Влітку, під час шкільних канікул, у Сполучених Штатах працює безліч таборів на усі смаки та інтереси. Традиційно табори для дітей з фізичними чи розумовими вадами, організовуються окремо. Однак, останнім часом з’явилась тенденція не розмежувати здорових та хворих дітей. Таким чином у дітей та підлітків виховується розуміння проблем інших та ліквідовуються психологічні бар’єри між здоровими та неповносправними.
Один з таких таборів, який заснувала неприбуткова організація «Мелвуд», діє у штаті Меріленд. Скалодром – улюблена розвага дітей у цьому літньому таборі.
Гелен О’Браян готується до підйому на гору. Дівчинка хвилюється, однак відмовлятися від задуманого не хоче:
«Я виберуся на самий верх. Я зроблю це, якнайкраще».
Гелен хвора на аутизм і відстає у розвитку. Таких дітей як вона тут чимало, однак приїжджають сюди і здорові діти. Як пояснює Джонатан Рондо, керівник програми, ідея цього табору сприяти спілкуванню цілком здорових дітей з неповносправними, які мають фізичні чи психологічні вади:
«Наша мета – допомогти школярам побачити, що у таборі є різні діти, щоби, виростаючи, при зустрічі в крамницях чи у школі, вони могли згадати, що відпочивали з неповносправними дітьми у таборі, і сказати собі: “Гей, вони такі ж як і я”».
Кемрін Еванс приїздить у табір третій рік поспіль. Їй тут не тільки подобається. Вона каже, що багато корисного черпає від спілкування з дітьми з особливими потребами:
«Я хочу працювати вчителем у спецшколі, коли виросту. Якщо в дитини уражений слух, я хочу знати мову жестів, аби я могла порозумітися з нею».
Цей літній табір проводить громадська організація «Мелвуд», що допомагає інвалідам різного віку. Серед них чимало дітей з різного роду відхиленнями.
«Влітку цього року у нашому таборі побувало 550 дітей. За останні 3 роки, ми бачимо, що все більше і більше родин прагнуть відправити своїх дітей у наш табір – табір, що дійсно відкритий для всіх», – зазначає керівник програми Джонатан Рондо.
Уже втретє до цього табору приїжджає Рейчел. Її мати Данет Бротон дуже задоволена:
«Вона має можливість опинитися в середовищі, де є діти з різною інвалідністю, і вона вчиться спілкуватися з такими людьми».
У таборі працює 50 людей. Половина з них прибула із-за кордону. Бен Гед, наприклад, приїхав з Великобританії:
«Коли я повернуся додому, я братиму спецкурс для викладання історії дітям з особливими потребами. Я постараюся робити все як тут, у цьому таборі. Це чудове місце і унікальна можливість практикувати процес навчання і виховання».
Джон і Коннер – рідні брати. Обидва розумово відсталі. Сьогодні хлопців забирають додому. Їх батько Дені Марбі каже, що сини помітно змінилися в кращу сторону з часу перебування у таборі:
«Думаю, це трохи допомогло їх самооцінці, покращило їх соціальне спілкування з іншими дітьми та дорослими».
Дені радий, що хлопцям вдалося провести літо у цьому таборі і додає, що вони обов’язково повернуться сюди наступного року.
