Київ – Школи не мають права вимагати грошей від батьків учнів. На цьому наголошує міністр освіти й науки Дмитро Табачник. За його словами, єдино можливою формою фінансової співпраці з навчальними закладами можуть бути благодійні фонди чи батьківські комітети при школах. Між тим, експерти зауважують, що відмивати потрібні гроші можна і через них.
Від 300 до двох із половиною тисяч гривень довелося заплатити Наталці (ім’я змінене), щоб влаштувати спочатку дочку, а згодом і сина до школи у Запоріжжі. При цьому жінка зауважує, що другого разу, як альтернативу, їй взагалі пропонували купити для закладу комп’ютер.
«Це були досить великі гроші. Ми це все через касу платили. Офіційно вони нібито на ремонт ішли», – каже вона.
Не так давно «вступний внесок» за дітей Наталці довелося платити і в столиці. Щоправда, суми тут виявились меншими: від 200 до 300 гривень. За словами жінки, все через те, що і дочка, і син мали високу успішність.
Табачник: побори у школах – грубе порушення
Між тим, міністр освіти та науки Дмитро Табачник наголошує, що вимагати «живі гроші» у батьків школи не мають права.
«Це дуже грубе порушення, і якщо такі факти виявляються, ми передаємо інформацію про них і до прокуратури, і за допомогою навчальної інспекції таких керівників відсторонюємо від роботи, караємо, звільняємо», – говорить він.
Водночас міністр вважає, що збір коштів через спеціальні благодійні фонди при школах чи батьківські комітети порушенням не є. На його думку, це «найбільш грамотна та некриміналізована» форма співпраці між батьками і навчальним закладом. Утім, Табачник каже, що і у такому разі внески мають бути добровільними.
Більшість батьків не знає, куди ідуть здані кошти
Тим часом, за словами керівника українського представництва Transparency International Олексія Хмари, належно узаконених благодійних фондів сьогодні не має навіть і третина українських шкіл. Відтак, більшості батьків недоступна їхня фінансова документація і у трьох чвертях випадків вони просто не знають, на що витрачаються їхні кошти. Однак експерт наголошує, що щонайменше 10–15 відсотків від таких «благодійних» зборів (а у окремих випадках – понад 50) ідуть комусь у кишеню.
«Від хитрості адміністрації, до 60 відсотків грошей може осідати не за призначенням. Наприклад, вирішили організувати охорону в школі. І це хороша річ. Але організували через фірму чоловіка директриси. З формальної точки зору закону все добре, тільки гроші всі йдуть у сім’ю директриси. Або вирішили організувати додаткове харчування, і все ніби добре, але ти дивишся, а там тільки родичі адміністрації постачають продукти або послуги», – говорить експерт.
За словами Олексія Хмари, у нормальних благодійних фондах при школах на конкретну цільову допомогу повинно використовуватися щонайменше 80 відсотків від забраних коштів. На адміністрування ж – не більше 20.
Загалом, за даними Transparency International, збір пожертв із батьків за різними моделями нині практикують у 96 відсотках українських шкіл. Для усіх інших відсутність таких зборів і внесків – питання честі керівництва, кажуть експерти.
Від 300 до двох із половиною тисяч гривень довелося заплатити Наталці (ім’я змінене), щоб влаштувати спочатку дочку, а згодом і сина до школи у Запоріжжі. При цьому жінка зауважує, що другого разу, як альтернативу, їй взагалі пропонували купити для закладу комп’ютер.
«Це були досить великі гроші. Ми це все через касу платили. Офіційно вони нібито на ремонт ішли», – каже вона.
Не так давно «вступний внесок» за дітей Наталці довелося платити і в столиці. Щоправда, суми тут виявились меншими: від 200 до 300 гривень. За словами жінки, все через те, що і дочка, і син мали високу успішність.
Табачник: побори у школах – грубе порушення
Між тим, міністр освіти та науки Дмитро Табачник наголошує, що вимагати «живі гроші» у батьків школи не мають права.
«Це дуже грубе порушення, і якщо такі факти виявляються, ми передаємо інформацію про них і до прокуратури, і за допомогою навчальної інспекції таких керівників відсторонюємо від роботи, караємо, звільняємо», – говорить він.
Водночас міністр вважає, що збір коштів через спеціальні благодійні фонди при школах чи батьківські комітети порушенням не є. На його думку, це «найбільш грамотна та некриміналізована» форма співпраці між батьками і навчальним закладом. Утім, Табачник каже, що і у такому разі внески мають бути добровільними.
Більшість батьків не знає, куди ідуть здані кошти
Тим часом, за словами керівника українського представництва Transparency International Олексія Хмари, належно узаконених благодійних фондів сьогодні не має навіть і третина українських шкіл. Відтак, більшості батьків недоступна їхня фінансова документація і у трьох чвертях випадків вони просто не знають, на що витрачаються їхні кошти. Однак експерт наголошує, що щонайменше 10–15 відсотків від таких «благодійних» зборів (а у окремих випадках – понад 50) ідуть комусь у кишеню.
«Від хитрості адміністрації, до 60 відсотків грошей може осідати не за призначенням. Наприклад, вирішили організувати охорону в школі. І це хороша річ. Але організували через фірму чоловіка директриси. З формальної точки зору закону все добре, тільки гроші всі йдуть у сім’ю директриси. Або вирішили організувати додаткове харчування, і все ніби добре, але ти дивишся, а там тільки родичі адміністрації постачають продукти або послуги», – говорить експерт.
За словами Олексія Хмари, у нормальних благодійних фондах при школах на конкретну цільову допомогу повинно використовуватися щонайменше 80 відсотків від забраних коштів. На адміністрування ж – не більше 20.
Загалом, за даними Transparency International, збір пожертв із батьків за різними моделями нині практикують у 96 відсотках українських шкіл. Для усіх інших відсутність таких зборів і внесків – питання честі керівництва, кажуть експерти.
| Передрук з "Радіо Свобода" |