Навіть якщо ціна на нафту впаде до 20 доларів за барель, російська економіка почне відчувати проблеми лише ближче до 2020 року, каже російський економіст Дмитро Некрасов.
У 2008-2011 роках він працював в адміністрації президента Росії і Федеральній службі податків Росії. Спеціально для Українського інституту майбутнього він розробив три моделі розвитку російської економіки, якщо ціна на нафту впаде до 40, 30 і 20 доларів. За підрахунками Некрасова, Росія пристосувалась до санкцій і вже наприкінці минулого року її економіка стабілізувалася.
В інтерв’ю Радіо Свобода економіст розповів, де жив після того, як ним зацікавилася Федеральна служба безпеки Росії, як війна допомогла Кремлю оздоровити державні видатки і чому з Росії «виштовхнуть» трудових мігрантів.
– Як реагує російська економіка на проблеми останніх років?
– В моїй доповіді я говорю, що російська економіка в цілому є доволі ринковою в своїх реакціях. Звісно, є велика монопольна складова, але багато інших речей, наприклад, як реагує ринок праці на шоки, в Росії набагато гнучкіші, аніж, наприклад, в Європі.
– А дії українського уряду в умовах війни Ви можете назвати умовно «ринковими»?
– На це можна подивитися з двох сторін. По-перше, можна говорити теоретично про ті дії, які я вважаю оптимальними в вашій ситуації. І з цієї позиції я доволі сильно розчарований останніми 2-3 роками української економіки. Я дуже сподівався на ваше економічне зростання. Саме воно може сильніше за все підірвати режим Володимира Путіна в Росії. І я вважаю, що те, що зараз робиться в Україні, доволі далеко від оптимального сценарію.
З іншої точки зору, політика – це завжди мистецтво можливого. Тому коли в Україні все руйнується і палає, коли немає ані грошей, ані простих рішень, то не можна просто сидіти у кабінеті і критикувати.
Проте деякі речі я все ж таки зробив би вже давно. Зокрема, йдеться про лібералізацію земельного ринку чи про радикальну пенсійну реформу. Треба не чинити опір МВФ, а використовувати його для обґрунтування реформ перед власним народом. У вас унікальний шанс провести ліберальні реформи, тому що коли все трохи покращиться, то стане набагато важче. Треба зараз скорочувати пільги і остаточно відмовлятися від радянської спадщини. Перехресне субсидування в Україні значною мірою вже ліквідоване, але поле для маневру ще є.
Я вважаю, що треба радикально підняти пенсійний вік і навіть перейти до виплат матеріальної допомоги літнім людям, причому лише тим, хто її реально потребує. Це легко сказати і важко зробити, я про необхідність цього говорив близько 10 років в Росії, але чому б до цього не прагнути?
– Виходячи з Вашої доповіді, російська влада зуміла використати війну для оздоровлення і лібералізації економіки.
– Ні. Лібералізація економіки у нас відбулася вже давно. Я насправді говорив у доповіді, що податкові надходження у першому кварталі 2017 року зросли, порівняно із 2016 роком, на 30%. Але це, навпаки, наслідки «закручування гайок» в сфері адміністрування податків.
Російська економіка стала більш ліберальною, аніж українська ще в 1990-х роках і особливо на початку 2000-х. Реформи, про які я говорив, зокрема монетизація пільг і ринок землі, були в нас проведені якраз на початку сторіччя. Сьогодні Росія рухається у зворотному напрямку, але ми досі більш ринкові, аніж Україна.
Проте російський уряд, дійсно, використав «кримську історію» і все інше для оздоровлення, але це швидше оздоровлення державних фінансів. Зокрема, скорочення безглуздих бюджетних видатків, оптимізація податкового адміністрування, певна боротьба з корупцією. Коли грошей у держави було багато, подібні міри з економії було б важко пояснити населенню. Так, я дійсно вважаю, що російський уряд краще використав фактор війни для внутрішньої модернізації економіки, аніж український.
– Під час доповіді Вас запитали, чи взяли Ви до уваги під час аналізу так званий «фактор лавини», коли під час кризи один проблемний фактор неконтрольовано призводить до інших?
– Зрозуміло, що певні нелінійні фактори можуть з’явитися. Але якщо говорити, чи не призведе падіння цін на нафту до проблем банківського сектору, я вважаю, що ні. У випадку кризи діра в банківському секторі Росії буде не більше за 5% ВВП.
В цілому лавиноподібний характер змін можливий – в якийсь момент все переходить певну межу. Проте в цьому і була ціль моїх розрахунків – встановити, коли може статися лавина. Це можливо, але у найближчому майбутньому цього не відбудеться.
– І все залежить від ціни на нафту?
– Звісно. І якщо говорити про роль санкцій у падінні ціни на нафту із 140 до 50 доларів за барель, то вони «відповідальні» лише за 20-30 доларів. Всі діють у власних інтересах і сьогодні картельний зговір ОПЕК навпаки спрямований не на зниження, а на зростання ціни на нафту. В Росії дуже популярна ідея про те, що у 1980-х роках ціну на нафту знизили штучно, але насправді Саудівська Аравія тоді лише боролася за свою долю ринку. Спочатку вони скорочували видобування нафти, але, побачивши наслідки, вирішили витіснити з ринку тодішніх прогресивних добувачів. У тому числі тих, хто працював в Північному морі. Саудити спочатку втричі скоротили видобування, а потім повернули його до попередніх показників.
– В 2012 році Ви прогнозували в Росії соціальний вибух у випадку зниження цін на нафту. Вона тоді коштувала 113 доларів за барель, сьогодні більш ніж вдвічі менше. Ми не помітили цю кризу, чи вона не відбулася?
– Я, звісно, змінював певні позиції чи просто помилявся, але я ніколи не передбачав в Росії соціального вибуху. Я міг це сказати в запалі дискусій 2012 року, але я завжди розумів запас сталості російської економіки. В Росії легко вирішити проблему із головною складовою соціального вибуху – звичайне безробіття. Якщо більшість безробітних країна може в будь який момент виштовхати до Середньої Азії, це гарна позиція для протистояння соціальному вибуху. Це доволі цинічно, але Москва, наприклад, це ринок праці із абсолютною зайнятістю. Усі, хто не мають роботи, повертаються в Азію.
– В багатьох бізнес-рейтингах Росія традиційно випереджає Україну. Навіть після війни і санкцій. Чим це обумовлено?
– Є реальне життя, а є рейтинги. І в певний момент в Росії почали думати саме про рейтинги. Якщо говорити про справжній розрив між Росією і Україною, то він обумовлений початком 2000-х років. А робота російського уряду з рейтингами – це елемент останніх років. Проте вони відображають справжній стан справ – Росія сильно випереджує Україну. Поки я до вас не приїхав, в мене було більш позитивне уявлення про українську економіку. Зараз я розумію, що тут є багато проблем і вони не пов’язані з Путіним чи війною. Вони пов’язані із небажанням боротися із корупцією, непрофесійністю окремих чиновників і часто загальною дурістю і відсутністю стратегії. В Росії про це постійно говорять, але в Україні такого також вистачає.
– Рік тому ФСБ Росії допитувало Вас у справі про фінансування терористичних організацій. Ця історія мала якесь продовження?
– Цей рік мене не було в Росії, я жив на Кіпрі, але я не був оголошений в міжнародний розшук.
– А що це були за організації?
– Про це я хотів дізнатися від ФСБ Росії. Дійсно, коли я був трохи багатший, я багато роздавав грошей різним політичним активістам, різним ЗМІ. Я не знаю, як ФСБ це кваліфікує – в Росії зараз навіть перепост у «Фейсбуці» можуть назвати «тероризмом». Тому навіть передбачити це неможливо. Я їх спитав, яка конкретно організація їх цікавить. Вони кажуть: ми все знаємо, але ви розкажіть. Ось така дурнувата розмова була.
– У тому ж інтерв’ю 2012 року Ви сказали, що за деяких умов можете повернутися на державну службу.
– Зараз я не бачу такої можливості. Реально мене туди не покличуть – я ворог і терорист. Але після Криму я б і сам не пішов. Навіщо ремонтувати раковину на «Титаніку»? Можна довести окрему деталь до ідеального стану, проте ми знаємо куди «Титанік» прямує. Без серйозних змін в країні, це для мене неможливо.
Передрук з Радіо Свобода
Дивіться також «Голос Америки»: Державні реєстри в Україні планують перевести на інноваційну електронну платформу
Your browser doesn’t support HTML5
Державні реєстри в Україні планують перевести на інноваційну електронну платформу. Відео