Якщо ви прихильник гірського туризму і любите, взявши наплічник, подорожувати Карпатами, то в горах на вас чекає приємний сюрприз. Біля села Осмолода Рожнятівського району на Івано-Франківщині з’явився перший в Україні гірський притулок для туристів. Його будують активісти Івано-Франківської фундації «Карпатські стежки». Окрім українських волонтерів, будівництвом опікується волонтер Корпусу миру США Джим Еліжер. Джим приїхав в Україну з Аляски і каже, що тутешні Карпатські гори достоту такі, як у нього вдома. Справа, якою Джим займається тут у Карпатах, йому теж добре знайома: в Америці все життя до виходу на пенсію він працював єгерем.
http://www.youtube.com/embed/hYgsbLaWHuk?hl=en&fs=1Щоправда, вдома у Сполучених Штатах для такої роботи, як доправлення дощок на вершину гори, використовують гвинтокрили. В Україні він може покладатися тільки на власні сили та ще на таких, як сам, ентузіастів.
Джим служить в Україні волонтером Корпусу миру. Тут на заповідній полонині Плісце на Рожнятівщині, на висоті у півтори тисячі метрів над рівнем моря, він допомагає будувати перший в Україні гірський притулок для туристів. Хатинка нічия і відкрита для всіх: щоб можна було безплатно перепочити, сховатися від дощу, відігрітись у негоду. Зводять хатку так само задарма:
«Це на громадських засадах. Винесли вагонку для декоративного оздоблення і для утеплення», – каже активіст громадської організації «Карпатські стежки» Василь Фіцик.
Ідея відновити зруйнований притулок, збудований тут ще до Другої світової війни, належить місцевим краєзнавцям. А Джим допоміг знайти фінансування: оформив ґрант в одній із західних фундацій, і їм виділили гроші на маркірування туристичної стежки в горах та закупівлю будматеріалів.
Але ж чому свій заслужений відпочинок в Америці Джим проміняв на те, щоб задурно тягати дошки у карпатських лісах?
«Коли я вийшов на пенсію з посади лісничого на Алясці, мені було трохи за 50. Я почувався ще занадто молодим, аби нічого не робити. Тому ми з дружиною вступили до Корпусу миру і отримали направлення в Україну. Мушу сказати, що я тут дуже щасливий. Це справді приємне відчуття – бачити, як крок за кроком реалізується якийсь гарний проект. От сьогодні ми підняли дошки сюди на вершину, і це успіх. Ми прибрали сміття на полонині, спакували в мішки – це ще один успішний результат. Тепер теслі обтісують дошки, обшивають ними хатинку – ще одна справа зроблена. Я люблю такі проекти, в яких отримуєш конкретні результати», – каже волонтер.
Задоволені собою й двоє інших американських волонтерів, яких Джим покликав на допомогу, – вчителі з сусідніх Городця і Косова. Кажуть – не такі вже й важкі були ті колоди.
«Це була класна зарядка для серця й судин! Мені треба тримати себе у формі. А заодно й іншим допоміг», – каже Роберт Аєрленд.
А у дівчат-волонтерок з міжнародної аудиторської компанії «Прайс Вотерхаус Куперз», що приїхали аж із Києва, здається, відкрилося друге дихання. Дарма що вони весь день працювали на рівні з чоловіками.
«А кому якщо не ми це робити? Дуже цікаво, знаєте. Зважаючи на наш сидячий спосіб роботи, дуже гарна можливість змінити щось у своєму житті, провести активно час», – ділиться враженнями аудитор Ольга Даниленко.
Хтось назве їх диваками. Хтось скаже, що не вірить у безкорисливість волонтерства. А Джим, коли таки вийде на пенсію, згадає, сидячи біля каміну вдома на Алясці, далекі Карпати. І цю полонину Плісце, де незнайомий йому подорожній перечікує негоду в хатинці, зробленій і його руками.
