"Здоров’ю та безпеці українців щодня загрожують російські бомби, які благословляє РПЦ". Експерти про свободу релігії і дезінформацію

Наприкінці червня 2024 року Патріарх Московський Кирил провів зустріч з представниками протестантських церков, на якій він заявив, що православні та протестанти «зуміли подолати перепони, які раніше стояли на шляху до порозуміння», вони «не лише не сваряться між собою, а працюють разом» для просування спільних цілей.

Серед них він назвав, наприклад, включення згадки про Бога у новій російській Конституції, про шлюб лише між чоловіком і жінкою, чи право на релігійну освіту, про що часто дискутують і в західних консервативних колах.

Очільник Росйської православної церкви (РПЦ) також використав цю можливість для того, щоб ще раз поширити неправдиві твердження про «переслідування Православної церкви України» з боку української влади, яка вилучає храми, порушує щодо священнослужителів кримінальні справи «з надуманих причин» і саджає у в'язниці людей «лише за їхній релігійний вибір».

Якщо у вас в країні свобода, то навіщо вам приходити і відбирати церкви?

Цю зустріч, що проходила у резиденції Москоського патріарха, релігійні експерти вважають спробою Кремля приховати жорстокі утиски українських євангельських християн, що їх російська влада вчиняє на окупованих територіях уже понад десять років.

Одночасно українські протестанти, які зібралися цього тижня у Вашингтоні для проведення консультацій, вбачають у ній і свідчення успіху тієї роз’яснювальної роботи, яку вони вже понад рік ведуть серед американських законодавців, експертів та протестантських громад, щоб розвіяти сумніви щодо того, хто і як переслідує християн на тлі російського широкомасштабного вторгнення в Україну, і яку роль у цій війні відіграє Російська православна церква.

«Вони як завжди, говорять одне, а роблять протилежне», – каже Дмитро Бодю, засновник і пастор церкви «Слово життя», що у Мелітополі Запорізької області. Він розповів, що у своєму житті він вже тричі мав втікати від переслідувань московської влади – вперше, коли наприкінці 1980-х виїхав з СРСР, вдруге, коли Росія окупувала Крим у 2014-му, і втретє, коли у 2022 вона захопила Мелітополь.

Дмитро Бодю каже, що не вірить у примирливі жести в Москві, вважає, що вони лише мають на меті замилити очі довірливим американським консерваторам.

Бо на захоплених українських територіях, які росіяни вважають своїми, вони запускають весь механізм репресій, знайомий пастору у п’ятому поколінні ще з радянських часів.

«Після того, як вони прийшли до мого рідного Мелітополя, з того згромадження церков, що ми мали на південному сході України – 26 церков, жодної не залишилося. Вони відібрали в нас усі церковні споруди. Якщо у вас в країні свобода, то навіщо вам приходити і відбирати церкви? Ви їх не будували, вони вам не належать, в нашій церкві зараз, – це гарна будівля, – в ній тепер російський відділок поліції. В іншій церкві – відділ культури, у третій – відділ спорту. Забирають все, як пірати, навіть винести нічого не дозволяють з приміщень», – каже пастор Бодю під час події у Гудзонівському інституті під назвою «Релігія у перехресному вогні між Росією та Україною», що відбулася у середу, 18-го вересня.

Російська окупаційна влада не лише захопила церковні будівлі протестантів, вона демонтувала великі кількаметрові хрести – універсальні християнські символи, – які стояли перед цими церквами. Про це розповіла керівниця американського наукового проєкту, що здійснює моніторинг українських культурних пам’яток, до яких входять і культові споруди, такі як церкви, мечеті, синагоги.

«Ось, церква «Слово життя», про яку ми щойно почули. У Мелітополі у трьох церквах, за якими ми спостерігали, і у деяких церквах довкола, хрести були зняті, а самі церкви зазнали «десакралізації», коли їх почали використовувати для інших потреб. Коло однієї з них ми бачили багато військової та поліцейської активності, – сказала, демонструючи супутникові знімки, зроблені в рамках проєкту, Кетрін Генсон, керівниця наукового відділу Смітсонівської ініціативи культурного порятунку (SCRI).

У тих частинах України, які російські війська не спроможні окупувати, вони знищують українські церкви, багато з них – прицільним вогнем, каже Генсон, яка разом з колегами з кількох американських музеїв відстежує стан понад 28 тисяч українських культурних пам’яток з початку широкомасштабної агресії у лютому 2022 року.

Вона навела кілька прикладів – серед них Преображенська церква в Одесі, Єшива (єврейська релігійна школа) для хлопців в Харкові та церква Непорочного зачаття у селі Киселівка Миколаївської області.

«Цю церкву я хочу згадати особливо, бо ця маленька сільська церква є дуже далеко від усього, і мене, як дослідницю культурної спадщини, вражає, що в неї цілилися, бо поруч немає ніяких об’єктів, які б могли зробити її явною ціллю», – каже дослідниця під час обговорення у Гудзонівському інституті.

Вона додає, що причини і цілі цих руйнувань мають з’ясовувати юристи, а її інституція лише веде щонайретельніший облік та опис знищення об'єктів української культурної спадщини.

Змушення до співпраці на окупованих територіях і дезінформація про переслідування християн на Заході

Пастор Бодю розповів, що у відповідь на численні скарги протестантів і реакцію на них в Америці, російське керівництво нещодавно вирішило дозволити на окупованих територіях діяльність деяких протестантських громад, але у свій, випробуваний за радянської влади спосіб – під суворим наглядом влади.

«Радянська влада знаходила одну церкву, яка була готова з ними співпрацювати, а тоді притягала всі інші конгрегації під одну церкву. Баптистів, п’ятидесятників, адвентистів – усіх зганяли до одного приміщення: «Ви хочете церкву – нате вам церкву, ми ж з вами по-хорошому», – розповідає Бодю.

Радянський досвід 1960-х років російська окупаційцна повернула у нинішній Мелітополь, каже пастор.

"Вони не повертають нам наших церков, вони дозволяють нам за наші гроші відремонтувати якийсь склад, і всі церковні громади мають збиратися там. І якщо хтось у проповіді вийде за межі протоколу, військові прийдуть і припинять службу», – пояснив пастор з Мелітополя.

Росії дуже важливо чимшвидше підпорядкувати українські релігійні організації, щоб через них здійснювати вплив на українське суспільство, сказав під час обговорень Максим Васін, виконавчий директор Інституту релігійної свободи.

«Тому ще всі російські церкви і релігійні організації діють під наглядом ФСБ та інших спецслужб, і якщо українські церкви відмовляються підпорядкуватися російським релігійним центрам на окупованих територіях, то такі українські священники, чи пастори підлягають довільним арештам, ув’язненням, тортурам і навіть вбивствам», – каже Васін.

Дискусія у Гудзонівському інституті відбувалася в час, коли очікується набуття чинності нового українського закону, який вимагає від усіх релігійних організацій України перервати зв’язок зі своїми релігійними центрами у країні-агресорі.

Як повідомялв Голос Америки у своїх попередніх публікаціях, активну кампанію проти цього закону проводять адвокати, найняті українсько-російським олігархом Вадимом Новінським, які намагаються довести, що УПЦ є цілком самостійною церковною структурою, яку нібито переслідують в Україні.

При цьому, каже Васін, сама Російська православна церква активно втручається в діяльність Української православної церкви, яка канонічно пов’язана з Московським патріархатом.

Васін нагадав, що з початком агресії, РПЦ захопила цілі єпархії УПЦ на сході та півдні України без спротиву з боку керівництва цієї церкви, яка, як каже дослідник, наразі “не може чи не хоче” протистояти російському впливу.

«Синод РПЦ анексував близько десятка єпархій УПЦ і самостійно змінив там частину єпископів – у Донецькій, Луганській, Запорізькій області. І це є ясним прикладом того, як Російська православна церква, яка є повністю залежною від Кремля, втручається у справи Української православної церкви», – сказав Васін у своєму виступі.

Право на релігійну свободу має свої обмеження

Лорен Гомер, президентка Law and Liberty Trust, яка понад 30 років надає юридичну експертизу як іноземним урядам, так і урядовцям США щодо законів і політики у сфері релігії, каже, що ситуація з релігійною свободою в Україні та Росії є протилежною.

В Україні, каже вона, до 2011 було зареєстровано понад 30 тисяч релігійних організацій – християнських, мусульманських, єврейських, політеїстичних, і Україна жодним чином не обмежувала релігійної свободи.

Щодо останнього закону, вона зазначила, що йдеться про промовистий виняток, пов'язаний з виживанням української держави, проти якої об'єдналися і Кремль, і РПЦ.

«У цьому конкретному випадку вони спрямували дію закону на Російську православну церкву, яка практично оголосила війну проти України, і її філію – Українську православну церкву, яка не зуміла повністю розірвати зв’язок з РПЦ, – пояснила Гомер. – На жаль, УПЦ, хоча і змінила у значній мірі свій статут у 2022 році, не змінила тих положень, що стосуються ролі РПЦ як фактичного гаранта її існування».

Як, каже Гомер, Українська православна церква не лише не змінила тих положень, які досі пов’язують її з РПЦ, але і почала цілосвітову кампанію проти України, стверджуючи, що Київ порушує релігійні права всіх християн, «що є дуже далеко від правди».

Вона наголосила, що у світі право на релігійну свободу також має свої обмеження, коли йдеться про безпеку держави, чи здоров’я та безпеку громадян. Наприклад, нещодавно Німеччина через "екстремізм" заборонила діяльність мусульманської групи, пов'язаної з ліванською "Хезлболлою", назвавши її діяльність "антиконституційною".

«З точки зору міжнародної свободи віросповідання, а також з точки зору інших країн, таких як Сполучені Штати, ми повинні думати про те, що завжди існують винятки щодо прав на свободу віросповідання, коли мова йде про забезпечення безпеки країни та здоров’я та безпеки людей, які там живуть, – сказала Лорен Гомер. – Здоров’ю та безпеці українців щодня загрожують російські бомби, які виправдовує та навіть благословляє Російська православна церква».

За її словами, до дій України щодо імплементації закону про заборону РПЦ приглядаються і інші колишні республіки СРСР та країни Східної Європи, такі як країни Балтії, Болгарія, Чехія, які відчувають зростання негативного впливу РПЦ і вважають цю церкву не так релігійною організацією, як ідеологічним крилом Кремля та продовженням російських спецслужб.

«Я думаю, що в США ми б також не дозволили створити релігійну організацію, яка мала б за мету повалення уряду США, або таку, що хотіла б позбавити релігійної свободи всіх інших американців і визначити, у що вони всі повинні вірити», – пояснила експертка з міжнародного релігійного права.

Після виступів у Гудзонівському інституті українська делегація мала зустрічі в Комісії США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF), де йшлося про те, як Росія утискає релігійну свободу на окупованих територіях України, і про новий закон, з приводу якого комісія свого часу висловила низку зауважень.

У серпневому звіті USCIRF мовиться, що російський уряд систематично використовує дезінформацію як зброю, в тому числі проти релігійних меншин. Зокрема, звіт наводить слова російського високопосадовця Ради безпеки Росії, який вимагав «десатанізації» України, заявивши про розквіт «неоязичницьких культів», серед яких він окремо виділив протестантську церкву «Слово життя».

Комісія минулого року рекомендувала Державному департаменту визначити Росію як країну, що викликає особливе занепокоєння згідно з Законом США про міжнародну релігійну свободу від 1998 року. Держдепартамент ухвалив цей статус, що означає, що Росію визнано країною, в якій віруючі зазнають одні з найбільших переслідувань релігійних свобод у світі.