Музика, літературні та кінематографічні роботи українською мовою – економічно невигідні, тому їх стає все менше. Національний культурний продукт та його автори мають дуже слабкий законодавчий захист перед інтелектуальними піратами. З проханням змінити такий стан справ представники національної творчої громади написали відкритого листа до президента України.
«Україні загрожує небезпека втрати самого цінного потенціалу країни – її творчого потенціалу: прошарку тих митців, вчених, винахідників, які забезпечують своєю діяльністю інтелектуальну і культурну незалежність України, її самобутність! Без цього не буде держави!» – ідеться у листі.
Головною проблемою українські митці називають відсутність державної системи захисту прав тих, хто творить культурний продукт. Натомість створена міцна система протекціонізму комерційних структур, які купують продукт, інколи забуваючи про винагороду авторів.
Один з учасників обговорення, голова правління Всеукраїнського агентства авторських прав Юрій Гандзюк на реальних прикладах продемонстрував, чому авторам не вигідно створювати свій культурний продукт в Україні.
Якщо компанія створила 29 дисків з мультимедійними продуктами для дітей, а невдовзі на ринку з’явилися неліцензійні копії – щоб довести їх піратське походження потрібно зробити експертизу, вартість якої для одного диску – десять тисяч гривень. Зробивши це, автор заплатить 29 тисяч гривень і отримає судове рішення про те, що вилучені диски є піратською копією його роботи. Утім, вимагати будь-якого відшкодування від компанії-пірата фактично неможливо, переконує Гандзюк.
«В Україні з цим нічого не можна зробити. Дуже важко працювати на українському ринку. Корупція та законодавство, яке має дірки й дозволяє працювати не сплачуючи авторської винагороди, робить таку працю невигідною».
Як результат, українським авторам мультимедійної продукції простіше та прибутковіше працювати на замовлення російських чи американських компаній, де вони будуть впевнені, що зможуть отримати свою винагороду.
Мова культури
Ще більш невигідно з економічного боку тим, хто створює свій продукт українською мовою. За даними експертів, у національній музичній сфері тільки 10% продукту – української мовою, 50% – англійською, 40% – російською. Для порівняння у Франції цей показник – 40%, у Швеції – до 60%.
Навіть складніше ситуація з програмним забезпеченням, адже, за даними Гандзюка, тільки 7% комп’ютерної продукції – українською мовою. Тому, навіть якщо дитина зростала в україномовній родині, то користуючись російськомовним комп’ютерним продуктом, вона не поглиблює свого знання рідної мови.
Ті, хто виробляють україномовний творчий продукт, говорять, що ситуацію можна виправити, якщо буде відповідна державна підтримка та популяризація національного продукту.
Керівник художньо-інструментального ансамблю «Кобза» Євген Коваленко розповів, що раніше були сильніші об’єднання авторів, які підтримували один одного. Він говорить, що українська музика конкурентоспроможна на міжнародному рівні, проте їй не вистачає «розкрути».
«Ми творці інтелектуального продукту, ми цим займаємося, але потрібно трохи більше уваги до нас від Міністерства культури, бо сьогодні ми просто існуємо самі по собі. А важливо щоб була пропаганда української творчості та підтримка українських авторів, адже через своє музичне мистецтво ми розповідаємо світу про Україну», – сказав Коваленко.
Українська культура на експорт
Український творчий продукт закордоном інколи більш популярний, ніж в Україні, тому що там отримує більшу підтримку. На приклад, голова «Всеукраїнської ради авторів» Ігор Курилов розповів Голосу Америки, що в бібліотеці університету Рочестер, штат Нью-Йорк, знаходиться велика колекція творів українських музичних класиків, тим більше, там є ноти, які в Україні навіть не друкувалися.
«Українська творчість конкурентоспроможна, але нам потрібен відпрацьований механізм на законодавчому рівні, щоб ми могли вільно вийти з ініціативами до влади, а вона нас підтримала, ми можемо вигідно експортувати український продукт, за правильного ставлення», – сказав Курилов.
Для розвитку українського культурного продукту автори говорять про необхідну фінансову підтримку та бажання держави розвивати національну творчість. Економічна ситуація у країні знизила купівельну спроможність громадян, які все менше готові витрачати на культуру, саме тому працюючі за невеликі гроші в Україні, особливо представники академічної музичної сфери, радо погоджуються на запрошення з-за кордону, щоб якимось чином себе пропагувати.
«Я ще директор міжнародного конкурсу скрипалів імені Давида Ойстраха в Одесі, де пересвідчився наяву, що ми маємо величезні труднощі з інструментарієм. Приїздять японці, китайці, корейці – всі грають на скрипках Страдіварі, Гварнері, Гваданіні, Маджині, а наші грають на дровах – от звідки виникають всі проблеми, тому ми є неконкурентоспроможними на якихось міжнародних конкурсах», – сказав Курилов.
