Як Кремль використовує “фактчекінг” для поширення фейків

Кремль, так само як і інші авторитарні режими у світі, адаптує фактчекінг – перевірку фактів, ключову журналістську методику боротьби з фейками.
Але він використовує цей інструмент для поширення дезінформації та пропаганди, викривлюючи реальність. На цьому наголошує політичний соціолог Максим Алюков у статті для видання The Guardian.

Молодий науковець, який працює в Університеті Манчестера, говорить, що авторитарні режими у форматі “фактчекінгу” перевертають реальність, переконуючи аудиторію, що правдиві події – брехня.

Він наводить приклад, коли російського чоловіка, якому за 70, запитують про російські злочини у Бучі, то він, навіть не знаючи правильно назву українського міста, впевнено відповідає, що зйомки замордованих там містян – західне інсценування. Тобто він чув про злочини, але його не цікавлять факти, є лише бажання відбілити російську владу, пояснює дослідник.

У журналістиці за останні два десятиліття значно збільшилась кількість ресурсів, які борються з дезінформацією і фейками за допомогою фактчекінгу. Так, відповідно до публікації The Guardian, кількість вебсайтів, які займаються перевіркою фактів у світі зросла з 11 в 2008 році до 417 в 2023. Серед успішних прикладів американський PolitiFact, британський ресурс Full Fact та український StopFake, який протягом років розвінчує російську пропаганду та фейки.

Але авторитарні режими вирішили запозичити ту саму стратегію і під виглядом “фактчекінгу” вони намагаються дискредитувати критиків та виправдовувати свої репресії. В матеріалі The Guardian автор підкреслює, що найяскравіший приклад твої тенденції – кремлівська версія “фактчекінгу”.

Кремль створив масову індустрію, яка начебто покладається на перевірку фейків та розвінчуванні звинувачень проти Росії та російських каналах – “1 каналі”, “Росія 24” та “Russia Today”, а також у Telegram. Кремлівська машина дезінформації використовує “фактчекінг” як лінію захисту від критики на свою адресу.

Головне – не факти, а хто їх презентує

“У той момент як незалежний фактчекінг дискредитує пропаганду, провладний “фактчекінг” підриває довіру до незалежних звітів. Авторитарний уряд ефективно використовує цю методологію для спотворення реальності”, – підсумовує автор статті.

Він наголошує, що коли є довіра до авторитарного уряду, буде довіра і до авторитарного “фактчекінгу”.

У матеріалі The Guardian мовиться про те, що ефективність протидії дезінформації сьогодні залежить не лише від того, які факти оприлюднюються, а й від механізмів поширення інформації, дослідження аудиторії та того, як подавати однакові факти аудиторії з людей з різними політичними поглядами.

“Росія вже виробила величезну кількість дезінформації після вторгнення в Україну. Реакція потрібна як ніколи”, – пише політичний соціолог Максим Алюков.

На використанні авторитарного “фактчекінгу наголошує” і видання AFP в матеріалі “Росія за допомогою підробного “фактчекінгу” намагається приховати свою роль у війні”. В статті наголошується, що російські пропагандисти пропонують хитрі контрнаративи, щоб зняти провину з Москви, використовуючи псевдофактчекінг як інструмент дезінформації.

“Це ефективний спосіб державної пропаганди та дезінформації”, – говорить дослідник Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної ради (DFR Lab) Роман Осадчук. З початку війни Росії проти України, російська програма “Війна з фейками” стала джерелом неправдивого викриття фактів, – підкреслює Осадчук.

У коментарі AFP директор Інноваційного інституту безпеки, злочинності та розвідки Кардіффського університету Мартін Іннес наголошує, що авторитарні держави, включно із Росією, мають “давню традицію використання методів перевірки фактів як частину пропагандистських зусиль”.

Дивіться також: Пес, але не Патрон. “Культура” на озброєнні армії Росії