Минулого тижня останні американські військові підрозділи залишили Ірак, завершивши вісім років війни. Країна вступає у новий етап життя, втім іракці нарікають на відсутність належної інфраструктури та повільні темпи відбудови.
Багдад – гучне та переповнене місто. Попри роки розрухи та безладу там продовжують відкриватися нові ресторани та магазини. Колюча проволока та шматки цементу поступово стають символами минулого. Втім, як і решті країни, місту важко налагодити нормальний ритм життя.
Майже дев’ять років війни та попередні кілька років міжнародних санкцій залишили іракців без належної інфраструктури. Електроенергії не вистачає, часто стаються перебої з постачанням. Тим, хто має поблизу генератори, пощастило більше.
Торговець рибою Джафар Абдул Гамза каже, що життя нині важке.
«Ми страждаємо від багатьох речей. Безпека стала кращою, втім нам не вистачає електроенергії та води», – зауважує він.
Проблеми є і у сфері медичних послуг. Навіть найкраща в країні лікарня Ґазі аль-Гарірі має багато труднощів.
«Лікарі тут гарні, так само, як і медперсонал. Втім, не вистачає обладнання, ліфти не працюють, сходи закриті», – каже пацієнт лікарні Халіс Гуссейн.
Хірург – травматолог Ахмед Салех каже, що все-таки зараз ситуація значно краще, ніж п’ять років тому, коли до них доставляли чимало жертв терактів.
«За останні два роки зі зменшенням кількості нападів все стало набагато краще. Тепер до нас прибувають лише жертви дорожньо-транспортних аварій. Досі привозять і пацієнтів з кульовими пораненнями чи пораненнями від уламків снарядів чи вибухівки, але не таких величезних вибухів, як це було у 2005-2006 роках», – говорить лікар.
Постраждалих від вибухів дійсно набагато менше, втім в лікарнях не вистачає досвідчених спеціалістів.
«У нас є устаткування, втім нам необхідне додаткове тренування, нам потрібні закордонні інструктори зі Сполучених Штатів, Великобританії, щоб ми могли покращити нашу роботу. У нас є досвід, однак ми не знаємо, як його ефективно застосувати», – стверджує лікар.
Іракці, як от вчителька англійської мови Вамід Рефат, звинувачують уряд у відсутності в країні системи базових послуг.
«Країна не відбудовується. Я не бачу, що щось робиться для забезпечення майбутнього моїх дітей», – занепокоєна вона.
Втім, дещо все ж таки відновлюється. Щоправда іракці, отримавши мільярди доларів міжнародної допомоги, розраховують на більше.
