Хід війни з Росією змінився на користь України, і українські війська мають "вікно можливостей", щоб почати наступ на півдні, вважає один з провідних фахівців у галузі стратегічних досліджень Великої Британії. У своїй статті Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень в Королівському коледжі Лондона, каже, що причина у тому, що росіяни мають проблеми з надходженням сучасної зброї та заміною особового складу, який швидко вибуває.
Британський експерт посилається на слова представника Пентагону, що Росія задіяла в Україні майже 85% своїх військових, оголивши таким чином всі інші напрямки всередині країни та у світі. Також, за словами експертів, росіяни використали сучаснішу «розумнішу» зброю, тож тепер вимушені покладатися на старішу і менш точну. Тим часом, хоча росіяни і намагаються знешкодити HIMARS, успіхів у цій справі вони не досягли через високу мобільність систем, яка дозволяє швидко пересуватися з місця пострілу.
На думку Ричарда Мура, глави британської розвідки МІ-6, якого цитує Фрідман, росіяни «видохлися». Тому їм доведеться зробити паузу, і це дасть українцям можливість завдати удару у відповідь. Як вважає шеф британської розвідки, "українці можуть мати вікно, яким вони зможуть скористатися", бо може виявитися, що це "лише тимчасова слабкість Росії".
Дивіться також: Пентагон: заяви Росії про знищення HIMARS неправдивіЗа словами офіційного представника Пентагону та українського міністра Олексія Резнікова, на яких посилається Фрідман, реактивними системами залпового вогню HIMARS українським військовим вдалося вразити близько 100 "важливих цілей" – російські командні пункти, склади боєприпасів, об’єкти протиповітряної оборони, радіолокаційні вузли та вузли зв’язку, а також позиції далекобійної артилерії. Після цього, за словами одного українського командира батальйону, якого цитує газета The Washington Post, російські обстріли зменшилися "у 10 разів".
Якщо на піку нападу на Сєвєродонецьк та Луганськ російська артилерія робила по 20 тисяч пострілів на день, то зараз інтенсивність російських операцій значно знизилася. Відповідно, зменшилися і українські втрати, які однак не йдуть в порівняння з американськими чи британськими під час їхніх нещодавніх військових операцій.
Дивіться також: США оголосили новий пакет військової допомоги Україні на суму $550 млнНаступ на Херсон чи Донецьк
І хоча деякі спостерігачі висловлюють побоювання, що українські війська є виснажені, не мають належної підготовки для використання західних артилерійських систем та достатнього запасу боєприпасів і дронів, щоб локалізувати і заглушити вогневі точки, Фрідман вважає, що зараз створено умови для контрнаступу, метою якого є повернути Херсон.
Це місто має життєво важливе значення для української економіки через її електростанції та порти. Також, як зауважує військовий експерт, підкріплення з російського боку туди довго не надходило, місто не є добре укріплене, а також має активний рух опору, який переслідує російських військових та місцевих колабораціоністів.
Разом з тим, на думку Фрідмана, Україна повинна стежити за тим, щоб росіяни не активізувалися на Донбасі. Зрештою, саме він є задекларованою ціллю Росії у цій війні.
Дивіться також: "Майбутнє України вирішиться у Херсоні" – Дейвид Патрікаракос, британський журналістМасивний контрнаступ чи оточення
Як вважає Фрідман, найнадійнішим способом витіснити російські війська з нинішніх позицій – це "здійснити широкомасштабний контрнаступ, який супроводжуватиметься артилерійським обстрілом з використанням бронетехніки та піхоти". З іншого боку, розповідає Фрідман, це не обов’язково має бути єдина українська стратегія. Ще можна зробити позиції Росії настільки незручними, наприклад, відрізавши їх від ліній постачання та оточивши, що війська будуть змушені відійти самі.
Українці, на думку Фрідмана, покладаються на те, що 200-кілометрова лінія фронту занадто довга, щоб бути укріпленою по всій довжині. Росіяни намагаються контролювати на ній деякі населені пункти та транспортні вузли. Також слабким місцем росіян є брак толкових командирів, які дуже важливі в російській суворій ієрархії, і які б запобігли тому, щоб їхні війська не опинилися в оточенні, єдиним виходом з якого були б переговори.
Дивіться також: Свавільні затримання широко поширені на контрольованих Росією територіях України – Глава ООН з прав людиниЗахід може почати тиснути на переговори
Як каже британський експерт, Україні потрібен швидкий контрнаступ ще і тому, що західна підтримка може ослабнути. Лоуренс Фрідман не думає, що Україна буде отримувати менше грошей чи зброї. На його думку, небезпека для України полягає у тому, що західні уряди під російським економічним тиском будуть більш схильні шукати шляхи примирення з Москвою.
Також активними є і ті коментатори, які вказують, що Україна була і залишається значно слабшою за Росію. Вони виходять з припущення, що ідея перемоги України є примарною, а зусилля США краще було б витратити на мирне врегулювання.
Зокрема, таких поглядів дотримується Баррі Позен, професор політології Массачусетського технологічного інституту (МІТ) та почесний директор Програми досліджень безпеки МІТ, який на початку липня написав статтю у часописі Foreign Policy під назвою «Неправдоподібні теорії перемоги України. Фантазія російської поразки та аргументи на користь дипломатії».
Аргументи Позена зводяться до того, що в якийсь момент Україна і Росія будуть мусити погодитися на компроміс – Україна відмовитися від частини своїх територій, а Росія відмовитися від деяких завоювань та пообіцяти не захоплювати більше. Україні буде потрібно отримати "сильні запевнення" від США та ЄС у тому, що вона дістане від них військову допомогу (зброю для захисту, але не для наступу) в разі, якщо Росія нападе ще раз. А Росія повинна буде погодитися з тим, що такі умови є цілком легітимними. За це Захід послабить багато економічних санкцій, а НАТО домовиться з Росією про обмеження на майбутніх спільних кордонах.
"Шанси України виграти війну проти Росії дуже мізерні, - пише Баррі Р. Позен і додає. - Києву та його партнерам слід відмовитися від думок про перемогу, і натомість працювати над більш реалістичним компромісом", – мовиться у твіті, яким Foreign Policy запрошує до прочитання статті.
Проте Фрідман вважає, що така домовленість була б цілком не реалістичною. За його словами, українці не підуть на жодні "значні територіальні поступки". І росіяни не проявляють жодного бажання ні про що домовлятися. Фрідман наводить слова міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який сказав, що нова зброя в руках українців веде не до зменшення, а до збільшення територіальних апетитів Москви. Обстріли Одеського порту відразу після домовленостей про розблокування українського експорту, настрої в самій Росії та ймовірна боротьба за владу, що вже почалася в Кремлі, не дають підстав говорити про те, що Москва готова в чомусь поступитися.
На думку Фрідмана, наступні кілька тижнів є критичним моментом у перебігу цього конфлікту, оскільки кожен етап визначає умови для наступного. Якщо наступ не відбудеться, «сувора зимова погода буде супроводжуватися важким вибором щодо майбутнього ведення війни».
Дивіться також: Росія досі не допускає Червоний хрест до Оленівки, де загинули українські полоненіВимагати поступок від Києва було б просто небезпечно – Пайфер
Над тим, яким буде наступний етап цієї війни, розмірковує також колишній посол США в Україні, а нині старший науковий співробітник Центру Інституту Брукінгса, Стівен Пайфер. На його думку, час для переговорів ще не настав, адже Москва не демонструє жодного бажання до примирення.
«Захід не повинен тиснути на Київ, щоб він почав переговори, особливо коли Кремль не демонструє жодної згоди. Можливо, прийде час для переговорів, але рішення про переговори має залишатися за Києвом», – пише колишній посол у Києві в своєму твіті.
Попри великі втрати та недосягнення свої цілей, «президент Володимир Путін і його Кремль не демонструють жодних ознак готовності до серйозної розмови».
«Російські чиновники від початку сформулювали свої військові цілі щодо України: денацифікація (уряду на чолі з єврейським президентом), демілітаризація, нейтралітет, визнання окупованого Криму територією Росії та визнання Донецької та Луганської незалежних так званих «народних республік», – каже Стівен Пайфер і додає, що цілі Кремля з того часу не змінилися. Кремль практично хоче від України капітуляції.
«Навіть припинення вогню становить небезпеку для української сторони. Це призведе до того, що російські війська окупують значні частини східної та південної України без жодних гарантій, що вони підуть», – каже Пайфер і нагадує, що так уже було в 2014-15 роках, коли росіяни не лише не пішли з українських територій на Донбасі, але і продовжували їх обстрілювати. Нині ж цілком імовірно, що російські військові можуть використати припинення вогню для перегрупування та переозброєння для нового нападу на Україну.
Дивіться також: Росія серйозно сприймає загрозу контрнаступу ЗСУ на півдні – британська розвідкаЗ огляду на те, що більшість українців не підтримують здачі територій, включно з тими, які живуть на сході (77%) та півдні (82%), де б вівся наступ, питання готовності до переговорів потрібно залишити на розсуд керівництву України, вважає Пайфер.
«Якщо лідери України вирішать почати переговори, Захід не повинен їм перешкоджати, але Захід також не повинен тиснути на них, щоб вони почали переговори, поки вони не побачать чистої вигоди від цього. Західні офіційні особи повинні з обережністю відкривати будь-який канал до Москви, який росіяни намагатимуться перетворити на переговори через голови українців», – каже колишній американський посол в Україні.
На його думку, в цій війні є чіткі агресор і жертва. І навіть якщо Захід боїться конфронтації Росії з НАТО, це не лише малоймовірна перспектива, вважає Пайфер, утім, на його думку, вимагати поступок від Києва було б просто небезпечно.
Такі поступки агресору, за словами Пайфера, могли б «зменшити розміри та економічну життєздатність Української держави, які викликали б різку внутрішню реакцію в країні». Тож чи може послаблення України зменшити російську загрозу? - запитує експерт. І як на такі поступки відреагує Володимир Путін, який хоче «повернення історичних земель Росії» і поза Україною?
Дивіться також на цю тему:
Your browser doesn’t support HTML5
117 днів пекла та болю: розповідь 88-річного дідуся з Ізюма про життя під час окупації. Відео