Політичні декларації чи юридичні зобов’язання – експерти аналізують угоду між США та Україною

У Білому Домі кажуть, що Сполучені Штати і Україна підписали "історичну угоду", яка відображає тісне партнерство між двома демократіями. А президент Володимир Зеленський назвав її найсильнішою двосторонньою безпековою угодою та "найсильнішою угодою" з Америкою за всі 33 роки незалежності.

Голос Америки розпитав експертів про ключові переваги та недоліки цієї угоди, та чи справді вона має таку юридичну силу, як декларує Україна.

Раніше ми детально аналізували, що передбачає документ, які зобов’язання взяли на себе Сполучені Штати і що натомість пообіцяла Україна.

Безпекова угода між Україною та США закріплює статус союзників між країнами і поглиблює співпрацю між Києвом та Вашингтоном, кажуть оглядачі.

США прагнуть допомогти Україні розбудувати військово-промисловий комплекс, щоб Київ поступово сам покривав більшу частину оборонних потреб, і допоможуть відновити економіку, щоб Україна могла нести більший фінансовий тягар своєї оборони.

Дослідник Центру аналізу європейської політики СЕРА Ніко Ланге називає цю угоду “значущою”, адже вона встановлює засади майбутньої безпекової співпраці двох країн.

“Особливо, коли йдеться про співпрацю з розвідкою США — це, як на мене, — ключ до опору і успіху українців. Крім того, угода допоможе американським компаніям відчути, що інвестувати в Україну — безпечно, що можна працювати разом з українськими компаніями, створювати спільні підприємства. І це однозначно піде на користь українському збройному промисловому сектору. Також у договорі йдеться про навчання у США. І продовжувати цю співпрацю теж дуже цінно”, — міркує аналітик.

На думку колишнього посла США в НАТО Курта Волкера, ця угода — хороший крок для нарощування обороноздатності України. Але, каже він, договір міг би бути більш потужним — жодних “гарантій” безпеки він не передбачає.

“Це краще, ніж те, що було раніше. І це лише початок процесу, над яким ми можемо продовжувати працювати”, — каже експерт.

Джош Рудольф із Німецького фонду Маршалла вважає цю угоду “найпотужнішим двостороннім безпековим пактом” зі Сполученими Штатами в історії сучасної незалежної України. Експерт зауважує, що цей крок потрібно було зробити раніше, але щоб він спрацював, потрібно більше зусиль.

“Треба, щоб на саміті НАТО забезпечили поставки зброї [в Україну], українців можуть запросити на асамблею НАТО ще до офіційного членства без права голосу, треба інтегрувати Україну, як шведів та фінів до офіційного членства”, — міркує він.

Членство в НАТО

Угода передбачає, що майбутнє України — в НАТО і сам безпековий документ — не заміна членства в альянсі, а доповнення на шляху до нього.

“Це віха на шляху до НАТО, і дуже цінно, що це прояснили. Тому що ще кілька місяців тому дехто у США вважав, що двостороння безпекова угода є альтернативою членству, і мати це нове формулювання зараз — добре для України”, — каже Ніко Ланге.

За словами Білого дому, угода прискорить євроатлантичну інтеграцію України, зокрема й у тому, що вона окреслює, як Україна має впровадити реформи своїх демократичних, економічних і безпекових інституцій.

Водночас документ повторює положення Вільнюської декларації, що Україну запросять до альянсу, коли буде згода всіх країн-учасниць, і коли Київ виконає всі умови для поглиблення української інтеграції в євроатлантичну спільноту.

Йдеться про перспективу членства в НАТО, але це не наближає Україну до альянсу — вважає Курт Волкер.

“Ми про це говоримо вже 16 років, тому зараз ніхто насправді не сприймає серйозно заяви, що це якось наближає Україну до НАТО. Я думаю, що це лише демонструє, що насправді важливе саме членство в НАТО. І потрібно продовжувати наполягати саме на запрошенні [України до альянсу]”, — говорить експерт.

Фінансування

Одним із найбільших недоліків цієї угоди, міркує Ланге, є те, що вона не передбачає жодної конкретної суми допомоги, як деякі договори з іншими країнами.

Для реалізації цілей угоди та підтримки України “у час війни та миру” адміністрація Байдена тісно співпрацюватиме з Конгресом США, мовиться в документі.

Таким чином, Білий дім проситиме Конгрес виділяти кошти на допомогу Україні, і з огляду на багатомісячну затримку із фінансуванням в Конгресі цього року, така процедура може бути ризикованою для Києва.

На думку Курта Волкера, це зробили для того, щоб уникнути непорозумінь та критики Конгресу, адже виділення коштів — це прерогатива американського парламенту.

“Вони не можуть пообіцяти ресурси, які не були виділені Конгресом. Тому, щоб уникнути підписання угоди, яку потім Конгрес відхилить і розкритикує, вони не включили це”, — міркує Волкер.

Водночас, каже експерт, він налаштований оптимістично щодо підтримки України в Конгресі.

“Минулого разу, коли ухвалювали додаткову допомогу, розбіжності стосувалися не допомоги Україні, а того, чи достатньо ми робимо для захисту південного кордону Сполучених Штатів, перш ніж допомагати захищати інші країни”, — пояснює він.

І хоча на думку Волкера, якщо після виборів республіканці візьмуть під контроль Сенат, а демократи — Палату представників, це полегшить передачу допомоги Україні, однак він не виключає, що внутрішньополітичні питання можуть знову стати на заваді підтримці України.

Політичні декларації чи юридичні зобов’язання?

Президент України Володимир Зеленський повідомляв, що ця угода створює юридичні зобовʼязання для країн.

“Є юридично зобовʼязуюча частина угоди, є абсолютно корисні деталі по ППО, по літаках. Ми зафіксували, що Америка допомагатиме Україні в постачанні ескадрилій винищувачів, – стільки винищувачів, скільки потрібно Україні”, — заявив президент після підписання угоди на полях саміту Групи семи.

Пізніше заступник глави Офісу президента України Ігор Жовква в інтерв’ю Європейській правді навіть сказав, що ця угода стане першою юридично зобов’язуючою, на відміну від інших безпекових угод, які є виключно політичними. Посадовець посилається на те, що домовленість буде зареєстрована в ООН.

Однак це загальна вимога Статуту ООН — реєструвати міжнародні угоди, укладені будь-яким членом організації. І хоча це підсилює міжнародне визнання такої домовленості, сама по собі реєстрація не створює юридичних зобовʼязань, якщо вони не передбачені у самому документі.

У випадку безпекової угоди між Україною та США, частина, яка може мати зобовʼязальний характер, містить загальніші наміри. А деталі та конкретні плани прописані у додатку до домовленості.

Водночас у передостанньому його реченні сказано: “Ніщо в цьому додатку не має на меті створення прав або зобов’язань за національним або міжнародним правом”.

Інше питання у тому, чи має Конгрес ратифікувати цю угоду. В останні десятиліття американські президенти часто укладали міжнародні угоди від імені Сполучених Штатів без згоди Сенату. Це так звані «виконавчі договори», які все одно мають юридичну силу відповідно до міжнародного права.

Жовква повідомив журналістів, що США мають намір ратифікувати угоду — для цього Сенат має затвердити відповідну резолюцію. Однак поки у Конгресі про такі наміри не заявляли.

Політичні ризики

Експерти кажуть, що безпекові договори, які Україна укладає з союзниками — набагато кращі, за Будапештський меморандум. Вони більш конкретні й чіткі й містять конкретні кроки, які країни планують впроваджувати протягом 10 років.

Водночас сторони можуть продовжити дію угоди, або припинити її в односторонньому порядку, попередивши іншу країну за 6 місяців.

Так, оглядачі New York Times застерігають, що будь-який наступний президент США може змінити політику щодо України і вийти з угоди.

Курт Волкер нагадує, що замінивши на посаді президента Дональда Трампа, Джо Байден скасував усі його розпорядження щодо обмеження кордону між США та Мексикою. Цілком можливо, що й у цьому випадку може відбутись те саме, міркує експерт, і Трамп скасує цю угоду, якщо його оберуть.

Ніко Ланге зауважує: політичні умови всередині кожної країни постійно змінюються і будь-який новий уряд завжди знайде способи не виконувати або змінити двосторонню угоду.

“Немає способу повністю захистити цю угоду від Трампа. Однак це все ж дуже серйозне зобов’язання, і я вважаю, що Україна досягла великого успіху, отримавши уклавши двосторонні угоди про безпеку з багатьма країнами, включаючи США”, — підсумовує експерт.

До роботи над статтею долучилась Оксана Бедратенко.

Якою може бути зовнішня політика США під час другого президентського терміну Байдена або Трампа. Відео