки – методі, що базується на вправах, які постійно повторюються. Минуло не багато часу і Філіп почав робити успіхи, реагувати на запитання, вимовляти чи повторювати слова.
Карлос переконаний, що аутизм у його родині спадкове захворювання. Він, його батько, можливо, навіть старший син Лукас мають ознаки високо-функціонального аутизму, який називається синдромом Аспергера. У наймолодшого сина, Томаса, ознак хвороби наразі немає.
Кеті Девіблис з центру дослідження аутизму та інших подібних розладів каже, це перше, що вона радить батькам, шукати способи спілкування з дитиною-аутистом:
«Вчіть їх спілкуватися. Це можуть бути, наприклад, картинки, які допоможуть їм опанувати мову знаків, навіть якщо це одне слово чи вислів».
Упродовж десятиліть аутизм вважався однією з форм шизофренії, останніми роками, хворобу пов’язували з порушенням розвитку головного мозку. Сьюзан Гаймен з Американської асоціації педіатрів говорить, що визначення аутизму постійно змінюється через те, що хвороба є спектральним порушенням:
«Краще на це дивитися як на один спектр чи категорію з різним ступенем інтенсивності та різними факторами, які впливають на діагностування ступеню хвороби».
Рой Ричард Ґринкер відомий в Америці спеціаліст з аутизму. Його доньці поставили цей діагноз у 1994-му році. У ті часи, зізнається професор, у США дуже мало знали про захворювання, тепер суспільство більш поінформоване:
«Я не можу сказати, що сьогодні лікування аутизму дуже відрізняється від лікування у 90-их роках. Єдине, що, тепер суспільство розуміє, що таке аутизм, це перестало бути невидимою хворобою».
Це вірно, аутизм у Сполучених Штатах перестав бути невидимою хворобою. Утім цей діагноз не став менш страшним. Найгірше, що медики не можуть пояснити причини виникнення цього захворювання, яке проявляється у віці до двох років. Серед причин появи аутизму називають вік батьків, оскільки все більше американців стають батьками у старшому віці, спадковість, наслідки щеплень, що містять меркурій, який додають для продовження терміну дії вакцин, та антидепресанти, які приймають жінки під час вагітності. Перелічені фактори свідчать про те, що у суспільстві уже триває дискусія на цю тему і йдуть активні наукові пошуки відповідей.
