У Техасі, змішались дві культури, сусідньої Мексики, та місцевих ковбоїв. І це віддзеркалюється на різдвяних традиціях.
«Самотню зірку» – символ Техасу у ці дні можна побачити на верхівці різдвяної ялинки перед будинком іспанської місії Аламо. Саме тут у 1836 році точилася кривава битва техаських повстанців з мексиканською армією.
У наші ж дні це улюблене місце зібрання мешканців та туристів. Люди приходять, щоби весело провести час: поспівати, поспілкуватись. На Різдво, кажуть вони, готують, переважно, традиційні мексиканські страви:
«Ми самі робимо тамалес і менудо».
Your browser doesn’t support HTML5
Столиця смертної кари США
«Тамалес, як завжди».
«У нас прийнято подавати тамалес на Різдво разом з іншими закусками. Ми не їмо індика, як це показують у фільмах, чи як це роблять на півночі країни».
Ще одне облюбоване техасцями місце розташоване у містечку Бендера. Запитайте місцевих, і почуєте, що ви потрапили у світову столицю ковбоїв зі штаб-квартирою у музеї.
Один з ковбоїв-виконавців Лю Пьютербо є власником ранчо у передмісті Бендери, куди туристи навідуються поїздити верхи. Він також хорист:
«На Різдво я люблю частувати коней яблуками чи морквою. Я розумію, що вони не свідомі того, що це особливий день, але вони цінують ласощі».
У нас прийнято подавати тамалес на Різдво разом з іншими закусками
Окрім пісень ковбої розважають відвідувачів поезією. Лі Гейл імпровізує класичну поему «Ніч перед Різдвом», в якій розповідається про Санта Клауса і його оленячу запряжку:
«Він гукає: Давай, старий, і зникає за зірками, а ми чуємо тихий голос, який лунає здалека «Христос Рождається». На добраніч Вам усім».
Ковбой Лі виріс на ранчо, куди на свята з’їжджалася вся його родина. Тепер він залюбки розповідає про ті часи:
«На Різдво завжди збиралася вся родина. Родичі приїжджали звідусіль, навіть ті які мешкали поблизу – всі приходили на ранчо і зустрічали Різдво».
Your browser doesn’t support HTML5
Місце народження «американських гірок» переживає ренесанс
У центральному Техасі не залишилося багато родинних ранчо, на яких плекали б ковбойські традиції. Тому Лі разом з однодумцями докладають чимало зусиль, щоби зберегти спадщину ковбоїв:
«До нас постійно приїздять з Німеччини, Швейцарії, Великобританії. Вони приходять сюди вже вдягнуті у ковбойське вбрання, подекуди знають навіть більше від нас про нашу ж культуру».
Лі каже, що у різдвяно-новорічний період відчуває особливу потребу підтримувати культуру і духовність Техасу.
