Від початку російської війни Ірина Шевчук та її родина змогли тимчасово прихистити у своєму домі на Хмельниччині понад 60 людей, які рятувались від війни і прямували на Захід. Більшість сімей – були із домашніми тваринами.
"Я не знаю, можливо, я в якісь своїй бульбашці живу, але навколо мене люди, які про тварин дбають так само як про членів сім'ї, - розповідає Ірина. - Багато хто у нас зупинявся просто на одну ніч щоб перепочити і не ночувати на вулиці, так як в перші тижні дорога могла займати дуже багато часу. 80% цих сімей було з домашніми тваринами. У нас тут був Алабай, в нас були йорки маленькі, в нас був папужка, котів в якийсь момент нараховувалося 7".
Проте чимало українців, тікаючи від війни, залишають своїх улюбленців, розповідає киянка Марія Бондаренко. Вона вирішила залишитись у Києві і разом із родиною допомагати армії, літнім сусідам, а також – покинутим тваринам.
"Основний фокус у нас – це допомога тваринам, яких люди покидали, більшість з них зачинені і ми просто їжу підставляємо під ворота, тому що нема можливості до них потрапити, - каже Марія. - Мені здається, що якщо ти взяв на себе відповідальність, навіть у важкий час, то ти повинен думати також про тих, хто не зможе без тебе вижити взагалі. Якось намагайся прилаштувати. Але я бачу, що багато виїжджає на машинах, і вони не беруть своїх тварин, на жаль вони їх залишають. Дехто ще може писати, просити: "Будь ласка, погодуйте". А дехто просто залишив і поїхав".
Рятувати таких тварин із зачинених господарями квартир взявся киянин Дмитро Ревнюк. Він організував рух ЗооПатруль.
"Я написав пост, що якщо хтось залишив, зачинив, ми безкоштовно звільнимо тваринку. І у нас за три дні було 827 заявок. Тобто 827 разів хтось закрив собаку чи кота. В одному спальному районі у нас було по 2-3 зачинені тваринки у будинку, - розповів Дмитро "Голосу Америки". - Вони ж як, коли лишали їх, думали, що через три дні вони приїдуть назад. Коли корм залишали, я питав. А там були ситуації, коли вони вже голодні були, було, підходиш до дверей, а з тої сторони кішка розбігалася і на двері кидалася, аж двері ходили, від відчаю".
Тепер близько 20 патрулів і десятки волонтерів рятують зачинених тварин – господарям лише варто заповнити відповідну форму. Ревнюк розповідає, що часом власники квартири можуть відправити поштою ключі, але іноді треба виламувати замки, двері, частину стіни, щоб хоча б напоїти кинутих котів, собак, папуг.
"Були такі люди, припустимо, ми відкрутили цей глазок, вставили трубку і наші волонтери ходять воду заливають. А він каже: а в мене там нова підлога, що це ви будете лити, - каже Ревнюк. - Ми ж це не заради власників це робимо, і грошей із власників не беремо принципово. Ми це робимо заради тварин. Вони ж не винні, що їх лишили".
Тварин залишають не лише у квартирах. Як повідомляють волонтери організації «Хвостатий четвер», керівництво притулку у Бородянці покинули без їжі та води майже 500 собак.
Волонтери переконують, що у керівництва притулку було приблизно 5 днів, щоб вивезти собак чи принаймні відкрити клітки і випустити їх, і наполягають: інші притулки на Київщині - «Сіріус», «Бест френдз» та Гостомельський – також під обстрілами, але там працівники залишились доглядати чотирилапих. Усі три притулки просять про «зелені коридори», щоб мати змогу отримати їжу та речі першої необхідності для працівників, корм і медикаменти для тварин, а також бензин для генераторів. До петицій приєднались десятки тисяч людей.
Ревнюк розповідає, що їхній рух працює лише у Києві, адже в околицях, де точаться бої, їздити небезпечно: "Там бойові дії, оперативна ситуація міняється щогодини. У нас уже були випадки, коли наші патрулі рятували під кулями, всі евакуюються, а вони дірки роблять, щоб годувати тварин. Але я зазвичай не дозволяю, щоб патрулі ризикували життям".
Про «зелені коридори» благають і приватні зоопарки, зокрема, «Парк 12 місяців». Як повідомив його власник, працівники продовжують допомагати тваринам, але привозити корм неможливо через окупацію російськими військами.
Цей, а також інші приватні парки, зокрема, Екопарк Фельдман на Харківщині, отримують допомогу від багатьох світових організацій і фондів.
Зокрема, кошти надає базований у США Міжнародний фонд за благополуччя тварин –International Fund for Animal Welfare (IFAW).
Дженніфер Гарднер, менеджерка з реагування на кризові ситуації IFAW, зараз перебуває на польсько-українському кордоні, де організація розгорнула пункти прийому і допомоги тваринам, яких із собою везуть українські біженці. В інтерв'ю "Голосу Америки" вона розповіла, що десятки організацій, що дбають про тварин, зараз - у неймовірно скрутному становищі.
"Ситуація стає дійсно жахливою. У західних областях зараз краще із постачаннями, але чим далі на схід, тим ситуація гірша, у деякі місця доставити необхідне майже неможливо, - каже Гарднер. - Дороги – небезпечні. Раніше можна було піти і купити 10 мішків собачого корму для притулку, але тепер ціни значно виросли. І умови для людей, що піклуються про тварин, також небезпечні. Були випадки, коли на них та їхні організації нападали".
"Україна має дуже багато організацій із допомоги тваринам і притулків, і вони всі співпрацюють, - розповідає Гарднер. - Ми змогли надати гроші для тих організацій, які все ще працюють і можуть отримати поставки. І за ці гроші вони змогли купити необхідне і також надати тваринам ветеринарну допомогу. Інше питання – це паливо, зараз в Україні дуже складно знайти бензин. Тож ці кошти допомагають організаціям продовжувати роботу".
При цьому, представниця IFAW каже, що бачить, наскільки багато біженців змогли вивезти своїх домашніх улюбленців. "Достовірних цифр щодо всіх людей і тварин, які перетинають український кордон, небагато. Але я чула про цифру у 80 тисяч людей і 500-600 тварин щодня. Але чимало родин не певні, чи їм дозволять в’їжджати із тваринами, тож вони їх ховають. Тому ми вважаємо, що справжні цифри можуть бути удвічі більшими".
Рятувати від війни волонтери намагаються й диких тварин. Кількох тигрів із приватних парків вже вдалось вивезти до Європи. Але великі міські зоопарки у Києві, Миколаєві і Харкові продовжують самостійно піклуватись про тварин.
Кошти на допомогу колегам в Україні збирають зоопарки в усьому світі, зокрема, у США, серед яких зоопарки у Г'юстоні та Тампі. Основні ж зусилля координує Європейська асоціація зоопарків та акваріумів. На підтримання працівників та закупівлю корму завдяки пожертвам організацій та приватних осіб асоціації вдалось зібрати понад 600 тисяч євро.
Міфанві Гріффіт, виконавча директорка Європейської асоціації зоопарків та акваріумів, розповіла "Голосу Америки": "Ми вже здійснили виплати для 6 інституцій у країні – як прямі фінансові перекази. Частина нашої роботи, переконатись, що ці гроші надходять до правильних людей. Думаю, у наступні тижні й місяці ми побачимо ще більше прямих переказів. Через представників EAZA ми мали дві прямі поставки, зараз організується третя, - подвійні фури, повні корму та медикаментів. Я також відчуваю, що треба пам’ятати, що ці зоопарки, ймовірно, потребуватимуть допомоги й після закінчення війни. Тож ми однозначно думаємо про те, щоб спрямовувати кошти до фондів, які допоможуть зоопаркам відновитись, провести для тварин реабілітацію".
У Європейській асоціації зоопарків та акваріумів та Міжнародному фонді за благополуччя тварин наголошують, що співпрацюють із гуманітарними організаціями, а їхня підтримка притулків і зоопарків – це також допомога й тим людям, які дбають про тварин.
Міфанві Гріффіт, виконавча директорка Європейської асоціації зоопарків та акваріумів: "Ми вважаємо, що життя людей і тварин – однаково цінні. Наша місія – це підтримати тварин, але також і людей, які присвячують своє життя піклуванню про тварин".
Дженніфер Гарднер, менеджерка з реагування на кризові ситуації IFAW: "Ми часто бачимо, наскільки сильний існує зв’язок між тваринами та їхніми родинами, із якими ми поговорили після того, як вони перетнули кордон. Власники говорять про них як про своїх найкращих друзів, яких вони не можуть кинути. Іноді, у власників більше нікого нема, крім улюбленця. Тож ми бачимо, наскільки ці тварини важливі для людей".
Спільними зусиллями волонтерів та організацій в Україні та у світі сотні тварин вдається врятувати.
"От сьогодні ми віддали з вулиці Ентузіастів кота, йому 15 років. Я думав, що коли сказали 15 років, я думав, що він такий лисий, а там такий гарний. Його звільняли дуже довго, 22 дні", - розповідає Дмитро Ревнюк.
Марія Бондаренко згадує: "За цей час ми знайшли 16 цуценят, 14 цуценят і 2 мами. І я зрозуміла, що треба їх прилаштувати, тому що вони дуже були голодні. Команда називається Breaking the chains з Великої Британії хлопці приїхали. Я записала дуже таке сльозливе відео з цими цуценятами, що вони дуже потрібні, їхня допомога дуже потрібна. І ось вони згодились і приїхали сюди забрали всіх 16 собак - 14 цуценят і дві мами. Вони вже на місці, все це з ними добре, тому ми такі щасливі були, і це таке якийсь промінець світла у темряві".
"Є в мене колега, вона залишилася в Києві, тому що в неї 8 котів, всіх вона підібрала на вулиці, - каже Ірина Шевчук. - І здається, на четвертий день коли в Києві було дуже страшно, всюди бомбили, всюди блокпости розставили, транспорт вже не ходив, її подружка сказала, що вона на лівому березі залишила декоративних білок дегу в себе квартирі. Вона зібралася з хлопцем, десь на таксі, десь на метро, через міст - пішки, з Почайної вони добиралися на Позняки. Далі відкрили замок, забрали цих білок. Вони кусались, звичайно, бо не знали, хто ці люди і чому вони їх збирають. І знов години 3-4 вони добиралися назад. Історія закінчилась хеппі-ендом. 8 котів і 2 білки живуть прекрасно".