Згідно з повідомленням в російській газеті «Комерсант», Росія підписала контракт на поставку 36-ти військових літаків до Сирії.
Ця інформація з’явилася того ж дня, коли Міжнародна вахта прав людини назвала підтримку сирійському режиму «аморальною». Якщо факт продажу літаків буде доведений, це означає, що Росія цементує свою позицію у підтримці режиму Башара аль Асада – всупереч діям міжнародного співтовариства як на Заході, так і в арабському світі.
Тиск міжнародної громадськості на сирійського президента - посилюється.
У неділю під час зустрічі у Каїрі, спостерігачі Ліги арабських держав підтвердили факт насилля проти громадян цієї країни. Зазначивши, що в окремих випадках ініціаторами зіткнень ставали сили опозиції, ЛАД прийняла рішення продовжити свою місію ще на місяць. Також Ліга звернулася до сирійської влади та опозиції із закликом розпочати діалог, аби протягом двох місяців сформувати уряд національної єдності.
Прем’єр-міністр Катару Шейх Хамад Бен Джасем Аль Тані:
«Ми радимо формування спільного уряду протягом найближчих двох місяців із прийнятною для усіх кандидатурою на чолі, яка зможе вести країну протягом перехідного періоду – до парламентських та президентських виборів. Це має відбуватися під наглядом арабських країн та міжнародної спільноти, яка повинна мати певні повноваження для допомоги під час перехідного періоду».
Але Башар аль-Асад відкинув цю пропозицію, називаючи її спробою втрутитися у внутрішні справи Сирії.
Тим часом, Саудівська Аравія відкликала своїх спостерігачів з місії Ліги арабських держав. Це було зроблено на знак протесту проти відмови сирійського уряду покласти край насиллю. А міністри закордонних справ Європейського Союзу у понеділок прийняли навіть більш жорсткі санкції проти режиму Асада.
Втім, незважаючи на міжнародний тиск, режим Башара аль-Асада не залишився в ізоляції. Росія виступає проти введення санкцій проти цієї країни.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив:
«Для нас червона лінія досить чітко накреслена. Ми не підтримуємо жодних санкцій».
Також Лавров заявив, що Москва використає своє право вето в Раді Безпеки ООН, аби зупинити можливе рішення про відправку до Сирії військових сил. Він зазначив, що підхід західних партнерів Росії - однобічний.
І підтримка Росії – не порожні слова. Минулого тижня російський авіаносець кинув якір поблизу російської військово-морської бази в сирійському порту Тартус. Двома днями пізніше вантажне судно з Санкт-Петербургу, за деякими даними, доставило в цей порт шістдесят тонн амуніції та зброї.
Військовий аналітик Центру Карнеґі в Москві Петро Топічканов каже, що після зміни влади в Єгипті, Іраку та Лівії, Росія втратила багато контрактів, включно з контрактами на поставку зброї.
Євген Сатановський, президент Інституту Близького Сходу, вірить, що арабські політики використовують Захід, намагаючись скинути правителів, близьких до Ірану:
«Ми намагаємося підтримати стабільність та еволюцію, а не так, як це відбулося в Лівії. Складається враження, що західні політики – не більше, ніж маріонетки в руках Катару та Саудівської Аравії. Це – не наша роль у світі».
Сатановський, як і багато росіян, ставиться до революцій скептично:
«З точки зору росіян, проблема полягає в тому, що зруйнування режиму не означає прихід демократії та стабільності. Це означає громадянську війну. Мільйони біженців. Сотні тисяч загиблих».
Для Петра Топічканова, російська фобія зміни режимів віддзеркалює невпевненість Кремля щодо власного майбутнього:
«Після початку «Арабської весни» була заснована урядова комісія, мета якої – оцінити вплив зміни режимів на внутрішню ситуацію в Росії. Це – страх, дуже сильний страх Москви, російської політичної еліти».
І напередодні президентських виборів четвертого березня, мало хто з експертів очікує, що Росія виявить симпатію до протестуючих проти деспотичних режимів будь-де у світі.
