Американська громадськість попрощалася з людиною, яка проклала для жінок шлях до журналістики. Гелен Томас майже п’ятдесят років ставила незручні запитання президентам, що свого часу вважалося прерогативою чоловіків. Її називали деканом журналістів Білого дому, у прес-кімнаті якого вона мала своє особисте крісло у першому ряді. Гелен одна з небагатьох журналістів, яких після смерті згадали президенти.
Вона попросила Буша пояснити справжні причини вторгнення у Ірак
Вона працювала з усіма президентами, починаючи від Джона Кеннеді. Вона була грозою усіх них, включно зі мною», зазначив у заяві з приводу смерті Томас президент Барак Обама.
Гелен Томас завжди знала, що журналістика була її покликанням.
Проте у Гелен були ширші зацікавлення. Вона колись сказала:
«Я дуже люблю історію і знала, що ця професія дасть мені змогу постійно вчитися».
Батьки Томас – іммігранти з Лівану. Гелен закінчила Вейнський університет у Детройті з дипломом бакалавра англійської мови та літератури. Одразу після закінчення вступила в Міжнародний союз журналістів, членом якого пробула 57 років. Останні десять років вона працювала політичним коментатором у виданнях медіа-гіганту Герст.
За п’ятдесят років у якості спецкора Білого дому Гелен Томас працювала з 10 президентами
Послужний список Томас приголомшує. Під час президентства Кеннеді у 1961 році вона стала однією з перших жінок – спецкорів Білого дому. Про ті часи вона пізніше згадувала:
«Це був чудовий час. Ми мали великі надії щодо адміністрації Кеннеді. Молоді люди брали кермо управління країною в свої руки, і в них були великі цілі».
За п’ятдесят років у якості спецкора Білого дому вона працювала з 10 президентами. У 2010 році в інтерв’ю Голосу Америки Гелен Томас сказала, що одним із її найбільш захоплюючих відряджень було висвітлення історичного візиту Ніксона до Китаю у 1972 році:
Your browser doesn’t support HTML5
США привели до влади в Іраку проіранські сили
«Кожний репортер у Вашингтоні хотів бути в пулі того візиту. Ці вісім днів стали для нас справжнім відкриттям. Все навкруги було темою для репортажу: що китайці їли, як вони виглядали, що одягали і так без кінця».
За свою довгу кар’єру Томас завоювала репутацію «пробивної» журналістки. Під час прес-конференції у 2006 році, вона попросила тодішнього президента Джоджа Буша-молодшого пояснити, чому він захопив Ірак:
Томас закликала ізраїльтян покинути Палестину, а євреїв повернутися додому – в Німеччину, Польщу та Сполучені Штати
«Я б хотіла спитати у Вас, пане Президенте, наступне. Ваше рішення ввести війська в Ірак коштувало тисячі життів американців та іракців, спричинили обом сторонам рани, з якими вони житимуть все життя. Всі ваші аргументи, принаймні ті, що були озвучені, виявились хибними. Моє питання – чому Ви насправді хотіли розв’язати цю війну?»
На це президент Джордж Буш молодший відповів:
«Я думаю, що констатуюча частина вашого питання – при всі моїй повазі до вас як до журналіста-ветерана – хибна. Припустити, що я хотів війни – це просто неправильно, Гелен. При всій моїй повазі до Вас».
Не скупилась на гострі запитання Гелен і з прес-секретарями Білого дому. Діді Маєрс, яка була прес-секретарем Біла Клінтона, високо оцінювала Гелен Томас:
«Вона розуміла свою роботу так – не перекручувати факти, бути надійним та відповідальним професіоналом з бездоганною репутацією».
Сама ж Томас визнає, що її категоричність коштувала їй чимало:
«Я думаю, багато президентів, не те, що боялись мене, а просто не хотіли вступати зі мною в дебати, тому давали мені можливість поставити запитання неохоче. Але мені здається, ми представляємо американський народ, який не має можливості поставити президенту свого запитання».
Мені здається, я шукала правду, якою б болісною вона не була, правду та справедливість для всіх.
Гелен Томас
На думку багатьох, Томас відкрила жінкам шлях до журналістики. Сама ж вона вважає, що у працюючих жінок ще багато роботи попереду.
«Жінки досі не досягли справжньої рівності з чоловіками на ринку праці», – підкреслила вона.
Томас увійде в історію як легенда та піонер корпункту Білого дому, але сама вона мріяла, що про неї згадуватимуть в іншому світлі:
«Мені здається, я шукала правду, якою б болісною вона не була, правду та справедливість для всіх».
Літом 2010 року Томас вийшла на пенсію у розпал скандалу навколо її критики євреїв, що проживають в Ізраїлі. Пізніше вона вибачилась за те, що закликала ізраїльтян покинути Палестину, а євреїв повернутися додому – в Німеччину, Польщу та Сполучені Штати.
Попри вибачення, її репутація передового американського журналіста значно постраждала. Так чи інакше, через скандал чи просто з міркувань поважного віку – Томас вирішила завершити журналістську кар’єру.
