Військове протистояння між Індією та Китаєм триває вже четвертий рік, але, незважаючи на переговори між урядовим керівництвом та військовими командувачами, немає жодних ознак вирішення суперечки, яка призвела до того, що відносини між країнами перебувають у найгіршому стані за останні шість десятиліть.
Аналітики кажуть, що нестабільність уздовж ділянки кордону довжиною 3500 кілометрів, схоже, зростає, оскільки з’явилась нова точка нестабільності.
Your browser doesn’t support HTML5
India China Military Standoff Enters Fourth Year Without Sign of Thaw
У грудні минулого року солдати обох сторін вступили в бійку в північно-східному штаті Індії Аруначал-Прадеш – території, на яку також претендує Китай. Регіон знаходиться за тисячі кілометрів від Ладакха в західному регіоні Гімалаїв, де смертоносні сутички в 2020 році спровокували нинішнє протистояння.
Минулого місяця Китай перейменував 11 місць китайською мовою в Аруначал-Прадеш, регіон, який Китай називає Південним Тибетом. Втретє за шість років, Китай затвердив нові назви для гір, річок та інших точок на території.
Індія виступила проти такого кроку, а речник китайського міністерства закордонних справ Мао Нін на захист рішення заявив, що Занграм (Аруначал-Прадеш) є частиною Китаю, а назва місць на території «повністю входить до сфери суверенітету Китаю».
Цю тактику Китай застосовував в інших частинах Азії, щоб посилити свої претензії на території – він також перейменував місця в Південно-Китайському та Східно-Китайському морях.
У Нью-Делі аналітики розцінили це як чергову спробу Пекіна чинити тиск на Індію. «Зараз, коли Китай займає набагато агресивнішу позицію щодо Аруначала, є занепокоєння, що Китай хоче чинити тиск на Індію, щонайменше для того, щоб підштовхнути Індію до розв’язання деяких частин цієї суперечки», – сказав Харш Пант, віце-президент відділу досліджень в Observer Research Foundation в Нью-Делі.
Стурбований швидкими темпами розвитку військової та цивільної інфраструктури Китаю в своїх прикордонних районах, Нью-Делі також будує тунелі, дороги та мости в штаті.
Один із ключових проектів - прокладання тунелю в горах на висоті майже 4000 метрів в Аруначал-Прадеш, щоб полегшити переміщення військ до прикордонних районів.
Міністр внутрішніх справ Індії Аміт Шах минулого місяця також оприлюднив програму вартістю 570 мільйонів доларів для розвитку майже 3000 прикордонних сіл на північному сході під час візиту в Аруначал-Прадеш. Проект спрямований на посилення безпеки на кордоні.
У Нью-Делі висловили занепокоєння щодо розвитку Китаєм прикордонних сіл на своєму боці кордону.
«Щодо того, що вони (Китай) називають «Сяокан» або типовими селами, як кажуть китайці, є кілька з них, які знаходяться прямо навпроти наших кордонів, — сказав інформаційному агентству AFP бригадний генерал Н. М. Бендігері. - Нас турбує їхня близькість до прикордонних районів і те, як їх побудували - ми не можемо виключати, що вони будуть використовуватися Народно-визвольною армією Китаю (НОАК)».
"Наша політика чітка: ми хочемо миру від усіх. Однак ніхто не зможе зазіхнути навіть на дюйм нашої землі", - казав Шах у квітні.
Індія також прискорила програму модернізації своїх збройних сил, включаючи замовлення ударних гелікоптерів у Сполучених Штатів і систему протиракетної оборони в Росії.
Аналітики кажуть, що Китай має значну військову перевагу над Індією, але індійські війська, які довгий час протистояли пакистанським військам у Кашмірі, більш досвідчені у війні на великій висоті. «Китай має перевагу у високотехнологічній війні. Він може використовувати більше зброї, такої як безпілотники та ракети «земля-земля». Хоча ми намагаємося наздогнати, Індії все одно доведеться довго працювати, щоб відповідати їхнім можливостям», — каже старший військовий офіцер у відст., який не захотів називати своє ім'я.
Політичний і військовий діалоги на високому рівні не досягли прориву, оскільки обидві країни зайняли діаметрально різні позиції. Індія наполягає на тому, щоб китайські війська повернулися на позиції, які вони займали до 2020 року, коли сталась криза. З іншого боку, Пекін описує ситуацію на кордоні як "загалом стабільну" і каже, що обидві сторони повинні рухатися вперед для нормалізації відносин.
Саме тому, кажуть аналітики, міністри оборони Індії та Китаю не змогли знайти спільну мову під час нещодавньої зустрічі на полях регіонального форуму.
Міністр оборони Індії Раджнат Сінгх звинуватив Пекін у руйнуванні всієї основи зв'язків шляхом порушення двосторонніх угод і заявив, що не може бути жодних покращень у зв'язках, доки не буде вирішено прикордонну суперечку. Його китайський колега Лі Шанфу закликав Індію прийняти довгостроковий погляд і «сприяти якнайшвидшій нормалізації ситуації на кордоні».
«З точки зору Нью-Делі, немає сенсу говорити про те, що Китай дійсно щиро вважає це проблемою для китайсько-індійських відносин. Китай в односторонньому порядку вирішив змінити статус-кво на кордоні, а потім стверджує, що це нова норма. Не думаю, що Індія погодиться, – зазначає Пант. - Саме тому, хоча переговори на військовому та дипломатичному рівнях тривають, відносини не розвиваються, а Індія вважає, що Китай має зробити кроки».
Після кількох раундів переговорів між військовими командуваннями війська вивели війська з чотирьох спірних точок за останні два роки.
Але навіть тут прогрес невеликий. «Розведення фактично не призвело до демобілізації сил. Вони просто зробили крок назад і створили буферну зону», – каже Пант.
Нестабільність у Гімалаях залучає Індію до більш тісного стратегічного альянсу зі Сполученими Штатами. Наступного місяця прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді відправиться до Вашингтона з офіційним візитом, який, за словами міністерства закордонних справ Індії, підкреслить зростаючу важливість стратегічного партнерства між двома країнами.