Сергій Рачинський, інтернет-експерт, редактор сайту NewMedia.in.ua, вірить в інтернет-революцію, але не у звичному розумінні цього терміну. Про це він розповів в ефірі програми Молодь Плюс.
– Чим найбільше цікавляться користувачі в соціальних мережах?
– В першу чергу люди шукають там інформацію, якої вони не знаходять у традиційних ЗМІ. Їм не вистачає інформації на телебаченні, в газетах і журналах. Вони шукають її в он-лайні і в соціальних мережах, у першу чергу – те, що відбувається у світі, те, що цікавить людей, таких самих, як вони самі – які мають такі самі проблеми, як і вони самі. Це новини, посилання матеріали, тексти, блоги…
– Чи існує можливість переводити інтернет-активність («лайки») в «реал»?
– Ви повинні розуміти інтереси аудиторії, до якої ви звертаєтесь. У соціальних мережах дуже складно примусити людей робити щось проти їхньої волі – треба розуміти, на що реагує ваша аудиторія, і пропонувати саме те, що від вас очікують.
Дуже важлива форма, у якій ми звертаємось. Це не має бути якась вульгарна «панібратчина». Треба говорити так, як ми спілкуємось у реальному житті. Якщо це дійсно важливо, якщо люди очікують від вас якоїсь дійсно важливої інформації, донесіть її – і ви отримаєте відповідь.
– Чи вірите Ви в інтернет-революцію як явище? Чи можлива така революція в Україні?
– Я вірю в те, що інтернет може бути способом створити революцію. Але це не та революція, яку ми собі уявляємо – з бійками на вулиці і захопленням влади. В першу чергу, це революція в самому собі – всередині, в тому, як ти розумієш життя.
Для цього тобі потрібно зв’язатися з такими самими людьми, як ти, поділитися з ними думками, зрозуміти, що хвилює цих людей, об’єднатися і виробити якийсь спільний план дій.
Ця революція – революція соціальна – дійсно відбувається сьогодні в інтернеті. Ми її спостерігаємо вже сьогодні в інтернеті.
Але якщо ми говоримо про захоплення (чи зміну) влади, то це справа реального життя. Інтернет виступає тут як інструмент. Ми тільки починаємо вчитися, як використовувати його…
Але в Україні є своя специфіка. Через те, що в Україні надзвичайно складна ситуація зі створенням політичних партій – закон дуже тяжкий для реалізації, – інтернет виступає як чудова альтернативна платформа для того, щоб створити власну політичну організацію в масштабах усієї країни – дуже дешево і дуже швидко. Тут є реальна, практична користь.
– Українські чиновники почали реєструватись у соціальних мережах. Чи можна сприймати це як позитивну тенденцію?
– Перш за все варто пам’ятати, що держава й інтернет – це антагоністи. Держава робить усе повільно, нудно і дорого, а інтернет – швидко, весело і дешево.
– Чим найбільше цікавляться користувачі в соціальних мережах?
– В першу чергу люди шукають там інформацію, якої вони не знаходять у традиційних ЗМІ. Їм не вистачає інформації на телебаченні, в газетах і журналах. Вони шукають її в он-лайні і в соціальних мережах, у першу чергу – те, що відбувається у світі, те, що цікавить людей, таких самих, як вони самі – які мають такі самі проблеми, як і вони самі. Це новини, посилання матеріали, тексти, блоги…
– Чи існує можливість переводити інтернет-активність («лайки») в «реал»?
У соціальних мережах дуже складно примусити людей робити щось проти їхньої волі.
– Ви повинні розуміти інтереси аудиторії, до якої ви звертаєтесь. У соціальних мережах дуже складно примусити людей робити щось проти їхньої волі – треба розуміти, на що реагує ваша аудиторія, і пропонувати саме те, що від вас очікують.
Дуже важлива форма, у якій ми звертаємось. Це не має бути якась вульгарна «панібратчина». Треба говорити так, як ми спілкуємось у реальному житті. Якщо це дійсно важливо, якщо люди очікують від вас якоїсь дійсно важливої інформації, донесіть її – і ви отримаєте відповідь.
– Чи вірите Ви в інтернет-революцію як явище? Чи можлива така революція в Україні?
Інтернет – альтернативна платформа для того, щоб створити власну політичну організацію.
Для цього тобі потрібно зв’язатися з такими самими людьми, як ти, поділитися з ними думками, зрозуміти, що хвилює цих людей, об’єднатися і виробити якийсь спільний план дій.
Ця революція – революція соціальна – дійсно відбувається сьогодні в інтернеті. Ми її спостерігаємо вже сьогодні в інтернеті.
Але якщо ми говоримо про захоплення (чи зміну) влади, то це справа реального життя. Інтернет виступає тут як інструмент. Ми тільки починаємо вчитися, як використовувати його…
Але в Україні є своя специфіка. Через те, що в Україні надзвичайно складна ситуація зі створенням політичних партій – закон дуже тяжкий для реалізації, – інтернет виступає як чудова альтернативна платформа для того, щоб створити власну політичну організацію в масштабах усієї країни – дуже дешево і дуже швидко. Тут є реальна, практична користь.
– Українські чиновники почали реєструватись у соціальних мережах. Чи можна сприймати це як позитивну тенденцію?
– Перш за все варто пам’ятати, що держава й інтернет – це антагоністи. Держава робить усе повільно, нудно і дорого, а інтернет – швидко, весело і дешево.
|
Передрук з "Радіо Свобода" |