Китай підтримує Росію у протистоянні із Заходом, але не з ідеологічних причин – експерти

Дрони-смертники іранського виробництва, які російські війська використовують для обстрілу українських міст, містять китайські копії західних складових частин, кажуть дослідники Інституту науки та міжнародної безпеки у своєму нещодавньому звіті. У дослідженні, опублікованому в понеділок, аналітики виявили, що дрон Shahed-136 використовує двигун, створений компанією Beijing MicroPilot Flight Control Systems, який є копією німецького двигуна компанії Limbach Flugmotoren.

Цей випадок міг би служити ілюстрацією ставлення Китаю до війні Росії проти України – офіційний нейтралітет, а на ділі, як кажуть дослідники, – «постійна, хоча і обмежена» підтримка дій Росії.

Російська війна поставила Китай у складне становище – він з одного боку, хоче продовжити економічні стосунки зі Заходом, а з іншого, подібно до Росії, хотів би підірвати вплив демократичних країн у світі. Тож Китай хоче не допустити падіння кремлівського режиму, бо слабка авторитарна влада у сусідній країні породжує ризики для авторитарного режиму Китаю. Про це говорили учасники вебінару, який у вівторок провів проект, що займається міжнародними справами у Лондонській школі економіки.

Військова співпраця є максимально тісною, але авторитет російських військових через війну в Україні різко впав – Дюбен

Як каже Бйорн Александер Дюбен, який є доцентом Школи міжнародних зв’язків і зв’язків з громадськістю Цзіліньського університету, Китай активно виступає проти міжнародних санкцій, надає «прикриття» Росії у міжнародних структурах, наприклад, в різних інституціях ООН, чи «Групи 20», а також підтримує російське трактування того, що відбувається в Україні, наприклад, про «розширення НАТО, що становило загрозу для Росії», чи про те, що постачання західної зброї для України «затягує конфлікт».

«З особливим ентузіазмом в Китаї почали використовувати російський наратив про те, що в Україні працюють американські лабораторії біологічної зброї. Про це в Китаї говорять і досі», – каже Дюбен.

На думку дослідника, який нині працює в Китаї, Пекін, хоча і відчуває дискомфорт від дій Росії, особливо від того, що Росія програє у цій війні, але китайське керівництво вважає, що воно нічого не виграє, якщо перейде на бік Заходу в питанні України.

Китай бачить війну в Україні як боротьбу демократії з авторитаризмом

Як каже Дюбен, Китай як світова сила, зацікавлений у стабільності у світі. А потрясіння зі змінами кордонів та підваженням світового порядку, які до того ж уповільнюють його економічний розвиток, не є в інтересах Китаю. Але, як вважає Дюбен, війна Росії проти України, яку підтримують світові демократії, з точки зору Пекіна, дедалі більше виглядає як конфлікт між авторитаризмом і демократією.

Тож Пекін активно вивчає російський досвід, намагається економічно скористатися зі ситуації, а також приглядається, як би можна було використати геополітичну ситуацію на свою користь в Азії, та продовжує військову співпрацю з Росією, наприклад, проводить спільні військові навчання.

Кількість спільних навчань військових Росії і Китаю сягнула кількох десятків, а з 2016 року інтенсивність спільних маневрів на суші та у морі посилилася, каже Лукас Фіала, який працює в галузі міжнародних відносин в LSE та досліджує оборонну промисловість Китаю.

«У міру того, як Китай перетворюється на старшого партнера у цих стосунках, Пекін намагається перейняти російський досвід, у тому числі і бойовий», – каже Фіала.

Китай використовує російську війну як полігон для збору і обробки інформації для модернізації власної стратегії – експерти

Причому досвід, за словами Дюбена, не обов’язково має бути позитивний. Російські прорахунки у війні проти України показують Китаю, де можуть бути його власні слабкі місця, а також ставлять під сумнів авторитет російського війська. Наприклад, Китай, за російським прикладом почав зменшувати військові частини, намагаючись зробити їх більш мобільними, але тепер, з огляду на те, як російське військо невдало воювало в Україні, Пекін може зупинити цю реформу в своєму війську, каже аналітик.

Як каже дослідник, Китай уважно стежить за тим, що допомогло Україні перемогти в інформаційній війні, в тому, як Київ зумів мобілізувати населення, як творчо підійшов до питання комунікацій, включно з мобільними комунікаціями, що їх надав Starlink.

Як припускає Дюбен, Китай зараз вимагає від Росії, щоб та якомога більше ділилася з ним інформацією про хід військових операцій, про те, що Москві відомо, як готують українських військових американські та інші інструктори, і про те, як українці адаптують західну техніку, що приходить уже в бойових умовах.

«Це – той сценарій, який вони не можуть виключити у випадку Тайваню. Тому, думаю, і Пекін і Тайвань роблять висновки з цієї війни, за якою вони можуть спостерігати», – каже Дюбен.

У Росії та Китаю є різні інтереси, крім одного питання – намагання послабити США – Ю Цзе

«Москву і Пекін пов’язують не ідеологія, а спільна ненависть до того, що вони бачать як «гегемонію США», і ця проблема виглядає однаково як в очах Володимира Путіна, так і в очах Сі Цзіньпіна», – каже Ю Цзе, дослідниця зовнішньої політики Китаю з британського дослідницького центру Chatham House.

Вона наголошує, що Китай і Росія є в різних вагових категоріях. Для Росії Китай був одним із найбільших торговельних партнерів навіть перед західними санкціями, нагадує вона, а для Китаю Росія – ближче до другого десятку. Їхні економіки також різні – Китай зосереджений на виробництві, Росія – на експорті енергоносіїв, і хоча Китай отримує зараз максимальну вигоду від слабкості Росії, купуючи її енергоносії зі знижкою, він хоче стати максимально самодостатнім, а до того його головні партнери – США та ЄС.

Дослідниця вважає, що нещодавній ХХ з’їзд комуністичної партії Китаю показав, що Пекін орієнтується не на Росію, а на так званий глобальний південь.

«Росія – це другорозрядна економіка, яка намагається відновити свій вплив у світі через розширення території та військове підкорення інших держав, як зараз відбувається в Україні та як було на Близькому Сході. У той час як Китай – це надпотуга ХХІ століття, яка розширює свій вплив шляхом інтеграції у світову економіку», – каже дослідниця і додає, що через це бачить більше розбіжностей між позиціями Китаю та Росії, ніж спільності інтересів.

На думку Ю Цзе, економіка не стоїть для Китаю на першому місці. Його найбільший головний біль – потенційна нестабільність у Росії в результаті невдалої війни, бо понад 4 тисячі кілометрів спільного кордону з Росією можуть стати джерелом найбільшої проблеми для національної безпеки Китаю.

Для Пекіна важливі його інвестиції в Україну – Ю Цзе

Також Китай має свої економічні інтереси в Україні, з якою Пекін також мав військову співпрацю, зокрема, Київ продав Пекіну корабель, який став моделлю для китайських авіаносців. Також Київ до війни був одним з десяти найбільших отримувачів допомоги від Пекіна і країну, до якої вкладалися значні китайські інвестиції, каже Ю Цзе.

Крім цього, Україна була в планах глобального китайського інфраструктурного проекту «Пояс і шлях». У зв’язку з цим Китай вірить, що одного дня він зможе стати посередником у мирних переговорах між Росією та Україною, бо він має зацікавлення в збереженні свого впливу в обох країнах.

Говорячи про паралелі між Україною та Тайванем, Пекін на думку Ю Цзе, бачить в російській агресії не приклад для наслідування, як вважають деякі західні оглядачі, а швидше попередження, живе моделювання того, яких збитків може завдати необдумане рішення про порушення територіальної цілісності іншої країни та принципів мирного співіснування, прописаних у статуті ООН.