Європа потребує України – Кшиштоф Зануссі

Київ – Для України настав час робити цивілізаційний вибір: іти разом з Європою чи з Росією, заявив в інтервʼю Радіо Свобода польський кінорежисер Кшиштоф Зануссі. Він відвідав Київ, аби взяти участь у відкритті грантового конкурсу «Інтелектуальний капітал України», що проводиться Фондом майбутнього України. Кшиштоф Зануссі очолює його конкурсну комісію. Режисер говорить про те, що нинішній час швидкого обігу інформації та нових технологій допоможе Східній Європі подолати її лінощі та повільність, успадковані від соціалізму. Зануссі також підтвердив, що писатиме книгу про спільну польсько-українську історію, але незалежно від Дмитра Табачника, який теж має такий намір.

– Пане Зануссі, кіно часто вважають мистецтвом, що оперує часом та навіть керує ним. Як Ви вважаєте, яким чином змінюється відчуття й розуміння часу в сучасних людей, чи не остерігаєтеся спустошливого поспіху?

– Щодо того, як повільно жила донедавна наша частина світу, де всі шукали легких шляхів, то я вважаю спасінням той поспіх. Я не маю бажання на нього нарікати, оскільки та розслабленість, ті лінощі, та нерішучість, те зволікання з ухваленням рішень, які панували в часи соціалізму, нам шкодили. Всі так жили, немовби мали триста років у своєму розпорядженні. Для нас, слов’ян, той час поспіху є дуже корисним. Може, є інші культури, які живуть занадто швидко. Але це не про нас. Нині ми безперервно занурені в лінійний час. Існували інші цивілізації, де панував циклічний час, вони інакше дивилися на світ. Але сьогодні в нашій частині світу перемогла цивілізація з лінійним часом. Ми щось будуємо, плануємо, ставимо цілі. Є цивілізації, які того не роблять, бо для них усе рухається по колу. Ми не віримо в те, що можна повернутися до початку, а якщо таке й трапляється, то лише тоді, коли людина відмовляється від усього, що здобула.

– А як це впливає на кіно як творчу діяльність?

– Кіно має здатність вступати з часом у гру, воно може його розтягнути чи стиснути, і йому це вдається більше, ніж літературі. Хоча й вона може це робити, як довів Марсель Пруст, великий письменник минулого століття. Кіно сьогодні дуже тонко, вишукано послуговується своєю здатністю управляти часом.

– Чи могли б Ви ще раз пояснити, чи писатиме на тему складних сторінок польсько-української історії і чи матиме до цього якийсь стосунок Дмитро Табачник?

– Мені запропонували написати щось власне на цю тему. Є інший автор, який воліє про те писати – ваш міністр освіти Дмитро Табачник, з поглядами якого я найчастіше не погоджуюся. Можливо, його та моя книжки вийдуть одночасно, але можу запевнити, що то не буде та сама книжка.

– Незадовго до вільнюського саміту в Україні загострюються дискусії та інформаційні війни навколо геополітичного вибору, куди інтегруватися – на Схід чи на Захід. Як Ви бачите ціннісний і культурний вимір цього вибору?

– Україна має такий вибір: вона може піти разом з Росією, з її технологіями, досягненнями та військовою силою, або разом із Заходом, тобто з Європою, яка також включає країни, які мають візантійське коріння, як-от Болгарія, Румунія чи Греція. І Європа, вочевидь, потребує Україну як простір великої енергії та динаміки розвитку. Але Росії вона також потрібна. Україна має сама оцінити, яка цивілізація її більше вабить, бо за будь-яке рішення треба буде заплатити певну ціну. Будь-який вибір матиме свою ціну. Не буває легких рішень. Вам треба усвідомити, що абсолютно будь-яке рішення має свою ціну.