Amnesty International (АІ) не опублікувала критичний звіт про своє розслідування, в якому ця міжнародна правозахисна організація звинувачувала українських військових у тому, що вони свідомо не дбали про безпеку для мирного населення під час боротьби з російською агресією. Про це пише газета New York Times, чий кореспондент ознайомився з 18-сторінковим звітом незалежних експертів та говорив з людиною, знайомою з цим питанням.
Після хвилі критики, яку породила публікація звіту АІ у серпні минулого року, керівництво організації пообіцяло, що замовить незалежну оцінку щодо правильності своїх висновків. Але звіт цієї групи незалежних експертів, в якому вони одностайно дійшли висновку, що Amnesty International не мала достатніх доказів для своїх тверджень, АІ досі не опублікувала, хоч мала його у своєму розпорядженні уже у лютому цього року, пише кореспондент NYT.
Як повідомило газеті джерело, знайоме з обставинами цієї історії, представивши свій звіт, незалежна комісія попросила проконсультуватися з нею, якщо б правління Amnesty International вирішило оприлюднити лише уривки. Але замість того, щоб публікувати звіт у будь-якій формі, правління АІ вирішило просто використовувати його як одне з кількох джерел для «документа лише для внутрішнього поширення про отримані уроки», повідомило джерело NYT.
Дивіться також: Amnesty International хоче незалежної перевірки суперечливого звіту щодо України – повідомляє DWКомісія, за повідомленням газети, складалася з п’яти експертів з міжнародного гуманітарного права. До комісії увійшли Емануел-Кіар Гіллард з Оксфордського університету, Кевін Джон Хеллер з Копенгагенського університету, Ерік Телбот Дженсен з Університету Бригама Янга, Марко Міланович з Редінгського університету; та Марко Сассолі з Женевського університету.
Вони досліджували внутрішні електронні листи АІ та опитували співробітників, деякі з яких висловлювали серйозні застереження, що звіт не достатньо консультувався з українським урядом, для того, щоб дізнатися, чому військові діяли тим, чи іншим чином, і чи можна було діяти інакше в тих обставинах.
У висновку експерти хоча і написали, що було правильно ставити питання про те, чи захисники, а не лише агресори, дотримуються законів війни, бо, згідно з міжнародним правом, обидві сторони в будь-якому конфлікті повинні намагатися захистити цивільних осіб, але експерти вважають, що «ключові висновки про порушення Україною міжнародного права були «недостатньо обґрунтованими» наявними доказами», наголошує NYT.
Дивіться також: Amnesty International: вторгнення Росії в Україну виявило подвійні стандарти ЗаходуВони також пишуть, що сам звіт «написаний мовою, яка була двозначною, неточною та в деяких аспектах юридично сумнівною».
«Це особливо стосується початкових абзаців, які можна було б прочитати як такі, що натякають — хоча це не було наміром А. І. — що на системному чи загальному рівні українські сили були в основному або рівною мірою винні у смерті цивільних осіб в результаті нападів Росії», – цитує NYT слова неопублікованого звіту експертів.
Звіт, який АІ опублікувала 4 серпня 2022 року, викликав критику передусім в Україні, де через його публікацію пішла у відставку голова київського офісу АІ юристка та правозахисниця Оксана Покaльчук. Вона сказала, що звіт не лише «не захищав цивільних осіб, а ставив їх під загрозу, даючи Росії виправдання для продовження своїх невибіркових атак».
Росія виправдовувала свої напади на цивільних в українських містах тим, що всередині міст діють українські військові, які використовують цивільних як щит. Посол Росії в ООН Василь Небензя пояснював за допомогою цих висновків російську окупацію атомної електростанції в Україні.
Звіт АІ також критикували численні західні оглядачі та правозахисники, у тому числі колишні співробітники АІ та співзасновник шведського відділення організації, який подав у відставку на знак протесту.
Західні військові експерти називали висновки звіту «відірваними від життя» і казали, що якби українські військові не захищали міста, їх би окупували росіяни.
Дивіться також: «Не пощадили навіть дітей». Amnesty International вимагає покарання винних у воєнних злочинах примусового переміщення українцівЯк повідомляв Голос Америки, Amnesty International заявила тоді, що «глибоко шкодує», що їхнє дослідження про «бойову тактику українських військових» викликало «страждання та обурення». Але в організації не відступили від самих висновків про те, що українські військові загрожують життю цивільних своїми діями.
Звіт задокументував «щонайменше 42 конкретні випадки в 19 містах і селах», коли українські військові діяли поблизу цивільних. За словами звіту, кілька «атак російських сил, які, імовірно, були спрямовані проти українських військових, призвели до загибелі або поранень цивільних осіб і пошкодження цивільних об’єктів».
Але експерти, які досліджували звіт АІ вважають, що для таких тверджень вони не мали достатньо доказів, тому висловлюватися правозахисники мали не так категорично.
Дивіться також: Російські сили вчиняли явні воєнні злочини на окупованих територіях України - звіт Human Rights WatchВ Amnesty International поки не відреагували на публікацію NYT ані на головному сайті, ані в соціальних мережах, де численні оглядачі виступили з новою критикою на адресу організації.
Колишній президент Естонії Томас Хенрік Ілвес пише у своєму твіті, що АІ втратила «будь-яку моральну репутацію». І сталося це, на його думку, «завдяки власному упередженому та погано поінформованому звіту, нападу на критиків та приховуванню цього звіту зараз».
Колишній чиновник НАТО, експерт з публічної політики Едвард Гантер Крісті пише, що «організаційна культура Amnesy International нічим не краща за найгірші стереотипи про великі корпорації: небажання визнавати будь-які помилки, лицемірство під час замовлення зовнішніх перевірок та приховування недоліків продукції компанії».
Продуктом АІ «має бути обґрунтована та правдива інформація та думка з питань міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини», пояснює експерт. Якщо цього продукту немає, або він є небезпечний для споживачів, вона не повинна мати клієнтів, вважає Крісті.
Українські оглядачі також зауважують, що організація, яка користувалася високою репутацією, зруйнувала її в Україні.
Максим Такер, який каже, що «у 2011 році переїхав до Києва, щоб створити український офіс Amnesty», висловлює сум, що його «колишній роботодавець, який зробив багато чудових речей, знову не зміг відповісти на свій невдалий звіт про Україну».
«Амністія – це вже мем для сучасної України», – додає Такер у твіті.