Суперечки навколо Нобелівської премії миру. Чого не видно через західну оптику?

«Премією солідарності» назвав цьогорічну Нобелівську премію миру, вручену представникам правозахисної спільноти України, Білорусі та Росії російський правозахисник, голова правління правозахисного центру «Меморіал» Олександр Черкасов.

За його словами, Нобелівська премія миру 2022 року українській правозахисній організації «Центр громадянських свобод», правозахисник Олесь Біляцький з Білорусі, який заснував правозахисну групу «Весна», та очолюваній ним російськійорганізації «Меморіал», є премією громадянському суспільству, що бореться спільними зусиллями.

«Це – премія солідарності між громадянським суспільством Росії, Білорусі та України. Це – знак солідарності Європи та громадянських суспільств пострадянського простору. І цей момент солідарності є дуже важливим», – сказав Олександр Черкасов у розмові з Російською службою «Голосу Америки».

Росія, де «Меморіал», протягом останнього року майже ліквідоманий, Україна, що дає відсіч російській агресії та Білорусь, «де пересаджали майже всіх», перераховує Черкасов цьогорічних лауреатів.

«Це – премія громадянському суспільству, що бореться» – Черкасов

Так само і Нобелівський комітет у своєму коментарі наголошував, що лауреати Премії миру представляють громадянське суспільство у своїх країнах.

«Вони доклали видатних зусиль, щоб задокументувати військові злочини, порушення прав людини та зловживання владою», – сказала Беріт Райс-Андерсен, голова комітету.

Білоруський журналіст, автор книжки про правозахисника Олеся Білецького, Валерій Калиновський в інтерв’ю Українській службі «Голосу Америки» також говорить про те, що в усіх трьох країнах премію дали тим, хто спільно бореться з тоталітарними режимами, які нині затвердилися на території Білорусі та Росії.

«Для мене те, що поєднали найкращих представників України, Білорусі та Росії, показує, що є зовсім інша альтернатива для цих народів, альтернатива в позитивних особистостях, рухах, які багато чого доброго роблять. І якби суспільство було налаштоване на них, щоб їхні принципи діяли, то не було б ніякої війни, не було б тиранії», – каже Валерій Калиновський, який працює в Білоруській службі «Радіо Свобода», яка через переслідування в Білорусі, не може працювати у Мінську.

Про те, що дуже радіють за колег, з якими багато років ведуть спільну правозахисну діяльність, говорять і в українському «Центрі громадянських свобод». Експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський розповів в Російській службі «Радіо Свобода», що «дуже важливо, що саме правозахисні організації отримали цю премію».

«Я розумію це головне послання – це те, що якби три країни були демократичними і права людини в них не порушувалися, то війни, можливо, і не було б», – каже Яворський.

Він наголошує, що вибір Нобелівського комітету, це – люди, які представляють сумління Білорусі та Росії – ув’язнений правозахисник Олесь Біляцький, який завжди боровся за демократичну Білорусь, «Меморіал», який розслідував порушення прав людини та злочини, які російський режим здійснював у Чечні.

«Якби світ більше уваги приділяв цим двом диктатурам, які на сьогоднішній день виросли у цих двох країнах, то я думаю, що цієї війни не було б. Тому, я думаю, таке сусідство для мене дуже важливе і почесне, бо це наші колеги, з якими ми служимо єдиної мети: щоб дотримувалися прав людини і наші країни були демократичними», – каже Яворський.

Олександра Матвійчук: Нобелівська премія миру – відзнака всьому українському народу. Відео

«Мені здається дещо дивним, що представники держави, яка є агресором, отримують Премії миру» – В'ятрович

Проте багатьом оглядачам таке сусідство лауреатів Премії миру здалося дивним. Вони вказують на те, що хоча, кожен з лауреатів є достойним цієї премії, нагородженням представників цих трьох країн однією премією, Нобелівський комітет продовжує втискати українців до радянської міфологеми про «три братні народи».

Український історик та політик Володимир В’ятрович в коментарі для «Голосу Америки» каже, що кожен з цьогорічних лауреатів цілком заслужив цю премію – і «Центр громадянських свобод», який почав свою діяльність у 2013 році, післся розгону українських студентів на Євромайдані, і особливо важливу роль зіграв після російського широкомасштабного нападу на Україну, коли він документує російські злочини і домагається відповідальності за їхнє вчинення.

Так само і російський «Меморіал», який, як каже В’ятрович, є давнім і шанованим партнером українських істориків у дослідженні сталінських репресій, і, за його словами, «недаремно ця організація переслідується путінським режимом», і достойним лауреатом премії є і ув’язнений білоруський правозахисник Олесь Біляцький.

«Але разом з тим, викликає запитання та нерозуміння, чому ця премія є розділена на представників трьох держав. Бо, на жаль, такий підхід Нобелівського комітету підігрує певною мірою російському імперському міфу про «триєдиність народу» – російського, українського і білоруського. І ми це вже бачимо в заголовках далеко не проросійських західних газет, де пишуть, що «Україна, Росія та Білорусь» отримали Нобелівську премію миру», – каже український народний депутат та учасник оборони Києва від російських військ у лавах територіальної оборони.

«Це є дивний месидж з огляду на те, що Росія здійснює найбільшу воєнну агресію з часів Другої світової війни, Білорусь є тією країною, з території якої здійснюється ця агресія, і інформація, подана таким чином, грає на руку саме російській пропаганді, – наголошує В’ятрович. – Я впевнений, що варто було Нобелівському комітету зупинитися цього року на одному кандидаті. І я думаю, що саме українська організація її заслуговує найбільше. Тим більше, що минулого року її отримав також представник Росії. Мені здається дещо дивним, що представники держави, яка є агресором, яка веде війни по всьому миру, отримують Премії миру».

Невдоволення українців цьогорічним рішенням Нобелівського комітету, який вперше присудив премію представникам України, помітили і закордоном.

Боротьба за права людини виходить за національні рамки – оглядач Atlantic

Автор коментаря у впливовому американському часописі Atlantic, каже, що багато українців відреагували таким чином, бо на їхню думку, премія непрямо ставить знак рівності між країною, що піддається вторгненню, та двома країнами-агресорами.

«Заключні слова оголошення – «цьогорічні лауреати відновили та вшанували бачення миру та братерства між народами Альфреда Нобеля» – викликали особливу критику, нібито Росія, Білорусь та Україна повинні просто спробувати порозумітися. Ця критика свідчить про те, що премія була вручена країнам, а не борцям за права людини, які живуть і хочуть їх змінити», – пояснює реакцію українців автор коментаря Джордж Пекер.

Він наводить висловлювання радника президента Володимира Зеленського Михайла Подоляка, який написав у Twitter: «Нобелівський комітет має цікаве розуміння слова «мир», якщо представники двох країн, які напали на третю, разом отримують Нобелівську премію миру. Ні російські, ні білоруські організації не змогли організувати опір війні».

Але наприкінці своєї статті американський автор все ж доходить висновку, що боротьба за права людини виходить за національні рамки, і знаходить слова Олександри Матвійчук, з якою він мав довгу розмову навесні у Києві, про те, що українські правозахисники боряться «за людські цінності».

«Для нас не має значення українець ти чи ні», – цитує Бекер українську правозахисницю і додає у статті, що українські журналісти зараз скаржаться на самоцензуру і боязнь здатися непатріотичними.

Девід Креймер: Нобелівська премія миру відзначила тих, хто бореться за усі універсальні цінності. Відео

«Поділ премії ставить українців у незручну ситуацію та псує їм радість» – естонський письменик

Але естонський письменник Рейн Рауд повертає дискусію в інший бік і намагається пояснити те, що може бути непомітним для західних лібералів. Для цього він знаходить паралелі, які б мали бути зрозумілі для них.

«Уявіть собі нагороду за антирасистську діяльність, розділену між двома білими антирасистами та одним кольоровим активістом? Або премію за феміністичну літературу, яку вручають двом чоловікам і одній жінці, усі хороші феміністи? Я впевнений, що це викликало б здивування», – каже він у серії твітів.

Аналогія між боротьбою з расизмом, фемінізмом і боротьбою з геноцидом за національне визволення, «безумовно, є очевидною – усі три є рухами пригноблених меншин за визнання їх рівними та визнання їхньої суб'єктності», каже він.

Але як російська пропаганда, так і західні прихильники лівих ідеологій, у дискусіях про війну відмовляють українцям у їхній суб’єктності, бо зображають їх як ставлеників США.

«І якщо на Заході люди звикли, що меншини самі визначають, що для них образливо, то чому б нам не надати таке ж право українцям?» – запитує естонський письменник.

Також, за його словами, наголошення фрази про «сприяння братерству між народами», взятої з висловлювання Альфреда Нобеля, «не могло статися у гірший момент». Бо в російській інтерпретації «братерство» – це «беззаперечне підпорядкування українців і білорусів російському пануванню та відмова від зв’язків із Заходом».

Тому, каже Рауд, це сусідство не є дуже зручним і для «Меморіалу», чи для Біляцького.

«Звичайно, вони не представляють свої уряди, так само як я не представляю свій колір шкіри чи свою стать, але можуть бути ситуації, коли стать і колір шкіри – і громадянство – мають значення», – каже він.

Тому Рауд повторює думку, яку висловлюють чимало українців – «кожен із трьох сам по собі був би чудовим вибором, але поділ премії ставить українців у незручну ситуацію та псує їм радість».

Нобелівська премія миру: перші коментарі лауреатів та експертів. Відео