Київ – Раніше у центрі уваги музеїв були історико-культурні артефакти та відповідні експозиції. Нині ж у центрі музейної діяльності є суспільство, його просвіта. Так вважають у міжнародній раді музеїв ( ICOM), про що говорив на зустрічах із працівниками музеїв України її президент, професор Ганс Мартін Хінц. На думку професора, за умов глобалізації та інтернаціоналізації суспільного життя в Європі, музеї повинні стати місцем та інструментом примирення суспільств, які шукають своєї національної ідентичності. Для громад та народів, які під час свого формування проходять через складні, подеколи жорстокі, вкриті кров’ю конфлікти і процеси, музей – це місце просвіти, примирення й очищення. Чи можуть українські музеї взяти на себе завдання виступити місцем просвіти і примирення суспільства, незаангажовано розповідати про складні сторінки історії України?
Майже 20 років тому експерти Міжнародної ради музеїв спостерігали за змінами у ставленні до музеїв, які відбувались у країнах Центрально-Східної Європи на їхньому шляху до Євросоюзу. Нині фахівці досліджують, що відбувається у музейній галузі, які новації пропонують музеї у країнах «Східного партнерства» ЄС, серед яких й Україна.
Чимало українських музеїв «хворіють» на політизацію, однобоке висвітлення подій, радянську (ідеологізовану) концепцію своєї праці. Колоніальний підхід до бачення власної історії вирізняє чимало українських музеїв від тих, що працюють в Євросоюзі, вважає фахівець з музейної справи Микола Скиба.
«У нашій країні музею, який би дійсно системно займався складними періодами історії України, давав би об’ємний погляд на них – такого музею нема, він досі не створений. Немає і відверто тенденційних музеїв, але певні рухи у цьому напрямку є. Так, у Дніпродзержинську хочуть відкрити музей Брежнєва. Але маємо і позитивний досвід. Наприклад, Музей Великої вітчизняної війни співпрацював з Гете-Інститутом, із Посольством Німеччини, вони спробували подивитись на Другу світову війну з двох сторін. Це досвід, на який можна спиратись», – зауважив Микола Скиба у розмові з Радіо Свобода.
На заваді модернізації музеїв – неготовність влади і незрілість українського суспільства, вважає Скиба.
Нова історична доба потребує нових музеїв
Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Оксана Мельничук зауважує, що розвиток музеїв залежить від тих завдань, які ставить перед освітньою, культурною та науковою галузями держава, й від того, чого потребує суспільство. Експерт наводить приклад Євросоюзу, де роль музеїв від місць збереження і демонстрації історичних і мистецьких артефактів розширилась, і тепер музеї виконують освітні функції.
«В Європі, згідно з новітньої концепцією розвитку музейної справи, головним показником для музею має бути не кількісна, а якісна характеристика. Тобто, на сьогоднішній день не кількість відвідувачів є показником того, наскільки добре працює музей. Чи добре працює музей, визначають отримані відвідувачами знання, вміння працівників музею завдяки його експозиції та подачі матеріалу дати нові знання відвідувачам. Така концепція передбачає, що музей – неприбуткова організація», – каже Мельничук.
Щодо України, то, на її думку, у державній культурній політиці переважає тенденція, що музей має сам собі заробляти гроші. Натомість, держава і меценати мають усвідомити, що без їхньої підтримки музеї не можуть виконувати свої завдання.
«Ми розробляємо нову концепцію розвитку українських музеїв, яка відповідає вимогам сьогодення. Маю на увазі, уряд, Національний інститут стратегічних досліджень, музейних працівників, представників благодійних організацій та фахівців з-за кордону», – пояснила Мельничук у розмові з Радіо Свобода.
Провінційні музеї залежать від влади
Свої особливі проблеми мають краєзнавчі та історичні музеї обласного і міського рівня, що про них розповів історик, засновник громадської ініціативи «Героїка» Павло Подобєд. За його словами, часто суспільні й громадські інтереси і потреби громади суперечать політичним інтересам або ідеологічним уподобанням директорів музеїв та міської влади. А іноді за гаслом «не будемо політизувати історію» схована радянська позиція, каже експерт, розповідаючи про досвід співпраці «Героїки» з краєзнавцями села Зеленьків на Черкащині.
«Ми пропонували перейменувати вулиці, які носять радянські назви, на честь видатних уродженців села. Це генерал-полковник армії УНР Олександр Загроцький і Сергій Єфремов, старшина армії УНР. Вони не представлені у цьому населеному пункті. В селі є музей із доволі непоганою експозицією, але про цих героїв там немає жодних згадок. Ми побачили, спілкуючись із сільрадою, що є поділ на правильних і неправильних односельців», – констатував Подобєд.
Тим часом, у ніжинському музеї «Поштова станція» працівники відмовились від політизації історичних питань і створили експозицію за принципом «історія через постаті».
Музейники використали історичні документи, автентичні речі та архівні матеріали, які відтворюють атмосферу та настрої тієї чи іншої епохи, зазначила у розмові з Радіо Свобода краєзнавець, науковий експерт музею Ольга Пономар.
«Ми вирішили показати, як все було, сказати б, історично, скласти картинку того часу. Ми побудували експозицію на оригінальних документах, репродукціях картин і фотографіях, якщо такі знайшли. Наприклад, ми так подали життя і творчість художника, уродженця Ніжина Миколи Самокіша. До ювілею Самокіша – до його 150-річчя – ми показували і його академічні роботи, дорадянські картини, і період радянський у його творчості, – каже Пономар. – Важливо, що сприйняття відвідувачів було абсолютно нормальне! Коли людина потрапляє в цю атмосферу, коли бачить оригінальні речі, то вона сприймає і вивчає ту епоху».
Від того, наскільки зрозумілою буде та чи інша епоха з історії України, яким чином музейні працівники її подаватимуть і як про неї розповідатимуть, залежить, яким буде Україна у майбутньому. Питання суспільного порозуміння, незаангажованості музеїв обговорюватимуть учасники Першого музейного форуму України, який з ініціативи фахівці заплановано на травень.
Майже 20 років тому експерти Міжнародної ради музеїв спостерігали за змінами у ставленні до музеїв, які відбувались у країнах Центрально-Східної Європи на їхньому шляху до Євросоюзу. Нині фахівці досліджують, що відбувається у музейній галузі, які новації пропонують музеї у країнах «Східного партнерства» ЄС, серед яких й Україна.
Чимало українських музеїв «хворіють» на політизацію, однобоке висвітлення подій, радянську (ідеологізовану) концепцію своєї праці. Колоніальний підхід до бачення власної історії вирізняє чимало українських музеїв від тих, що працюють в Євросоюзі, вважає фахівець з музейної справи Микола Скиба.
Немає відверто тенденційних музеїв, але певні рухи у цьому напрямку є. Так, у Дніпродзержинську хочуть відкрити музей БрежнєваМикола Скиба
«У нашій країні музею, який би дійсно системно займався складними періодами історії України, давав би об’ємний погляд на них – такого музею нема, він досі не створений. Немає і відверто тенденційних музеїв, але певні рухи у цьому напрямку є. Так, у Дніпродзержинську хочуть відкрити музей Брежнєва. Але маємо і позитивний досвід. Наприклад, Музей Великої вітчизняної війни співпрацював з Гете-Інститутом, із Посольством Німеччини, вони спробували подивитись на Другу світову війну з двох сторін. Це досвід, на який можна спиратись», – зауважив Микола Скиба у розмові з Радіо Свобода.
На заваді модернізації музеїв – неготовність влади і незрілість українського суспільства, вважає Скиба.
Нова історична доба потребує нових музеїв
Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Оксана Мельничук зауважує, що розвиток музеїв залежить від тих завдань, які ставить перед освітньою, культурною та науковою галузями держава, й від того, чого потребує суспільство. Експерт наводить приклад Євросоюзу, де роль музеїв від місць збереження і демонстрації історичних і мистецьких артефактів розширилась, і тепер музеї виконують освітні функції.
Чи добре працює музей, визначають отримані відвідувачами знанняОксана Мельничук
«В Європі, згідно з новітньої концепцією розвитку музейної справи, головним показником для музею має бути не кількісна, а якісна характеристика. Тобто, на сьогоднішній день не кількість відвідувачів є показником того, наскільки добре працює музей. Чи добре працює музей, визначають отримані відвідувачами знання, вміння працівників музею завдяки його експозиції та подачі матеріалу дати нові знання відвідувачам. Така концепція передбачає, що музей – неприбуткова організація», – каже Мельничук.
Щодо України, то, на її думку, у державній культурній політиці переважає тенденція, що музей має сам собі заробляти гроші. Натомість, держава і меценати мають усвідомити, що без їхньої підтримки музеї не можуть виконувати свої завдання.
«Ми розробляємо нову концепцію розвитку українських музеїв, яка відповідає вимогам сьогодення. Маю на увазі, уряд, Національний інститут стратегічних досліджень, музейних працівників, представників благодійних організацій та фахівців з-за кордону», – пояснила Мельничук у розмові з Радіо Свобода.
Провінційні музеї залежать від влади
Свої особливі проблеми мають краєзнавчі та історичні музеї обласного і міського рівня, що про них розповів історик, засновник громадської ініціативи «Героїка» Павло Подобєд. За його словами, часто суспільні й громадські інтереси і потреби громади суперечать політичним інтересам або ідеологічним уподобанням директорів музеїв та міської влади. А іноді за гаслом «не будемо політизувати історію» схована радянська позиція, каже експерт, розповідаючи про досвід співпраці «Героїки» з краєзнавцями села Зеленьків на Черкащині.
Ми побачили, спілкуючись із сільрадою, що є поділ на правильних і неправильних односельцівПавло Подобєд
«Ми пропонували перейменувати вулиці, які носять радянські назви, на честь видатних уродженців села. Це генерал-полковник армії УНР Олександр Загроцький і Сергій Єфремов, старшина армії УНР. Вони не представлені у цьому населеному пункті. В селі є музей із доволі непоганою експозицією, але про цих героїв там немає жодних згадок. Ми побачили, спілкуючись із сільрадою, що є поділ на правильних і неправильних односельців», – констатував Подобєд.
Тим часом, у ніжинському музеї «Поштова станція» працівники відмовились від політизації історичних питань і створили експозицію за принципом «історія через постаті».
Музейники використали історичні документи, автентичні речі та архівні матеріали, які відтворюють атмосферу та настрої тієї чи іншої епохи, зазначила у розмові з Радіо Свобода краєзнавець, науковий експерт музею Ольга Пономар.
Коли людина потрапляє в цю атмосферу, коли бачить оригінальні речі, то вона сприймає і вивчає ту епохуОльга Пономар
«Ми вирішили показати, як все було, сказати б, історично, скласти картинку того часу. Ми побудували експозицію на оригінальних документах, репродукціях картин і фотографіях, якщо такі знайшли. Наприклад, ми так подали життя і творчість художника, уродженця Ніжина Миколи Самокіша. До ювілею Самокіша – до його 150-річчя – ми показували і його академічні роботи, дорадянські картини, і період радянський у його творчості, – каже Пономар. – Важливо, що сприйняття відвідувачів було абсолютно нормальне! Коли людина потрапляє в цю атмосферу, коли бачить оригінальні речі, то вона сприймає і вивчає ту епоху».
Від того, наскільки зрозумілою буде та чи інша епоха з історії України, яким чином музейні працівники її подаватимуть і як про неї розповідатимуть, залежить, яким буде Україна у майбутньому. Питання суспільного порозуміння, незаангажованості музеїв обговорюватимуть учасники Першого музейного форуму України, який з ініціативи фахівці заплановано на травень.
|
Передрук з "Радіо Свобода" |