«Чи настав кінець мирному процесу в Україні?» – запитує Браян Вітмор у статті в The Atlantic. Заклики колишнього прем’єр-міністра Миколи Азарова до позачергових виборів і зміни влади в Києві, на його думку, «вкладаються в схему, яка свідчить: Кремль втрачає надію на Мінські угоди як засіб досягти своїх цілей в Україні та переходить до інших методів тиску на Київ».
Серед них – натяки на те, що Росія може анексувати захоплені сепаратистами території та ознаки можливого нового наступу. Однак проблема Росії в тому, що насправді їй не потрібні ці території – вона лише прагне використовувати їх для розхитування України, пише автор.
Переговори цього тижня в Мінську не дали жодного результату, але сторони «погодилися продовжити фарс через Скайп».
«Рішення не знайшли, тому що його не існує. Проблема непоправна […] Компромісу, який влаштує обидві сторони, тут бути не може. Це глухий кут – і такий глухий кут, який, по суті, вигідний Україні», – пише Вітмор.
А в такому разі Москва спробує вирватися з цього клінчу. Якщо жителям захоплених територій нададуть російське громадянство, заклики до чого почали лунати і від сепаратистів, і в російській пресі, це призведе до загострення конфлікту – адже тоді Росія зможе заявляти, що захищає не просто етнічних росіян, а своїх громадян.
Проте обидві ініціативи – і виступ Азарова, і натяки на можливу анексію Росією захоплених територій – є ознакою відчаю, пише автор. «Вони також виглядають як послання Москви Києву про те, що якщо Росія не отримає того, чого хоче від Мінського мирного процесу, то вона може бути готовою зробити певні різкі кроки», – підсумовує він.
А в Швеції триває розслідування можливого вчинення воєнного злочину жителем Швеції, який воював на боці України, повідомляє тамтешня англомовна газета The Local. Про який саме злочин ідеться, наразі не повідомляють.
На думку шведської служби безпеки Säpo, у війні між Росією та Україною беруть участь декілька шведів. «Вважається, що більшість шведських вояків воюють на боці України. Кількох з них підозрюють у крайньоправих поглядах, однак у всіх є спільна ознака – участь у насильницьких діях в минулому та інтерес до зброї й вибухівки, кажуть аналітики Säpo», – пише видання.