Гашек: "Росіяни не лише імперіалісти, але і терористи. Важливо, щоб не тільки кожен фанат хокею, а щоб кожна людина у світі це знала"

Росія використовує спорт і спортсменів для того, щоб просувати свою політику у світі, тому жодний російський спортсмен не має права виступати публічно, вважає легендарний чеський хокеїст, олімпійськиий чемпіон та зірка НХЛ Домінік Гашек.

Упродовж останніх двох років він веде міжнародну кампанію за заборону на виступ російських спортсменів, які не засудили російську агресію в Україні, на міжнародних спротивних змаганнях, передусім на Міжнародному чемпіонаті з хокею, у Національній хокейній лізі (НХЛ) та на Олімпіаді.

​Гашек, який разом зі збірною виграв єдине олімпійське золото в історії Чеської Республіки на Зимових Олімпійських іграх 1998 року в Нагано, вважає, що присутність російських та білоруських спортсменів на Олімпіаді в Парижі улітку цього року, у будь-якому статусі, є "великою рекламою російської війни та російських злочинів в Україні".

Протягом своєї спортивної кар'єри він 16 років грав в НХЛ, де виступав за такі клуби, як «Баффало Сейбрс», «Чикаго Блекгокс», «Детройт Ред Вінгз» і «Оттава Сенаторз» та був визнаний одним з найкращих воротарів усіх часів. Але зараз він різко критикує асоціацію професійних хокеїстів Північної Америки за те, що вони не розпрощалися зі своїми гравцями з Росії.

Колишні гравці «Баффало Сейбрз» Рене Роберт (ліворуч) і Денні Гаре (праворуч) тримають банер на честь Домініка Гашека під час церемонії звільнення його номера перед початком хокейного матчу НХЛ «Детройт Ред Вінгз» і «Баффало Сейбрз» 13 січня, 2015 рік, Баффало, штат Нью-Йорк (AP)

Він каже, що НХЛ несе співвідповідальність за російські злочини через те, що вона не засудила їх публічно і продовжує заробляти на російських спортсменах, які також не дистанціювалися публічно та не засудили російську агресію.

Гашек побував минулого року в Україні, де відвідав Київ, Бучу, Ірпінь, Харків та висловив свою підтримку українським спортсменам і вдячність захисникам України, які, за його словами, «захищають не лише свою країну, а і всю Європу».

В інтерв'ю Українській службі Голосу Америки він розповів, чому він веде активну кампанію підтримки України та що, на його думку, могли б зробити світові спортивні асоціації для того, щоб протидіяти російській агресії.

Інтерв'ю було записано чеською мовою та скорочено і відредаговано для плинності та ясності.

Наталія Чурікова, Голос Америки: У понеділок, 12 лютого, Рада Міжнародної федерації хокею (IIHF) ухвалила рішення про те, що російські та білоруські хокеїсти "з міркувань безпеки" не братимуть участі в іграх у Чемпіонату світу, які наступного року пройдуть у шведському Стокгольмі та данському Гернінгу. Що ви відчули, почувши цю новину?

Домінік Гашек, хокеїст, громадський діяч: На мою думку, це є правильне рішення. Причина зрозуміла і єдина: на жаль, російські і білоруські гравці, є громадянами держави, яка почала імперіалістичну війну проти вільної країни, України.

В Україні російські військові вбивають, чинять злочини, серед усього іншого – геноцид українських дітей.

І коли де-небудь російські хокеїсти виїжджають на лід, беруть участь у міжнародних змаганнях, цим вони роблять величезну рекламу російської війни та російських злочинів. Наш обов’язок – не допустити цього.

Тому це – правильне рішення, я його ціную. Хотілося б, щоб російські хокеїсти могли повернутися до змагань, але зараз це в жодному разі неможливо, бо наш обов’язок є захищати людські життя.

Колишній воротар НХЛ Домінік Гашек під час інтерв’ю Associated Press у Празі, Чеська Республіка, у середу, 28 червня 2023 р. (AP)

Н.Ч: Натомість Міжнародний олімпійський комітет у грудні минулого року відступив від свого попереднього рішення і дозволив спортсменам з Росії та Білорусі взяти участь у літніх Іграх 2024 року в Парижі в якості "нейтральних", хоча у командних видах спорту їм далі не буде дозволено змагатися. Чи ви думаєте, що достатньо мати "нейтральний" статус, щоб виступати на Олімпіаді?

Д.Г: Це дуже погане рішення, дуже сумне рішення, і рішення, яке – я ще раз повторюю, – підтримує російську війну і російські злочини, включно з геноцидом.

Я хочу, щоб всі без винятку, і в першу чергу, Томас Бах, який очолює Міжнародний олімпійський комітет, несли відповідальність за це рішення, тому що це рішення є рекламою російської війни і російських злочинів. Бо воно означає більше загиблих.

Тому кожна людина, яка брала участь в ухваленні такого рішення, повинна нести за нього відповідальність. Бо воно допомагає російській війні, збільшує страждання людей, зібльшує кількість загиблих українців, але також і росіян, бо вони розкручують цю війну.

І не має значення, чи російський громадянин має на грудях російський герб і для нього грає російський гімн, бо всі на світі знають, що він є громадянином Росії і самою своєю присутністю на змаганнях він рекламує вчинки своєї країни – імперіалістичну війну, вбивства та інші злочини.

(За правилами, які прописав Олімпійський комітет, спортсмен вважається нейтральним, якщо він публічно не підтримував війну, не мав військового контракту з початку вторгнення в лютому 2022 року, та змагається без прапора, гімну чи національних кольорів, – ред.)

Н.Ч: Ви звернулися до Міжнародного олімпійського комітету, Національної хокейної та тенісної асоціацій, Чеської олімпійської збірної, щоб вони не мовчали. Ви сказали, що ті хто мовчить і продовжує працювати з окремими спортсменами, також підтримують війну. Що вони мають робити, на вашу думку?

Д.Г: По-перше, ніхто за чинних міжнародних правил не може представляти на командних змаганнях Російську Федерацію, це неможливо. Коли хто-небудь представляє Російську Федерацію, то представляє війну, злочини і геноцид.

Але я, наприклад, особисто пропонував НХЛ, Міжнародному олімпійському комітету, іншим організаціям допомогти російським спортсменам. Якщо конкретніше, Міжнародний олімпійський комітет повинен дати можливість російським спортсменам створити команду біженців.

Після цього вони могли б займатися спортом на Олімпіаді, виступати за команду біженців. Я їм цього дуже бажаю і хотів би сам їм допомогти. Бо, звичайно, таким спортсменам потрібна міжнародна допомога, і саме Міжнародний олімпійський комітет міг би це зробити.

У минулому таке вже було, наприклад, для африканських країн. Тож громадяни Росії, спортсмени, могли б створити так звану збірну біженців, де б вони не представляли Росію. Вони б засудили російьку війну і російські злочини, але не лише на словах, але і діяли відповідно.

Н.Ч: Ви також закликали НХЛ минулого літа, виплатити Україні від 2 до 4 мільярдів доларів як компенсацію за те, що Національна хокейна ліга США і Канади дозволила російським гравцям грати в НХЛ і заробляти, а також рекламувати себе і свою країну.

Ви пропонували голові НХЛ Ґері Беттмену, щоб НХЛ виплатила російським гравцям за контрактом і відправила їх додому. Чи ви отримали якусь відповідь?

Д.Г.: Я надіслав Ґері Беттмену два листи, один особистий – лише для нього та власників команд. Це було на початку війни. А потім – публічний, уже майже рік тому.

Я сказав, що, кожен спортсмен представляє свою країну, і чим успішніший спортсмен, тим більше він просуває імідж своєї країни. Будь-який російський громадянин, якщо він виступає публічно, це – величезна реклама війни та інших російських злочинів, і якщо НХЛ дозволяє їм грати, це означає, що вона підтримує ці злочини.

Відтоді минуло багато часу, Ґері Беттмен бачить цю справу по-своєму, я – по-своєму (Беттмен відповів на критику Гашека, що той "не говорить від імені чеського уряду чи народу, але має право на свою думку", з якою Беттмен "не згодний", – ред.)

Але фактом є те, що російські хокеїсти продовжують грати в НХЛ. На відміну, наприклад, від Міжнародної федерації хокею, яка заборонила їм грати.

Змагання, які вони проводять вдома, це їхня справа – ми не можемо на це впливати, але НХЛ, на жаль, дозволяє їм грати і робити рекламу війни та російським злочинцям, а тому і ставитися до НХЛ потрібно, виходячи з цього.

Я особисто хочу сказати всім уболівальникам хокею, вболівальникам НХЛ, що, на жаль, зараз НХЛ є величезною рекламою російської війни, і рано чи пізно, я вірю, що НХЛ доведеться заплатити через ті гроші, які вони заробили на цій рекламі. Бо через цю діяльність НХЛ загинуло багато людей в Україні і їй було завдано величезної шкоди.

Я засуджую те, що робить НХЛ, завжди буду це засуджувати, і я хочу, щоб одного дня НХЛ заплатила за це. З огляду на прибутки НХЛ, ми не говоримо про мільйони доларів чи десятки мільйонів доларів. Ми говоримо про мільярди доларів.

НХЛ є змаганням, яке охоплює цілий світ, особливо популярна гра у північній півкулі, Європі та Північній Америці, їхні доходи є близько 6-ти мільярдів доларів, і я хотів би, щоб вони платили Україні принаймні 2 мільярди за кожен сезон.

Хочу наголосити, що українські людські життя ці 2 мільярди не повернуть, але я переконаний, що принаймні ці гроші вони мають заплатити за кожен рік, коли там грають російські гравці.

Н.Ч.: Ви грали з росіянами в НХЛ, ви навіть грали в Росії один сезон. Напевно, у вас є особисті друзі серед росіян, чи ви говорите з ними про це?

Д.Г.: Я грав з кількома російськими одноклубниками, можливо, з 10-12-ма, і мушу сказати, що це були винятково добрі гравці і товариші, коли ми грали разом.

Але я можу їм в очі повторити усе те, що говорю зараз. Я б сказав їм це, але на жаль, ми сьогодні не спілкуємося.

Я думаю, що вони на іншому боці. Хоча, чесно кажучи, я не знаю їхніх думок. Публічно вони їх не висловлюють, тому важко вгадати, що вони думають.

Я, наприклад, знаю публічні висловлювання В'ячеслава Фетисова, який засідає в російській Державній Думі, і він схвалює російські злочини і війну Росії. Я критикую його і завжди буду його критикувати.

Щодо інших хокеїстів – Сергія Федорова, Павла Дацюка, Ігоря Ларіонова, я б міг назвати інші прізвища відмінних одноклубників, але мені їхня сучасна позиція невідома. Якщо вони схвалюють злочини Росії, її агресивну війну проти вільної країни – України, то я їх, звичайно, засуджую.

Натомість, я спілкуюся з Олексієм Житником, який є громадянином України, живе у Києві. Ми листувалися з самого початку війни майже щотижня, а може й частіше. Зараз не так часто, але ми все ще підтримуємо зв’язок, і я тримаю за нього кулаки, щоб усе склалося добре для нього, його родини та його співгромадян.

Н.Ч.: У Росії говорять, що ви плануєте іти в політику, і тому ведете активну антивоєнну кампанію. Ви маєте в планах політичну кар’єру?

Д.Г.: Так, я маю такий план, я хотів би стати сенатором Чехії (Сенат – вища палата парламенту Чехії, – ред.). Вибори будуть у жовтні, іде політична боротьба, яку я сподіваюсь виграти. Я буду щасливий, якщо я стану сенатором Чехії.

Але те, що я критикую російську агресію в Україні і захоплююся українським народом, і дякую йому за те, що вони роблять для своєї країни і для Європи, не має нічого спільного з моєю кар'єрою.

Я це роблю, тому що переконаний, що Україна робить правильно, і що росіяни не лише імперіалісти, але і терористи, які вбивають і чинять злочини. І для мене важливо, щоб не тільки кожен фанат хокею, чи то в Північній Америці, чи в Європі, а щоб кожна людина у світі це знала.

Н.Ч.: Україна втратила у війні близько 400 спортсменів, деякі з них пішли воювати добровольцями. Ви можете уявити себе на їхньому місці?

Д.Г.: Не можу. Я не можу уявити себе на місці українських спортсменів, які пішли на війну захищати свою батьківщину. Для мене кожен український спортсмен, який захищає та бореться за свободу своєї країни, є героєм, я захоплююся ними, знімаю капелюха і дякую їм.

Я дякую їм не тільки за захист власної свободи для своїх дітей, для своїх співгромадян, я дякую їм за те, що вони захищають всю Європу від імперіалістичної політики Росії.

Чи я б міг захистити свою рідну Чехію? Можливо. Найімовірніше, так. Я б пішов захищати свою країну, тому що в мене троє дітей, і я вважаю своїм обов'язком батька захистити їх від російської агресії.

Н.Ч.: Ви особисто відвідували минулого року Україну побували в містах, які постраждали від російської навали. Чому для вас було важливо туди поїхати?

Д.Г.: Приблизно вісім місяців тому я відвідав Україну, з двох причин: я поїхав допомогти українському хокею, мене запросила Українська федерація, Олексій Житник та деякі інші люди.

Я приїхав заради молодих хокеїстів, побачитися з ними, з їхніми батьками і тренерами, підтримати їх, бо я знаю, в якому стані українських хокей у час війни. Там було 15 стадіонів, зараз залишилося, можливо, 7-8 таких, на яких ще можна грати.

Для мене хокей – це все моє життя, тому, коли я бачу, що українські діти не можуть грати в хокей, мене це дуже засмучує. А не можуть вони грати лише з однієї причини – російська агресія, яка бомбить їхні стадіони, вбиває їхніх батьків та тренерів.

Це була одна причина моєї поїздки в Україну, а інша полягала в тому, щоб просто підтримати українців, український народ, сказати їм, що я, як колишній спортсмен, олімпійський представник Чехії, підтримую їх і тримаю за них кулаки і дуже їм вдячний.

Н.Ч.: Наскільки на вас вплинув досвід Чехії, чи тоді ще Чехословаччини? Ви народилися за кілька років до Празької весни, виросли під час періоду нормалізації (період після насильницького придушення Празької весни в 1968 році арміями Варшавського договору, – ред.), і ви також є вчителем історії за освітою. Як історія вашої країни вплинула на вашу позицію?

Д.Г.: Я думаю, що обидві речі, про які ви говорите, були дуже важливі для мене. Мені завжди подобалася історія, хотілося знати історію ще в початковій школі та старшій школі, і потім я пішов вивчати її в університеті, викладав навіть місяць-два в середній школі. Але це було 35 років тому, тому я б уже не ризикнув знову вчителювати.

Але історія і період з 1968 по 1989 чи по 1990 рік, коли у нас була російська армія, коли нам довелося підкорятися російському режиму, торкнувся і мене особисто.

Я це сприймаю не лише негативно, бо я вивчив російський менталітет, і з тих часів, і з пізніших, коли я працював у московському «Спартаку» в 2010-2011 роках. Я мав можливість дізнатися більше про російську культуру усе це вплинуло на мене та дало великий досвід.

Н.Ч.: В епоху нормалізації чехи не мали можливості протестувати. Було відчуття безпорадності. Можливо, єдиною сферою, де вони могли проявити свій протест, був спорт.

Тоді народилося гасло “Vy nám tanky, my vám branky!” – "Ви нам танки, ми вам – голи" і саме хокей був тим видом спорту, де чехи могли протистояти Радянському Союзу. Як ви почуваєтеся зараз? Чи є відчуття, що ви можете щось зробити, що голос активних громадян з маленької країни щось може змінити?

Д.Г.: У час нормалізації, саме так, як ви говорите, спорт був єдиною можливістю, де ми могли дати відсіч росіянам. Це були важкі часи, бо якщо хтось чинив опір росіянам в звичайному житті, то його в кращому випадку звільняли з роботи, його дітей не пускали в університети, у деяких випадках він міг потрапити до в'язниці, людей били, а деяких навіть убили.

Тепер я живу у вільній країні. І, як бачите, я можу висловити свою думку. Також дуже важливо, що наш парламент проголосував за те, щоб визнати, що Росія є країною, яка підтримує тероризм, і вона є терористичною країною.

А такі країни вселяють страх, і наші громадяни інколи бояться висловитися про це прямо. Але все-таки, ми живемо у вільній країні, де можна вільно висловитись і про президента Росії, і про президента США, і про нашого, чеського президента, і я хотів би, щоб так було і надалі.

На жаль, у Росії такої свободи немає, там не можна висловити свою думку про (президента Володимира) Путіна, ви не можете вільно сказати, що він має бути за ґратами, що через його рішення почалася війна, і він відповідальний за багато втрачених життів, не тільки українців, але і росіян.

Якщо хтось так скаже в Росії, то в кращому випадку потрапить до в’язниці, або випаде з вікна. Є різниця між вільним світом і Росією, і я радий, що живу у вільній Чехії, і можу вільно говорити те, у що я вірю, і що є правильно.