Перемога проросійського Пеллегріні на виборах президента Словаччини - "не трагедія" для України через прагматизм уряду, каже Тужанський

Попри поширену в медіа риторику щодо скептичної до України та проросійської позиції новообраного президента Словаччини Петера Пеллегріні, він був і залишається найбільш прозахідним політиком в оточенні прем'єр-міністра Роберта Фіцо та ймовірно слідуватиме прагматичній політичній лінії, якої по суті дотримується і сам Фіцо.

Так прокоментував перемогу Пеллегріні минулими вихідними у другому турі президентських виборів у Словаччині Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, в інтерв'ю журналісту Української служби Голосу Америки Остапу Яришу.

"Я не чув, чесно кажучи, від Пеллегріні прямо антиукраїнських заяв", - зазначив Тужанський, додавши, що його риторика здебільшого робить наголос на пацифізмі та ізоляціонізмі.

За оцінками західних медіа, проголосувавши за Пеллегріні на виборах 6 квітня, словацькі виборці дали можливість дружнім до Росії політичним силам посилити свої позиції в Центральній Європі.

Фіцо і Пеллегріні виступають проти надання військової та фінансової допомоги Україні, зауважує Guardian і наводить слова Пеллегріні, який пообіцяв "гарантувати, щоб Словаччина залишалася на боці миру, а не на боці війни".

У Словаччині уряд країни, на чолі з прем'єр-міністром, має більшість виконавчих повноважень. Своєю чергою президент формально призначає прем’єр-міністра після парламентських виборів, приймає присягу нового уряду, призначає суддів Конституційного суду, а також може накладати вето на закони, пояснює видання.

Втім Тужанський дивиться на ситуацію більш оптимістично та звертає увагу на нюанси.

"Щодо України – я не бачу тут взагалі трагедії, - зауважив він. - Не те, що Україна має радіти з цих виборів, але це точно не трагедія, принаймні станом на зараз і в короткотерміновій перспективі, в найближчий рік".

Попри заяви про ненадання зброї Україні, Фіцо зберіг допомогу з ремонту української військової техніки в країні, який працює на комерційній основі. Він також залишив опцію комерційних контрактів на виробництво гаубиць Zuzana та іншої техніки для України.

Відтак, вважає експерт, Словаччина продовжує надавати Україні допомогу в міру своїх можливостей, і Фіцо дозволяє таку допомогу, пояснюючи її з комерційного погляду як інвестиції в словацьку економіку. Тужанський вважає, що Пеллегріні дотримуватиметься схожої політики.

На додаток він вказує на необхідність Фіцо та Пеллегріні "віддячити" після виборів східній Словаччині, що межує з Україною, що може призвести до пожвавлення інвестицій в розбудови дорожньої інфраструктури, пунктів пропуску на кордоні тощо, а це може бути корисно й Україні.

Що стосується побоювань щодо того, що Словаччина може долучитися до політики Будапешта з блокування допомоги Україні в межах ЄС чи НАТО, Тужанський не вважає це реалістичним.

"Фіцо всередині країни – це зовсім інший Фіцо, ніж за межами країни, - зазначив аналітик. - Я думаю, що Словаччина не ризикне піти проти Брюсселя. [...] Фіцо занадто слабкий і прагматичний, щоб йти у відкритий конфлікт з Брюсселем. На відміну від Орбана, який прагматичний, але сильний всередині країни, і тому наважується на такі авантюри".

Попри це, Пеллегріні є провладним політиком, за якого у другому турі президентських виборів голосували, за словами експерта, "відверті фашисти", "русофіли" та "ізоляціоністи".

І в цьому, на його думку, полягає суттєвий парадокс. На посаді президента – попри символічність її функцій – Пеллегріні повинен буде виступати від імені усіх словаків, що є непростим завданням у країні, яка є "неймовірно розділена" між "євроатлантистами" і тими, хто, за словами Тужанського, схильний вірити у конспірологічні теорії про "таємні лабораторії на території Словаччини".

Адже у Словаччини, з огляду на історичні обставини, є "неймовірна вразливість до маніпуляції, до залякування", наголошує Тужанський. Саме цим скористалася кампанія Пеллегріні, вдавшись до залякувань виборців й змусивши їх діяти під тиском "абсурдних речей", як-то твердження про втягування Словаччини у війну в Україні або те, що країною нібито керуватимуть США.

Відтак, після перемоги прозахідного Івана Корчока у першому турі президентських виборів, феномен перемоги Пеллегріні у другому турі з рекордною кількістю голосів є незрозумілий і вартий подальшого дослідження.

Так, за словами Тужанського, за Пеллегріні у другому турі проголосували понад 1 400 000 виборців, що майже на 600 000 голосів більше, ніж у першому турі. Експерт назвав це "неймовірною мобілізацією виборців" на користь Пеллегріні, який майже подвоїв свій електорат.

Серед гіпотез називають "угорський фактор", а саме, масову участь етнічних угорців Словаччини у голосуванні, що прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан може спробувати представити як свою допомогу Фіцо і Пеллегріні, попри "дуже умовний вплив" на громаду, за словами Тужанського, який він насправді має.

Інша гіпотеза полягає у тому, що перемога Пеллегріні почасти стала результатом дезінформації та зовнішнього втручання у словацькі вибори, включно з російським втручанням, а самі вибори стали "ледь не репетицією" потенційного зовнішнього втручання у вибори до Європарламенту, які мають відбутися за кілька місяців.

"В Словаччині безпрецедентно велика кількість людей в це вірить і готові на це реагувати у вигляді голосування під час виборів", - зазначив експерт щодо кампаній дезінформації, водночас закликавши не поспішати з інтерпретацією результатів.