США та НАТО запевняють, що дотримаються плану виведення своїх бойових формувань з Афганістану до кінця 2014 року. У цьому процесі все більше відповідальності за відбудову країни покладається на приватний бізнес. Так, торік в Афганістані вперше загинуло більше цивільних американців, ніж військових. Щонайменше 430 працівників приватних компаній не повернулися додому. В інших гарячих точках планети також працює багато дипломатів, представників гуманітарних, громадських та релігійних організацій, які не мають військового досвіду.
Щоб підготувати таких людей до роботи у небезпечних умовах, у штаті Огайо організували спеціальний інститут. Виконавчий директор програми «HEAT» Едвін Лард пояснює, що «цей тренінг розрахований на людей, які опиняться у небезпечній ситуації, не маючи військової підготовки».
Тренінг проводиться на базі Інституту дипломатичного захисту, який заснував Едвін Лард. Інструкторами програми є колишні військовослужбовці. Їх головне завдання – навчити цивільних навичкам виживання.
«Що ми намагаємося зробити, так це створити свого роду шокуючий сценарій», – каже Лард.
Едвін і сам з військових. Він довго служив фельдшером у військово-морських силах США. Найважливішою зброєю в екстремальних умовах, він вважає … джгут. Як показує досвід, інколи ситуація складається так, каже він, що джгут – єдиний у розпорядженні предмет, який може врятувати життя.
Учасників тренінгу також вчать, як відірватися від переслідування. На практиці це означає керувати автомобілем на швидкості 170 кілометрів на годину.
«Якщо відповідно підготуватися, то можна керувати автомашиною на максимумі її технічних можливостей і відірватися на безпечну від нападників відстань», – говорить інструктор Ерін Вашингтон.
Підготовка до екстремальних випадків включає і навики володіння зброєю. Цьому вчить інструктор Джош Доран:
«Не обов’язково зробити з вас снайперів… Це лише, аби дати вам загальне уявлення про те, що там відбувається».
Чимало часу інструктори присвячують випадкам викрадення людей. Особливо ретельно вони пояснюють, як поводитися, коли надходить допомога.
«Наші клієнти, в основному, – не військові. Їм не звичні потужні вибухи, стрілянина і таке інше», – каже Лард.
Тому вони і проходять курс інтенсивної підготовки, аби навчитися виживати у небезпечній ситуації. Для працівників гуманітарних організацій, яким доводиться працювати у зонах конфлікту, не маючи за спиною військового вишколу, цей тренінг може означати різницю між життям і смертю.
Щоб підготувати таких людей до роботи у небезпечних умовах, у штаті Огайо організували спеціальний інститут. Виконавчий директор програми «HEAT» Едвін Лард пояснює, що «цей тренінг розрахований на людей, які опиняться у небезпечній ситуації, не маючи військової підготовки».
Тренінг проводиться на базі Інституту дипломатичного захисту, який заснував Едвін Лард. Інструкторами програми є колишні військовослужбовці. Їх головне завдання – навчити цивільних навичкам виживання.
«Що ми намагаємося зробити, так це створити свого роду шокуючий сценарій», – каже Лард.
Едвін і сам з військових. Він довго служив фельдшером у військово-морських силах США. Найважливішою зброєю в екстремальних умовах, він вважає … джгут. Як показує досвід, інколи ситуація складається так, каже він, що джгут – єдиний у розпорядженні предмет, який може врятувати життя.
Учасників тренінгу також вчать, як відірватися від переслідування. На практиці це означає керувати автомобілем на швидкості 170 кілометрів на годину.
«Якщо відповідно підготуватися, то можна керувати автомашиною на максимумі її технічних можливостей і відірватися на безпечну від нападників відстань», – говорить інструктор Ерін Вашингтон.
Торік в Афганістані вперше загинуло більше цивільних американців, ніж військових. Щонайменше 430 працівників приватних компаній не повернулися додому.
Підготовка до екстремальних випадків включає і навики володіння зброєю. Цьому вчить інструктор Джош Доран:
«Не обов’язково зробити з вас снайперів… Це лише, аби дати вам загальне уявлення про те, що там відбувається».
Чимало часу інструктори присвячують випадкам викрадення людей. Особливо ретельно вони пояснюють, як поводитися, коли надходить допомога.
«Наші клієнти, в основному, – не військові. Їм не звичні потужні вибухи, стрілянина і таке інше», – каже Лард.
Тому вони і проходять курс інтенсивної підготовки, аби навчитися виживати у небезпечній ситуації. Для працівників гуманітарних організацій, яким доводиться працювати у зонах конфлікту, не маючи за спиною військового вишколу, цей тренінг може означати різницю між життям і смертю.