Реалісти помилилися про війну в Україні - американський історик

Припинення вогню, яке триває на Донбасі, може привести до стабільного миру або ні. Однак воно вже має один важливий наслідок: воно підірвало повністю тлумачення російсько-української війни як росіянами, так і і західними реалісти, - пише на сайті аналітичного центру Atlantic Council професор історії Ратґерського університету Олександр Мотиль.

29 серпня російський президент Володимир Путін, президент Франції Франсуа Олланд та канцлер Німеччини Анґела Меркель домовились, що припинення вогню на сході України має статися 1 вересня. І дійсно, у цей день, більшість зброї замовкла. Відтоді режим припинення вогню переважно дотримується.

Сепаратисти перестали стріляти не тому, що щось сказали Олланд чи Меркель, - пише Мотиль, - а тому, що Путін наказав їм так зробити. Коротше кажучи, Путін зупинив війну. Цей факт дуже важливий, якщо його розглянути в контексті пояснень причин російсько-українського конфлікту, які озвучує Путін і реалісти.

Путін здебільшого пояснює вторгнення в Крим та на схід України у 2014 році як вимушений захист від того «факту», що українські фашисти захопили владу в результаті державного перевороту, і що права та життя росіян в Україні та російськомовних мешканців були під загрозою. Росія не мала вибору окрім як прийти їм на допомогу.

Однак на 1 вересня 2015 року ті ж самі українські «фашисти» залишалися при владі у Києві. Більше того, тепер вони мають армію із понад сорока тисяч боєздатних патріотично налаштованих військовослужбовців. А ще ці сили доповнюють добровольчі батальйони, які Кремль при будь-якій нагоді називає «фашистами». Якщо росіяни і російськомовні люди боялися за своє життя в 2014 році, то тепер, за логікою, в них є ще більше причин переживати.

Російські та західні реалісти також пояснювали вторгнення у 2014 році в світлі двох здогадок. Перше, США нібито зрежисерували Євромайдан, тим самим намагаючись вирвати Україну з законної сфери впливу Росії. Друге, НАТО безперестанку розширює свої кордони і було рішуче налаштоване прийняти Україну в період інспірованого ЦРУ Євромайдану, що безпосередньо загрожувало безпеці Росії. Природно, що Росія не змогла просто дивитися на те, як Захід посягнув на її інтереси, тож відповіла, як і має це робити потужна великодержава. Отож, нібито Москві не лишалося нічого іншого, як показати силу, оскільки розширення Альянсу загрожувало б Росії якимсь чином.

За словами Мотиля, знову ж першого вересня 2015 року прихильність США до України, а також їхня присутність та інтереси там були значно більшими, ніж на початку 2014. І НАТО, у якого не було військових баз в Східній Європі, теж посилив свою присутність в регіоні, а також продемонстрував підтримку Україні. Альянс вжив цілу низку заходів, щоб включити її у свій процес планування і потенційних спільних дій. Таким чином, якщо Захід загрожував Росії в 2014 році, то в 2015 ця загроза тільки зросла. І не дивлячись на все це, Росія, тобто Путін, все одно наказав припинити вогонь на Донбасі.

Згідно з логікою, запропонованою Путіним та російськими і західними реалістами, Росія та сепаратисти мали продовжувати, і, можливо, навіть посилювати бойові дії на сході України в останні декілька місяців. Натомість, Путін пішов на деескалацію конфлікту, незважаючи на те, що всі заявлені причини для війни залишилися незмінними.

Реалісти можуть відповісти на цю критику, заявивши, що реальна причина припинення вогню в Україні абсолютно очевидна: Путін вирішив піти на війну у Сирії, через що Україна опинилася на другому плані. Вона перейшла до стратегічних цілей Росії.

Це може бути правдою, але таке пояснення не дозволяє більше повірити в реальність подій, - вважає Олександр Мотиль.

Якщо Сирія була стратегічно більш важлива, ніж Україна на 1 вересня 2015 року, то вона мала б бути і більш стратегічно важливою протягом останніх кількох років громадянської війни у Сирії. Коли союзник Росії президент Башар аль-Асад оборонявся, а терористична група ІДІЛ загрожувала російським інтересам. Справді, як раціональний російський президент міг розв'язати віну в Україні, яка нібито стратегічно менш важлива, якщо треба було захищати «більш важливі» російські інтереси в Сирії?, - запитує Мотиль.

Хтось може сказати, що російська поведінка – це приклад ірраціональності чи зміни поглядів. Але якщо Путін діяв ірраціонально, то раціональні припущення виявляються недійсними. Виходить, що події в Сирії не пов'язані з російсько-української війною. Якщо ж Путін таки усвідомив, що Сирія була більшою загрозою національним інтересам в 2015 році, ніж в 2014, тоді виходить, що національні інтереси - нестабільна і об'єктивна категорія. Вони повністю визначаються елітами. Ця концепція може і не бути вірною, але це вже точно не реалізм.

Яке б пояснення російських воєн кожен не вибрав собі, головну роль тут відіграє Путін, а не внутрішні умови в Україні чи зовнішні загрози з боку Заходу. В корені моделі пошуку пояснень, пише Мотиль, можна взяти Путіна як людину чи Путіна як психопата. Або це може бути Путін-мачо, лідер централізованої, інституційно слабкої, авторитарної системи, яка вимагає демонстрації військової сили і імперіалістичного брязкання зброєю для підтримання статусу системи і його самого.

Ясно, що Путін розв’язав війну і тільки Путін може покласти їй край. Росія та її нібито об'єктивні національні інтереси, як і Україна та її вигадане захоплення «фашистами», не мають істотного значення. Якщо західні політики хочуть добитись миру в Україні, їм потрібно брати до уваги центральну роль Путіна у цій ситуації. Закінчення війни залежить не від зміни поведінки Росії, України чи Заходу, а саме від російського президента Путіна особисто, і тільки від нього, - підсумовує свою статтю на сайті «Атлантичної ради» Олександр Мотиль.

Дивіться також: Що дали Росії 1,4 мільярди доларів витрачені на пропаганду?

Український StopFake у Сенаті США назвали взірцем боротьби із пропагандою Кремля. Відео