15-го лютого запланований показ стрічки на Фестивалі неігрового кіно та медіа DocFortnight 2020 у Нью-Йорку, де раніше відбулася прем`єра фільму.
Це вже 19-ий фестиваль DocFortnight, Цього року на заході представлено 38 країн, і вперше - Україна. Як розповіла «Голосу Америки» продюсерка стрічки «Земля блакитна, ніби апельсин» Анна Капустіна, фільм б`є рекорди, адже вперше український фільм з українським режисером потрапив і до Санденсу, і до DocFortnight 2020.
Сама режисерка фільму Ірина Цілик, розпочинаючи показ, зізналася, що вона вперше в Нью-Йорку.
«Я дуже довго мріяла відвідати Музей сучасного мистецтва. Але ніколи не очікувала, що зайду у двері цього музею, як кінематографістка та учасниця фестивалю», - розповіла вона глядачам.
Показ її стрічки зібрав повну глядацьку залу. Після перегляду під час сесії запитань та відповідей аудиторія активно цікавилася ситуацією в Україні, війною та зйомками фільму.
Про стрічку схвально відгукнувся відомий журналіст Саймон Островський.
"Щойно переглянув документальний фільм Ірини Цілик про родину, яка живе поруч з лінією фронту в Україні "Земля блакитна, ніби апельсин" ... Приходьте з хустинками", - написав у Twitter відомий журналіст Саймон Островський.
Стрічку вподобав і міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус.
"Емоційна стрічка про родину, яка живе у зоні бойових дій і знімає стрічку про своє життя. Вітання!", - писав дипломат у січні.
А віце-прем‘єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитро Кулеба назвав прем'єру стрічки у США "феноменальною".
Шлях Ірини Цілик (до цього вона займалася ігровим кіно та написання книжок) та її команди до перемоги розпочався кілька років тому з соціального проекту «Жовтий автобус».
Фільм вражає своєю людяністю, чесністю, реалістичністю, а війна, яка зовсім поруч перестає існувати і для героїв фільму і для глядачів
«У нас був проект «Жовтий автобус»: зібралися найкращі режисери і поїхали в зону АТО, аби навчати дітей кіномистецтву. І тоді у мене з’явилася ідея, що потрібно це фільмувати, і я запросила Ірину. І це було моє найкраще рішення, бо вона підійшла до цього питання з душею та дуже професійно», - розповідає продюсерка.
Саме дівчата та їхня багатодітна родина, з якими команда познайомилася під час роботи в «червоній зоні», і стали головними героями стрічки. «Вони практично живуть на війні, але те, як вони насичують свою рутину, як грають на різних музичних інструментах, роблять ігровий фільм про себе, - все чіпляє та вражає», - розповідає режиссерка.
Ірина вважає, що мистецтво – це один із способів вижити в непрості часи. Воно допомагає головним героям стрічки переживати травми війни та жити далі. Фільм вражає своєю людяністю, чесністю, реалістичністю, а війна, яка зовсім поруч перестає існувати і для героїв фільму і для глядачів. Продюсерка та режисерка саме це називають одним із секретів успіху, адже команді вдалося показати війну в зовсім іншому вимірі.
Продюсерка зізналася, що їхня наступна мета – це потрапити та отримати найпрестижнішу нагороду в кінематографі «Оскар»
Після Нью-Йорку Ірина та Анна везуть фільм на Берлінський фестиваль. Українська прем’єра стрічки відбудеться на фестивалі Docudays UA. Після закінченні фестивального етапу, команда планує віддати стрічку в український прокат, щоб стрічку побачив більш широкий глядач.
Продюсерка зізналася, що їхня наступна мета – це потрапити та отримати найпрестижнішу нагороду в кінематографі «Оскар». Адже, зазвичай, фільми, які потрапляють або перемагають на фестивалі «Санденс», наступного року прямують на «Оскар» та мають великі шанси на перемогу.
Для Ірина «Земля синя, наче апельсин» стала дебютною документальною стрічкою, адже свою режисерську кар’єру вона розпочала з ігрового кіно. В майбутньому вона планує розвиватися в документалістиці, але й не полишає планів зняти ще й ігрове кіно.
Дивіться також: Барви України: Показ українських народних костюмів і фестиваль танцю пройшов у штаті Нью-Джерсі
Your browser doesn’t support HTML5
Барви України: Показ українських народних костюмів і фестиваль танцю пройшов у штаті Нью-Джерсі. Відео