На тлі пандемії коронавірусу й розпалу суперництва між США та Китаєм, Пекін та Москва шукають способів поглибити економічні, політичні та технологічні зв’язки. Проте це зовсім не означає, що між двома країнами немає жодних проблем.
Росія розпочала будівництво одного з найбільших у світі полімерних заводів – проєкту вартістю в 11 мільярдів доларів, який орієнтується на китайський ринок на тлі зростання економічних зв’язків між Пекіном та Москвою.
Цей масштабний проєкт виготовлятиме пластмасові компоненти та ще більше стимулюватиме торгівлю між Китаєм та Росією, які розширюють двосторонні відносини та укріплюють економічне та політичне партнерство після десятиліть суперництва.
Проєкт, розташований на Амурі неподалік кордону з Китаєм, розбудовує російська нафтохімічна компанія Sibur Holding разом із китайською Sinopec Group, яка володітиме 40-відсотками пакету акцій. Початок виробництва запланований на 2024 рік.
Завод є одним з найбільших інвестиційних проектів у Росії. Він – лише частина низки нових ініціатив між Пекіном та Москвою, які посилюють та розвивають зв’язки на тлі подвійного тиску – пандемії коронавірусу та загострення економічного та політичного конфлікту між США та Китаєм.
Пекін та Москва знаходять все більше і більше можливостей для співпраці: від великих газових проєктів в російській Арктиці до зростаючих партнерських відносин у галузі високих технологій та спільної роботи над зменшенням залежності від долара США.
У грудні Росія почала відправляти природний газ до Китаю через 1800-мильний трубопровід «Сила Сибіру». Президент Росії Володимир Путін оголосив плани розпочати у березні роботу над другим трубопроводом, «Сила Сибиру 2».
І хоча товарообіг між Китаєм та Росією за перші п’ять місяців року впав внаслідок уповільнення світової економіки, у 2019 році двосторонній товарообіг перевищував 110 мільярдів доларів. Дві країни також оголосили про нову наукову співпрацю, спрямовану на тестування вакцин від COVID-19.
«Майже на кожному фронті Росія та Китай стають ближчими один до одного», – сказав Радіо Свобода Артем Лукін, науковець з питань китайсько-російських відносин у Далекосхідному федеральному університеті у Владивостоці. Він додав, що «ми бачимо довгострокову тенденцію зростання економічного значення Китаю для Росії».
Будування зв’язків
Пандемія перетворила Китай на ще більш важливого економічного гравця для Росії. Водночас Москва теж стала більш необхідним партнером для Пекіна, адже той має складнощі у відносинах з адміністрацією президента США Дональда Трампа з широкого кола питань: починаючи від торгівельної війни і закінчуючи проблемами щодо Гонконга та прав у Південно-Китайському морі.
Така нова динаміка пропонує розворот сил, які об'єднали Пекін та Москву після анексії Криму Росією у 2014 році. Тоді Захід ввів проти Москви санкції.
У той період Росія спиралася на Китай задля поглиблення відносин з метою уникнення тиску США.
Зараз, коли їхні зв’язки поширилися на військову, фінансову і технологічну сфери, їхні ролі змінюються.
«Перед Трампом Китай ще був обережним у геополітичному використанні Москви у повній мірі. Але Пекін побачив, що тиск США не зупиняється, тому їм не залишається іншого вибору, крім як наблизитися до Росії, – сказав Лукін. – Сьогодні саме Китай, а не Росія більше зацікавлений у формуванні цього квазі-союзу».
Співпраця між Росією та Китаєм розпочалася у 2014 році після анексії Криму та війни на сході України, яка з тих пір переросла у різні сфери. Однією з таких областей останнім часом стали зусилля щодо обмеження залежності від долара США. Цей процес називається дедоларизацією.
Американський долар відіграє потужну роль у світовій фінансовій системі як світова резервна валюта. Дедоларизація стала пріоритетом як Китаю, так і Росії. Обидва хочуть захистити свої доходи і при цьому відкинути американське домінування. Заміна долара в торгових розрахунках стала необхідністю для того, щоб обійти санкції США проти Росії. Ці зусилля пришвидшилися після введення Вашингтоном мит на китайські товари.
Експерти вже давно попереджають про зусилля, спрямовані на обмеження привілейованої ролі долара у світі. Хоча ці занепокоєння поки не реалізувалися, останнім часом Пекін та Москва досягли прогресу в цьому напрямку.
Нові дані Банку Росії свідчать про те, що в першому кварталі 2020 року частка долара в товарообігу між Росією та Китаєм вперше зафіксувалась на рівні нижчому ніж 50 відсотків, що є помітною зміною, враховуючи, що долар складав понад 90 відсотків торгівлі у 2014 році.
«Це триває вже кілька років, і жодним чином не обмежується лише Росією та Китаєм, – заявив в коментарі Радіо Свобода Чжан Сінь, доцент Центру російських досліджень Шанхайського східнокитайського університету. – Але це показує, як з 2014 року обидві країни об'єднуються через спільний зовнішній тиск, зокрема з боку [США]».
Нова реальність
Пандемія коронавірусу та зниження цін на нафту нашкодили прибуткам Росії, зробивши економічну залежність від Китаю ще більшою.
В енергетичній сфері Росія витіснила Саудівську Аравію як найбільшого постачальника нафти в Китай. «Газпром» планує більш ніж втричі збільшити постачання газу до Китаю через нові газопроводи, що покриє майже половину попиту Китаю. Росія також прагне виграти з американсько-китайської торгівельної війни, збільшивши експорт продовольства та мінеральних речовин за рахунок США та інших країн Заходу.
Але політична привабливість Росії зросла, оскільки Пекін стикається з новим глобальним тиском: його авторський зовнішньополітичний проект «Один пояс, один шлях» зазнав невдач через занепокоєння в інших країнах низкою питань, таких як збільшення боргів; пандемія, яка вперше з’явилася в центральному китайському місті Ухань і зашкодила авторитету Пекіна; протистояння західних країн китайським технологічним та політичним крокам.
В умовах такого тиску Китай вирішив утримувати Росію у якості свого непохитного партнера.
Під час щорічної законодавчої зустрічі Китаю міністр закордонних справ привітав Росію, сказавши, що вона підтримує Пекін і що обидві країни будуть стояти «плечем до плеча» проти зусиль США щодо притягнення Пекіна до відповідальності за наслідки пандемії.
«Модель співпраці цього року змінилася, – сказав в коментарі Радіо Свобода Олексій Маслов, директор Інституту далекосхідних досліджень в Російській академії наук. – Китай вважає, що його позиція у світі не така стабільна, як раніше. Це призвело до того, що вони передумали щодо Росії і стали більше співпрацювати».
Невизначене майбутнє
Але зростаючі зв’язки між Китаєм та Росією також маскують певну напруженість між ними.
Хоча Москва й прагне отримати вигоду з фінансових можливостей з Китаєм, вона також насторожено ставиться до надмірної залежності від Китаю як в економічному, так і в політичному плані.
«Я не думаю, що ви можете назвати це союзом, – вважає Маслов. – Зараз інтереси Росії та Китаю збігаються, але є багато сфер, які можуть створити проблеми та зіпсувати співпрацю».
Деякі минулі ініціативи, такі як завод по розливу води на Байкалі та лісозаготівельні роботи в сибірських лісах викликали протести в Росії.
Початкові етапи пандемії також були джерелом суперечок, коли Росія закрила свій майже 4200-кілометровий кордон з Китаєм, а мер Москви Сергій Собянін здійснив низку суперечливих кроків, спрямованих на китайське співтовариство, що призвело до виняткових докорів з боку посольства Китаю в Москві, яке скаржилося безпосередньо Кремлю.
Валерій Мітько, 78-річний пенсіонер, був затриманий у червні через звинувачення у передачі секретів російських технологій виявлення підводних човнів Китаю. Мітько заперечує звинувачення, але справа проливає світло на підозри, які все ще характеризують відносини двох країн.
«Довіра до вищого керівництва – між Путіним і [президентом Китаю Сі Цзіньпіном] дуже тверда, але якщо копнути трохи глибше, ви побачите проблеми», – сказав Чжан.
«Загалом, все стало більш прагматичним та реалістичним. Жодна зі сторін не очікує безумовної підтримки з боку іншої сторони з кожного питання», – підсумував він.