Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Американські чоловіки усе більше займаються куховарством та все менше розглядають це, як суто жіночу справу. Татусь, який може не лише барбекю посмажити на День незалежності, а і вечерю посеред тижня приготувати, - не такий вже і рідкісний звір. Це, звичайно, не робить його менш цінним.
Дослідження Мічиганського університету, який дослідив звички трьох тисяч представників покоління Х (1961-1981-го року народження), встановило, що чоловіки почали більше ходити в продуктові магазини, готувати, обмінюватися рецептами та дивитися кулінарні програми. У середньому одружена жінка готує 12 страв на тиждень, самотня – 10, одружений чи самотній чоловік – 8.
А от серед молодшої когорти – мілленіалів, тих, хто народився після 1981-го року, – приблизна однакова кількість жінок та чоловіків відповідають за усю або частину приготування їжі вдома, згідно з цим опитуванням.
Загалом, підрахували дослідники Університету Південної Кароліни, у 2015-му році 43% усіх чоловіків готували, витрачаючи на це в середньому 49 хвилин в день, що на 14% та 8 хвилин більше, ніж в 1965-му. Жінки в США сьогодні готують трохи більше, ніж в 95-му, але набагато менше, ніж в 1965-му.
У середньому одружена жінка готує 12 страв на тиждень, самотня – 10, одружений чи самотній чоловік – 8.
Спробуємо, підкріпившись, розібратися в причинах. Більшість з них притаманні і іншим країнам західного світу, у тому числі і Україні, але за, моїми спостереженнями, останній - в меншій мірі, ніж США. Звичайно, що в кожній людини є особисті причини, але зупинимося на глобальних тенденціях, які роблять прихід чоловіків в кухню більш масовим.
Чоловіки більше готують з тих же причин, що і більше гуляють з дітьми чи роблять іншу хатню роботу. Принципові питання, розподіл праці, ідеї про те, якою має бути і що має робити справжня жінка та справжній чоловік, що сформувалися, виходячи з потреб та особливостей аграрного періоду, в постіндустріальний час стають все менш актуальними. Обв’язки, що диктувалися традицією протягом тисячоліть, стають індивідуальним рішенням та результатом компромісу кожної окремої пари.
Тут ще додається той фактор, що в США все більше поширюється гнучкий графік роботи та робота з дому, але не на всіх і не однаково. В Українській службі «Голосу Америки» в трьох випадках, де чоловіки в родинах з дітьми готують вечері під час робочого тижня, усі вони працюють з дому чи за гнучким графіком, а дружини витрачають дві години чи більше на дорогу на роботу і назад.
Обв’язки, що диктувалися традицією протягом тисячоліть, стають індивідуальним рішенням та результатом компромісу кожної окремої пари.
Але на відміну від зміни підґузників чи миття підлоги, що деякі чоловіки теж роблять, приготування їжі більше сприймається як творче, модне та престижне заняття.
Боси мафії та залізні куховари
Великим є впив масової культури. Якщо навіть боси італійської мафії у популярних стрічках («Славні хлопці», «Клан Сопрано») не гидують різати овочі, то чому це мають вважати нечоловічою справою листоноша, чи менеджер?
Але усі голлівудські фільми, де чоловіків можна побачити біля плити чи мангалу, не зрівняються з ефектом телевізійного каналу «Food Network» та поширенням феномену зіркових кухарів, що стало помітним культурним явищем у США в останні 20 років.
Традиційні формати кулінарних шоу– де ведучий розповідає та демонструє, як приготувати ту чи іншу страву – поступаються місцем програмам, де куховарство подають мало як не олімпійський вид спорту, складний науковий або бізнесовий проект. (Кілька з них запозичено та адаптовано в Україні).
Зйомки програми «Король сендвічів» телеканалу “Food Network” з ведучим Джеффом Моро. Фото: AP.
В американському «Залізному Кухарові» (сам формат з’явився в Японії) учасники мають за обмежений період часу приготувати чотири страви, використавши в кожній з них заданий інгредієнт. Усе це коментується у манері футбольного матчу, а сама назва відсилає до змагання супер-тріатлону «Залізна людина». Велика зала, де проходить змагання, - кухонний стадіон. У шоу змагаються зірки каналу, що мають культовий статус, з тими, хто кидає їм виклик. У разі перемоги «новачка», він отримує статус «Залізного кухара», що майже як чорний пояс в карате, та приєднується до пантеону кулінарних «богів». Серед цих «богів» - більшість чоловіків. До того ж ведеться статистика перемог «залізних кухарів» – усе як в спорті, і навіть сам ведучий – майстер бойових мистецтв.
Любителі готувати, діти, кондитери та інші змагаються між собою у 16 програмах телеканалу. В 2005-у році тільки два кулінарних шоу на каналі були у змагальному форматі.
Ведучий кількох програм телеканалу “Food Network” Адам Річман має гарний апетіт. Фото: АР.
Змагання відбувається із самою їжею – в шоу «Людина проти їжі» Адама Річмана. Він подорожує країною і «на слабо» з’їдає неймовірну кількість продуктів харчування. Я це дивитися не можу - однією порцією, якою він під підбадьорювання натовпу давиться, можна нагодувати ціле село.
Програма Алтона Брауна показує кулінарію вже як складний міждисциплінарний науковий проект. Британець Гордон Рамзі та американець Роберт Ірвін та інші у різних варіаціях шоу рятують бари та ресторани від банкрутства, і в тому як вони це роблять, особливо у випадку Рамзі, немає ну нічого жіночого.
Кухари – мультимільйонери
І навіть якщо людина жодного разу ці шоу не дивилася, імена найбільших зірок їй відомі - так саме як знайомі імена зірок естради та спорту людям, які не дуже цікавляться новинками популярної музики чи результатами останніх змагань.
Статки зірки кулінарних шоу Боббі Феля оцінюються в 6 мільйонів доларів. Фото: АР.
Боббі Флей, Маріо Баталі, Майкл Саймон, Ентоні Бордейн, британці Джемі Олівер та Гордон Рамзі, Вольфганг Пак, Тайлер Флоренс, Рейчел Рей, Гай Фуєрі не обмежуються телебаченням. Вони відкривають ресторани, видають іменні кулінарні книги, консультують, беруть участь в інших проектах. Більшість приходять на телебачення, вже зробивши ім’я в ресторанному світі, але отримавши власне шоу чи змагаючись в «Залізному Кухарові», стають справжніми зірками американської поп-культури.
Все в порядку у них і в категорії «здобувач». Найзаможніший з них - Вольфганг Пак, статки якого оцінюються в 400 мільйонів доларів. Його компанія контролює 21 ресторан, бізнес з доставки харчування, понад 50 кав’ярень, продає товари для кухні, продукти та кулінарні книги.
Джемі Олівер, зі статками в 172 мільйони, - один з найбагатших людей Великобританії. Тайлер Флоренс «оцінюється» в 50 мільйонів, Боббі Флей - в 6 мільйонів.
Найзаможніший серед "зіркових кухарів" Вольфганг Пак, статки якого оцінюються в 400 мільйонів доларів.
Звичайно, як і у випадку футбольних вболівальників, чоловік може з азартом дивитися змагання на кухонному стадіоні і не знати, як ввімкнути конфорку. Але якщо маленький хлопчик виявляє інтерес до куховарства, все менше батьків захоче сказати: «Ти, що дівчинка? Йди краще – візьми в руки молоток».
Окрім цих причин, для мого чоловіка, який пречудово готує, - приготування їжі ще і творчість та відчуття створення завершеного продукту. Він працює над бізнес-угодами, переговори щодо яких тягнуться місяцями. А вечеря – це продукт, який гарантовано прямо зараз матимемо вдячних клієнтів – мене і сина. А мені, я вважаю, просто пощастило.
Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Кекси – солодка традиція святкування Дня незалежності США.
Your browser doesn’t support HTML5
Кекси – солодка традиція святкування Дня незалежності США. Відео