Віталій Касько: «Це реванш системи»

Даючи згоду на інтерв’ю «Голосу Америки» після засідання суду, що розглядає висунуті проти нього звинувачення, екс-заступник генпрокурора Віталій Касько в смс-ці приписав: «Якщо не візьмуть під варту». Як каже опальний юрист, сьогоднішня Генпрокуратура викликає в нього чітке дежавю з часами президентства Януковича. Касько заявляє про «зачистку незгодних» і про «реванш системи». І називає імена тих, хто мститься йому за захист майданівців та справу «діамантових прокурорів».

Г.А.: У четвер суд відмовив прокурорам у задоволенні клопотання про ваш арешт. Якщо перефразувати юридичний термін – прокурорам відмовили у задоволенні вас заарештувати. Що означає це сприятливе для вас рішення суду? Хмари розвіялись?

В.К.: Насправді я вважаю сьогоднішнє рішення суду незаконним. Суд застосував до мене запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, в той час як не було жодних підстав застосовувати будь-якого запобіжного заходу. Допущені грубі порушення закону, підозра мені вручена не була. Крім того, якщо навіть уявити – суто гіпотетично – що така підозра була б вручена відповідно до законодавства, мали б існувати ризики того, що я зможу знищити докази, впливатиму на свідків, намагатимусь ухилитися від суду або продовжуватиму злочинну діяльність. Але прокурори не навели жодного факту, який би міг свідчити про таке.

І тим не менш суд застосував запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Так, це радше символічний запобіжний захід.

І ми будемо це рішення суду оскаржувати, йти до кінця.

Чи розвіялися хмари? Я думаю, ні. Я думаю, що це лише початок, оскільки на понеділок мене викликано Генеральною прокуратурою на черговий допит у якомусь кримінальному провадженні щодо перевищення повноважень. Мені відомо також про інші 4 кримінальні провадження, які веде проти мене Генеральна прокуратура. Тому я думаю, що все тільки починається.

Г.А.: У своєму Фейсбуці ви все докладно пояснили про ті дві квартири, «незаконне заволодіння» якими вам закидають. Здається, зараз усі забули про справу «діамантових прокурів», де була явна корупція, і обговорюють «квартири Каська». Як гадаєте – в цьому була мета?

В.К.: Знаєте, шість місяців методичного бруду, який виливається на мене тролями, підконтрольними Генеральній прокуратурі, далися взнаки. Спочатку я не реагував на це, інформація не підхоплювалась, і це , напевно, дуже бісило тих, хто хотів її розкрутити. Справа не йшла, але я так розумію, що були задіяні неабиякі фінансові ресурси, задіяні нові сили. Спершу кримінальне провадження порушили через підконтрольних людей у Солом’янському суді.

Національне антикорупційне бюро з січня місяця розслідувало це кримінальне провадження, не знайшло жодних підстав для оголошення підозри, і це дуже роздратувало Генеральну прокуратуру, яка вирішила – ну що ж, зробимо тоді це своїми руками. Порушили за тими ж фактами власне кримінальне провадження. Тобто для будь-якого юриста, який збоку за цим спостерігає, очевидно, що йде звичайне цькування.

Що ж до «діамантових прокурорів», то справді, забулося багато що. І сьогоднішній день є дуже показовим у цьому плані. Сьогоднішній день ознаменований не тільки тим, що Генеральна прокуратура радісно хотіла взяти мене під варту. Сьогодні указом президента було звільнено Віктора Трепака, першого заступника голови СБУ, який оперативно супроводжував справу «діамантових прокурорів». Якби не він і його команда, нашим прокурорам не вдалося б зреалізувати цю справу так успішно, як ми це зробили.

Сьогодні звільнили також з роботи Віталія Опанасенка, прокурора у справі «діамантових прокурорів» – того, який починав цю справу, санкціонував обшуки в Головному слідчому управлінні ГПУ і якого ненавидить оця корумпована частина Генеральної прокуратури.

На жаль, час для їх звільнення було зручно підібрано. Усі зараз говорять про новий уряд, про портфелі, команди – і сьогодні ж виходять відповідні рішення. Звільняють Трепака, звільняють Опанасенка. Я би дуже не хотів, щоб це пройшло непоміченим. Тому що, на мою думку, це очевидний реванш системи, це очевидна зачистка незгодних.

Це настільки очевидно для мене – тому що я знаю, що відбувалося у справі «діамантових прокурорів»; знаю, хто стоїть за тими людьми, які були нами заарештовані.

Г.А.: Ви кажете, що у вашій справі було політичне замовлення. Чиє?

В.К.: Це є помста Шокіна, колишнього генерального прокурора, це є помста Севрука і Говди [Юрій Севрук призначений в.о. генпрокурора після звільнення Віктора Шокіна; Роман Говда – заступник генпрокурора Віктора Шокіна. – Г.А.]. Це люди, які свого часу були наближені до Віктора Пшонки і які ще з часів Майдану ненавидять мене як адвоката майданівців. Адже тоді вони були на другій стороні і робили все для того, щоб майданівців засадити в тюрму, а ми добилися того, щоб їх звільнити. Зараз ці люди поступово добралися до влади і реалізують свої погрози, свої намагання помститися.

Крім того, у Віктора Шокіна було серйозне політичне прикриття. Було дуже багато людей, зацікавлених у тому, щоб він залишався генеральним прокурором. І для них, судячи з усього, втрата цієї позиції дуже болісна. Відповідно ці люди намагаються помститись. І саме через те, що ми зловили тих людей, які, як виявилось, були дуже важливі для керівника Генеральної прокуратури, він став на шляху. В результаті суспільного опору, в результаті позиції наших закордонних колег керівництво держави було вимушене відправити Шокіна у відставку. Це, судячи з усього, теж було стимулом продемонструвати: ті, хто це зробив, будуть покарані.

Г.А.: Ваш соратник по викриттю корупції Давид Сакварелідзе заявляв, що в ГПУ жодного кроку не роблять без погодження з президентом. Це справді так?

В.К.: Я думаю, що йому якраз краще про це знати. Тому що він мав можливість спілкуватися з президентом. Він, наскільки я знаю, заявляв про те, що саме президент запропонував йому стати заступником генерального прокурора. В мене інша ситуація – я не спілкувався і не збираюся спілкуватися ні з президентом, ні з будь-якою іншою посадовою особою, яка намагатиметься позапроцесуально впливати на діяльність прокуратури. Тому, мабуть, Давид про це добре знає, якщо про це говорить. Більше того, мені відомо про те, що стосовно Давида Сакварелідзе також дано аналогічну команду і що та сама група Генеральної прокуратури зараз займається пошуком нового кримінального провадження саме проти нього.

Г.А.: Ви працювали заступником генпрокурора, ви знаєте порядки в ГПУ. Як виглядає цей механізм, як це відбувається? Ви їх критикували, вони захотіли помститися – що далі? хто дає наказ?

В.К.: У той час, коли я працював у Генеральній прокуратурі, оця команда, яка зараз займається незаконними діями помсти, ще не була сформована. Тоді в керівництві Генпрокуратури були різні течії, різні думки. Одні вважали – потрібно реформувати прокуратуру, а інші казали – не потрібно реформувати прокуратуру. Але з часом – через справу «діамантових прокурорів», через наші намагання змінити прокуратуру і створити її людське обличчя – це протистояння серйозно загострилось. І поступово почали витискати людей, які намагаються щось змінити. Наприклад, Давида Сакварелідзе відправили в Одесу. Замість нього підтягли з прокуратури Одеської області Говду, який є послідовником політики Пшонки. Відповідно цей «кістяк» зміцнився і почав, як інородне тіло, викидати з Генпрокуратури все те, що йому не підходить і що заважає працювати системі так, як вона працювала завжди.

Г.А.: Ви заявляли, що Генпрокуратуру в її нинішньому вигляді неможливо реформувати. І в принципі всі визнають, що реформа прокуратури провалилася. Що треба зробити таке, щоб реформа прокуратури вдалася?

В.К.: Мені здається, що в нинішньому стані, на жаль, потрібно проводити повну очистку прокуратури. Створювати новий орган з новою назвою і новою структурою, з новими функціями і відбирати за результатами конкурсів туди нових працівників – даючи можливість, безумовно, тим, хто раніше працював у прокуратурі, взяти участь у конкурсі. Проте комісія має бути сформована настільки об’єктивно і з участю міжнародних експертів, щоб ті особи, яким вочевидь не подобаються нові правила роботи в прокуратурі, не змогли туди пройти. Ті ж, хто готовий працювати на нових умовах, хто вочевидь не займатиметься корупцією і хто бажає будувати прокуратуру з нуля – їм дорога буде відкрита. Якщо це буде зроблено, тоді реформа вдасться. Але це, повірте, дуже непростий шлях.

Г.А.: Візьмемо факти. Ви критикували Генпрокуратуру – тепер вам загрожують кримінальні справи. Давид Сакварелідзе критикував Генпрокуратуру – звільнений, ходить на допити. «Центр протидії корупції» критикував Генпрокуратуру – зараз сам відбивається від звинувачень...

В.К.: Так, ситуація та сама. І та сама група прокурорів цим займається. Тобто навіть Головне слідче управління ГПУ, судячи з усього, не виявило бажання займатися цим. Для переслідування неугодних створили спеціальне управління спеціально навчених людей – яких туди добирають за ознаками особистої відданості і відсутності будь-яких принципів. Саме вони і займаються ось такими переслідуваннями.

Г.А.: Що хочуть цим довести? Що Генпрокуратура непорушна скеля, бодатися з якою небезпечно?

В.К.: Хочуть довести навіть не нам, хочуть довести тим, хто в прокуратурі залишився і має ще совість і бажання працювати по совісті, що робити цього не варто. Що потрібно бути гвинтиком у системі, потрібно в цій змащеній системі просто виконувати вказівки. Так, вони часто незаконні, але спробуйте не виконати їх! Якщо ви їх не виконаєте, якщо підете проти, вас цей механізм просто перемеле. А в якості повчального прикладу наведуть тих, хто наважився протистояти.

Г.А.: Зараз розглядають кандидатури п’ятьох претендентів на посаду Генпрокурора, щоправда, прізвища невідомі. Як гадаєте, хто міг би стати отим справді незалежним Генпрокурором, який міг би очистити відомство від корупції? І чи є він, по-вашому, у тому списку кандидатів?

В.К.: Мені подобається кандидатура Богдана Витвицького. Це прокурор українського походження зі Сполучених Штатів, який – наскільки я знаю – має абсолютно проєвропейські, прозахідні підходи до роботи прокуратури. І я думаю, що це той варіант, коли в Генпрокуратурі був би наведений лад, вона б стала інституцією з людським обличчям. Єдина перешкода в цьому – вік, тому що він, за законодавством, обмежується 65 роками. Але наші законодавці готові змінювати закон під конкретну особ. Ія думаю, що це була би та кандидатура, яка б цілком задовольнила і українське суспільство, і очікування міжнародних експертів.

Г.А.: І останнє запитання – ви, мабуть, шкодуєте, що пішли тоді з Генпрокуратури, грюкнувши дверима?

В.К.: Чому? Ні, що ви. Навпаки. Я вважаю, що прийняв абсолютно правильне рішення і в абсолютно правильний момент.

Дивіться також: Якби за реформи Україні гарантували членство в ЄС та НАТО, були б реформи - екс-прем'єр Литви

Якби за реформи Україні гарантували членство в ЄС та НАТО, були б реформи - екс-прем'єр Литви. Відео