Чому попри війну іноземці продовжують їхати в Україну за дітьми, народженими сурогатними матерями

До лютого 2022 року Україна була одним із головних напрямків для сімейних пар з-за кордону, які не можуть мати власних біологічних дітей.

Завдяки законодавству, що певною мірою унормовує права як сурогатних матерів, так і біологічних батьків, Україна стала одним зі світових центрів для так званого репродуктивного туризму.

Наскільки ситуація змінилась зараз, чи іноземці й досі їдуть до України за поповненням у свої родини та які вимоги висувають зараз до сурогатних матерів і біологічних батьків - розбирався Голос Америки.

Джіо Гелера і Кендіс Нгуєн-Гелера з Каліфорнії чекали на народження своєї першої дитини від сурогатної матері в Україні навесні 2022. Вони розповідають, що взимку, коли почали з'являтись перші повідомлення про серйозність намірів Кремля почати повномасштабне вторгнення, одразу не могли повірити у це.

"Це було дуже шокуюче, здавалось несправжнім, - згадує Джіо. - Ми дуже нервували".

Забирати додому сина, народженого у травні 22-го, подружжя мало лише особисто в Україні. Тож Гелери залучили для підтримки неурядову організацію Project Dynamo та її керівника Браяна Стерна, які допомогли вивезти дитину до Польщі.

"Ми пройшли через кордон Медика, перейшли через кордон пішки, і він (Стерн - ред.) уже чекав на нас з іншого боку. Він нас супроводжував, відвів нас до безпечного місця (safehouse), де ми провели ніч і готувалися забрати дитину. І того ранку ми поїхали забирати Вінсента", - згадує він.

Момент довгоочікуваної зустрічі фільмували журналісти National Georgraphic. "З нами була вся знімальна група, камери були спрямовані в наші обличчя. Знаєте, відбувалось дуже багато речей. Було чудово зустріти його, але водночас нас відволікали камери", - каже Кендіс.

"Всі переживання про те, чи він в порядку.. – ми заспокоїлись, коли побачили дитину, все стало на свої місця, і хоча ми були приголомшені в той самий момент, що це сталося, емоції справді виплеснулися, коли ми потрапили в безпечне місце у першу ніч з дитиною, і це було усвідомлення того, що нашому хлопчику довелося пройти через так багато…", - пригадує Джіо.

Фото надані Голосу Америки родиною Гелера. Подружжя разом із командою Project Dynamo

Українське законодавство

Сурогатне, або замінне материнство Україна унормувала у 2013 році. Такі репродуктивні послуги можуть отримати лише офіційно одружені чоловік і жінка, яких визнали безплідними. Це можуть бути українці або громадяни іншої країни. А сурогатною матір'ю може стати лише повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини. Якщо вона заміжня, то її чоловік також має дати офіційну згоду на участь у програмі.

Торік на розгляд Верховної Ради було подано законопроєкт, що пропонував детальніше унормувати умови допоміжних репродуктивних технологій і послуг, зокрема передбачалось право матері на фінансову компенсацію. Також там встановлювались обмеження віку замінної матері від 21 до 35 років та зобов'язання для неї вести здоровий спосіб життя й повідомляти генетичних батьків про перебіг вагітності й пологів.

Від біологічних батьків у проєкті закону вимагалось стати на облік в Україні та визнати й оформити батьківство щодо усіх дітей в разі народження двійні чи трійні, а також щодо передчасно народжених дітей. Документ також пропонував заборонити: посередництво під час таких послуг, рекламу для залучення сурогатних матерів і вибір статі майбутньої дитини. Також з огляду на падіння народжуваності і виїздом за кордон українок через війну автори законопроєкту пропонували заборонити іноземцям користуватися послугами допоміжних репродуктивних технологій та замінного материнства під час воєнного стану та 3 роки після його закінчення. Документ відхилили.

Закони щодо сурогатного материнства значно відрізняються у різних країнах. Так Франція, Німеччина та Італія забороняють будь-яке сурогатне материнство, Британія, Канада і Данія дозволяють альтруїстичне сурогатне материнство. У деяких країнах існують обмеження для іноземних пар – біологічних батьків, або ж жінка, яка виношує дитину, офіційно вважається матір’ю і має пізніше відмовитись від дитини, щоб її усиновили біологічні батьки.

За чинним українським законодавством, сурогатна матір не повинна мати жодного генетичного зв'язку з дитиною. Ембріон має мати генетичний матеріал принаймні одного із пари, й дитину вважають юридично належною біологічним батькам від самого моменту запліднення. Тож на відміну від деяких держав, сурогатна мати в Україні не може законно залишити собі цю дитину після народження.

"До того, як усе це сталося, ми знали, що в Україні існує "золотий стандарт" сурогатного материнства, помічників для сімей, які хочуть дітей", - каже Джіо.

Відновлення попит на репродуктивні послуги

Народження сурогатних дітей в Україні для подружжя Гелера організувала та вела приватна клініка "Адоніс". Там надають репродуктивні послуги із 2014 року, а з 2019-го відкрили окреме представництво для американських і канадських пар Adonis Fertility International. Його керівниця Марія Фейкес розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення компанія продовжила підтримувати наявні сурогатні вагітності, але не починала нових. Однак у травні 2022 клініка перенесла частину своїх процесів на захід країни і повністю відновила репродуктивні послуги, зокрема для іноземців.

Фото надане Голосу Америки родиною Гелера

Фейкес розповідає: "У 2022 році у нас народилось 98 дітей лише для наших американських і канадських родин через сурогатне материнство. У 2023 році це було 107 малюків. І ще багато вагітностей настають і тривають зараз".

За словами глави представництва, хоча й був певний спад запитів на такі репродуктивні послуги від іноземців, зараз це здебільшого відновилось. Передусім, це родини, які вже розглядали Україну чи мали ембріони в українських клініках, вирішили продовжувати програму. Для жінок, які хочуть виносити таку дитину, окрім стандартних вимог щодо фізичного й психічного здоров’я, клініка висуває низку безпекових умов, зокрема щодо готовності жінки переїхати у безпечніше місце.

"Наші родини не відчувають цього, у нас фактично немає списку очікування. Зазвичай ми знаходимо сурогатну матір за два-три тижні з моменту, відколи родина готова розпочати процес, тобто всі документи готові, біоматеріал створений, - каже Фейкес. - Що нам дійсно допомогло, це попри зменшення кількості жінок, які можуть стати сурогатними матерями, і тих, кого ми готові взяти у програму, це те, що у нас дуже багато жінок, що повторно стають сурогатними матерями".

Жінки, які повторно стають сурогатними матерями

Серед таких жінок – 26-річна дніпрянка, яка попросила приховати своє обличчя та ім’я. Через цю клініку вона стала сурогатною матір’ю двічі.

"В мене в сім'ї тема безпліддя дуже велика, - каже жінка. - І я розумію, наскільки це важко, бо це просто ну благословення і дар мати дитину. І коли ти розумієш, що у людей немає такої можливості, а ти це можеш, то хочеться цією благодаттю просто поділитися. В мене дуже легко вагітність проходить, проходила своя, тому ну чому не зробити так, щоб комусь подарувати це щастя".

Другу сурогатну дитину – для американської родини – жінка виносила і народила вже після початку повномасштабного вторгнення Росії.

Дніпрянка пригадує: "У нас перші спроби були ще до війни, тому ніхто не розраховував на те, що буде ось такий масштаб, але вже вийшло остаточно лише у війну. Я завагітніла 22-го року в кінці осені. Тому звичайно, ми вирішили, що навіть у цей важкий період часу ми все одно підемо в такий досвід, бо щастя може прийти у будь-який момент, і так, було важко, але все ж таки можливо".

Вона розповідає, що повномасштабна війна додала тривог і непевності, однак це був позитивний досвід: "Клініка розміщена у Києві і треба було їздити на консультації та на обстеження у Київ. Так, я майже весь термін вагітності була у Дніпрі. Вибухи.. так, інколи було важко, але я прийняла для себе дуже важливе рішення і ставила собі запитання: чи можу я на це вплинути, чи можу я це змінити? І відповіді були: ні. Тому я просто так близько для себе в серце не брала і намагалася бути у максимальному спокої".

Фото надане Голосу Америки родиною Гелера

Так само й сурогатна матір, яка народила сім'ї Гелера першу дитину, торік запропонувала зробити це знову. У 2023-му пара повернулась у Київ – за поповненням.

Подружжя Гелера пригадує: "Ми сказали: "Вау! Гаразд, зробімо це ще раз!" Тож ми зробили це знову. І так, цього разу це було, очевидно, знаєте, у деяких частинах країни все було трохи більш контрольоване, Львів був набагато спокійнішим у той час. Тож ми це зробили, і вдруге це був чудовий досвід. Ми абсолютно щасливі, і мушу сказати, що Україна - чудова країна. Ми дуже вдячні вашій країні та народу".

Вартість програми

У США сурогатне материнство дозволене у більшості штатів, однак вартість стартує від ста тисяч доларів і може наближатись до двохсот. Натомість вартість таких програм в Україні, включаючи перенесення ембріона, компенсацію для матері, медичні витрати і супровід родини з оформленням документів - починаються від 45 тисяч доларів.

Більшість американських пар створюють ембріон у США, який потім переправляють до України, де його переносять сурогатній матері. Тож біологічним батькам треба приїхати до України лише після народження – оформити документи й забрати дитину додому.

В Adonis Fertility International розповідають: "Якщо це ваш власний біоматеріал, знаєте, жінці потрібно буде пройти через цілий процес стимуляції, вилучення яйцеклітини – і це той час, який їй знадобиться перебувати в Україні… як правило, сім’ї зі Сполучених Штатів і Канади не вибирають цей варіант. Ми маємо багато сімей з Європи, які подорожують і роблять це, але зі США більша відстань".

Існують й інші варіанти, зокрема сурогатні послуги із донорством яйцеклітини. "Тоді все можна зробити дистанційно. Нам потрібен збір сперми. Це можна зробити зручно, у клініці неподалік від місця проживання сім’ї, - пояснює Фейкес. - Також це відправляється через біотранспортування, а потім відбувається стимуляція донорки, і цільова частина проходить в Україні, й родина лише приїжджає за дитиною".

Сурогатна матір отримує від 15 тисяч доларів, також є відшкодування за транспортні витрати, здорове харчування та одяг.

"Так, фінансові міркування та адекватна винагорода за їхню роботу, за їхній великий дар і ризики, на які вони ідуть, будучи сурогатною мамою, фінансова винагорода дуже важлива. Але не кожна жінка, яка хоче отримати фінансову компенсацію для своєї родини, піде на сурогатне материнство, тому що для цього дійсно потрібна людина з великим серцем", - розповідає Марія Фейкес.

"Близькі, котрі знали, вони казали що ти просто для нас ангел, ти робиш неймовірну справу, бо ти просто як провідник маленької до батьків - або маленького", - каже сурогатна мати із Дніпра.

Вона додала: "Насправді, якщо буде така можливість, я б з радістю це зробила ще, ще і ще. Бо це велике щастя мати дитинку і розуміти, як це важко людям дається, і якщо я можу бути цим провідником між ними та їхнім дитям, то чому мені це не зробити".

"Я роблю компоненти для Patriot і Abrams" — історія евакуйованого з Маріуполя Джона Спора. Відео