За рівнем свободи слова Україна знаходиться на 126 місці – між Алжиром та Гондурасом. Про це йдеться у щорічному звіті міжнародної організації Репортери без кордонів.
Україна продемонструвала найгірші показники щодо свободи медіа в країні з часу Помаранчевої революції 2004 року. Нападів на журналістів було більше, ніж у попередні роки, але винних не покарали. Така нездорова атмосфера сприяє тільки тому, що зростає уразливість незалежних ЗМІ до тиску, який посилюється, – ідеться у звіті Репортерів без кордонів.
За минулий рік майже втричі зросла кількість нападів на журналістів та було офіційно зафіксовано факти політичної цензури. Наприклад, коли журналісти національного інформаційного агентства УНІАН відкрито заявили про те, що напередодні парламентських виборів їм було заборонено вживати ім’я президента Януковича у негативному контексті.
«Спостерігалася тотальна безкарність. Було порушено тільки шість справ про напади на журналістів – це є найбільше число за всі роки незалежності України», – сказала Голосу Америки представниця Репортерів без кордонів в Україні Оксана Романюк:
«В Україні відсутня політична воля свободи слова. Зрозуміло навіщо це, бо електоратом, який не володіє інформацією – легше керувати, ніж тими, хто все знає та ставить питання».
Також, змінилася редакційна політика багатьох ЗМІ, які стали частіше пропускати джинсу – рекламні матеріали, які подаються як неупереджені. У цьому головну роль відіграють власники, які певним чином пов’язані з владою, вважають медіа-експерти, тому такі ЗМІ уникають будь-якої критики наближених до партії президента.
«В журналістських матеріалах менше критики, скептицизму, іронії на адресу влади. Ситуація така, що навіть молоді журналісти, які тільки приходять на роботу, одразу дізнаються – робити матеріали проти влади не можна», – сказав Голосу Америки голова комітету рівність можливостей Олександр Чекмішев. «Це погіршує якість української журналістики, яка за потенціалом є досить високою».
Минулий рік продемонстрував дві головні тенденції українського медіа-середовища. З одного боку, було значне зростання політичної джинси та замовних матеріалів, про що свідчили дослідження Фонду «Демократичні ініціативи». Експерти пов’язують це з парламентськими виборами. Також усе менше ЗМІ готові фінансово підтримувати якісні журналістські матеріали та розслідування.
В той же час Романюк вказує на те, що журналістська спільнота стала більш об’єднана. Наприклад, коли 13 друкованих ЗМІ вийшли з білими шпальтами на знак протесту проти закону про наклеп, а потім розпочалися масові протести журналістів проти самого законопроекту. Про погіршення ситуації зі свободою слова в країні свідчить і те, що вперше були відкриті протести проти цензури у регіонах.
«Регіональні журналісти, які приймали участь у тих протестах, розуміли, що можуть втратити роботу, а знайти роботу у регіоні набагато складніше, ніж у Києві, але люди все одно відкрито заявляли про тиск. Тобто, у 2012 році зросла консолідованість журналістської спільноти», – сказала Романюк.
Але Чекмішев нагадує, що є велика частина журналістів та топ-менеджерів, які змирилися з ситуацією, що не можна критикувати владу, і працюють за таким принципом.
Ще однією показовою тенденцією минулого року стало те, як канали, які належать бізнесменам, залежно від їх особистих інтересів змінювали кут подачі матеріалів. Так, телеканал Інтер почав суттєво більше робити збалансованих матеріалів після того, як власник каналу Валерій Хорошковський пішов з посади віце-прем’єра, зазначають медіа-експерти.
«Рейтинг свободи преси Репортерів без кордонів відображає низку інших параметрів, які впливають на те, як вільно можуть працювати журналісти і те, чи готова держава до діалогу», – сказав Чекмішев. Одним з показників цього може бути те, що за минулий рік були тільки брифінги і жодної прес-конференції президента.
Україна продемонструвала найгірші показники щодо свободи медіа в країні з часу Помаранчевої революції 2004 року. Нападів на журналістів було більше, ніж у попередні роки, але винних не покарали. Така нездорова атмосфера сприяє тільки тому, що зростає уразливість незалежних ЗМІ до тиску, який посилюється, – ідеться у звіті Репортерів без кордонів.
За минулий рік майже втричі зросла кількість нападів на журналістів та було офіційно зафіксовано факти політичної цензури. Наприклад, коли журналісти національного інформаційного агентства УНІАН відкрито заявили про те, що напередодні парламентських виборів їм було заборонено вживати ім’я президента Януковича у негативному контексті.
«Спостерігалася тотальна безкарність. Було порушено тільки шість справ про напади на журналістів – це є найбільше число за всі роки незалежності України», – сказала Голосу Америки представниця Репортерів без кордонів в Україні Оксана Романюк:
«В Україні відсутня політична воля свободи слова. Зрозуміло навіщо це, бо електоратом, який не володіє інформацією – легше керувати, ніж тими, хто все знає та ставить питання».
Також, змінилася редакційна політика багатьох ЗМІ, які стали частіше пропускати джинсу – рекламні матеріали, які подаються як неупереджені. У цьому головну роль відіграють власники, які певним чином пов’язані з владою, вважають медіа-експерти, тому такі ЗМІ уникають будь-якої критики наближених до партії президента.
«В журналістських матеріалах менше критики, скептицизму, іронії на адресу влади. Ситуація така, що навіть молоді журналісти, які тільки приходять на роботу, одразу дізнаються – робити матеріали проти влади не можна», – сказав Голосу Америки голова комітету рівність можливостей Олександр Чекмішев. «Це погіршує якість української журналістики, яка за потенціалом є досить високою».
Минулий рік продемонстрував дві головні тенденції українського медіа-середовища. З одного боку, було значне зростання політичної джинси та замовних матеріалів, про що свідчили дослідження Фонду «Демократичні ініціативи». Експерти пов’язують це з парламентськими виборами. Також усе менше ЗМІ готові фінансово підтримувати якісні журналістські матеріали та розслідування.
В той же час Романюк вказує на те, що журналістська спільнота стала більш об’єднана. Наприклад, коли 13 друкованих ЗМІ вийшли з білими шпальтами на знак протесту проти закону про наклеп, а потім розпочалися масові протести журналістів проти самого законопроекту. Про погіршення ситуації зі свободою слова в країні свідчить і те, що вперше були відкриті протести проти цензури у регіонах.
Також, змінилася редакційна політика багатьох ЗМІ, які стали частіше пропускати джинсу – рекламні матеріали, які подаються як неупереджені. У цьому головну роль відіграють власники, які певним чином пов’язані з владою, вважають медіа-експерти, тому такі ЗМІ уникають будь-якої критики наближених до партії президента.
«Регіональні журналісти, які приймали участь у тих протестах, розуміли, що можуть втратити роботу, а знайти роботу у регіоні набагато складніше, ніж у Києві, але люди все одно відкрито заявляли про тиск. Тобто, у 2012 році зросла консолідованість журналістської спільноти», – сказала Романюк.
Але Чекмішев нагадує, що є велика частина журналістів та топ-менеджерів, які змирилися з ситуацією, що не можна критикувати владу, і працюють за таким принципом.
Ще однією показовою тенденцією минулого року стало те, як канали, які належать бізнесменам, залежно від їх особистих інтересів змінювали кут подачі матеріалів. Так, телеканал Інтер почав суттєво більше робити збалансованих матеріалів після того, як власник каналу Валерій Хорошковський пішов з посади віце-прем’єра, зазначають медіа-експерти.
«Рейтинг свободи преси Репортерів без кордонів відображає низку інших параметрів, які впливають на те, як вільно можуть працювати журналісти і те, чи готова держава до діалогу», – сказав Чекмішев. Одним з показників цього може бути те, що за минулий рік були тільки брифінги і жодної прес-конференції президента.