Вибухи під час бостонського марафону у квітні цього року, організовані братами Царнаєвими, вкотре сколихнули мусульманську громаду Сполучених Штатів. Теракти, проведені під гаслом ісламу, не сприяють іміджу мирної релігії. Майже шістдесят відсотків дорослих мусульман у США люди віком від 18 до 39 років. Лідери громади занепокоєні, що молодь чутлива до негативного впливу радикалізму, тож намагаються спрямувати молодих людей у правильному напрямку та не дати їм стати на шлях екстремізму.
Теракт у Бостоні вкотре нагадав американським мусульманам, що їх діти можуть піддатися тиску і стати на шлях терору і насильства. Уберегти дітей від насильницького шляху намагаються духовні наставники у мечетях. Один з них, імам Джохарі з ісламського центру у передмісті Вашингтона, каже:
«Я розповідаю молодим людям про спадщину афроамериканців. Нам треба домагатися соціальних змін, адже саме ненасильницькі методи боротьби звільнили негрів. Це повинно бути прагнення білих, чорношкірих, релігійних лідерів і політиків – об’єднатися та сказати: ця система не відповідає Конституції і волі божій».
Однак духовні наставники не мають великого впливу на своїх прочан, – говорить політичний оглядач та експерт Брукінгського інституту Пітер Скері, автор публікацій на тему адаптації мусульман у США:
«Мусульманські лідери не позиціонують себе так, аби до них прислухалася американсько-мусульманська молодь. Вони часто заплутують і викривляють факти, а це лише підважує їх позиції».
Втримувати молодь від насильства не може лише духовна особа. Для цього необхідно залучити все суспільство, – говорить імам Джохарі:
«Не існує мусульманської хвороби, немає мусульманської істерії чи ісламського насилля. Це молоді люди, які опинилися у замкнутому колі особистих та емоційних проблем. Ми допомагаємо їм, але цього не досить. Це проблема, яку треба вирішувати спільними силами».
Найбільша відповідальність, на думку імама, лягає на батьків. Вони повинні бути першими, хто здатен помітити зв’язки дитини з радикальними угрупованнями чи ісламістськими сайтами.
В американського мусульманина Масуда Кана четверо дітей. Масуд каже, що він і його дружина свідомі такої небезпеки:
«Моя дружина дуже строга, коли стосується таких речей. Ми знаємо, чим займаються наші діти. У нас четверо дітей: дві дівчинки і два хлопчики, ми знаємо, що вони роблять в Інтернеті, на комп’ютері, ми за ними спостерігаємо».
Масуд радить батькам, незалежно від віросповідання, брати активну участь у житті дітей і навчитися балансувати між релігією та соціальним життям.
Теракт у Бостоні вкотре нагадав американським мусульманам, що їх діти можуть піддатися тиску і стати на шлях терору і насильства. Уберегти дітей від насильницького шляху намагаються духовні наставники у мечетях. Один з них, імам Джохарі з ісламського центру у передмісті Вашингтона, каже:
«Я розповідаю молодим людям про спадщину афроамериканців. Нам треба домагатися соціальних змін, адже саме ненасильницькі методи боротьби звільнили негрів. Це повинно бути прагнення білих, чорношкірих, релігійних лідерів і політиків – об’єднатися та сказати: ця система не відповідає Конституції і волі божій».
Однак духовні наставники не мають великого впливу на своїх прочан, – говорить політичний оглядач та експерт Брукінгського інституту Пітер Скері, автор публікацій на тему адаптації мусульман у США:
«Мусульманські лідери не позиціонують себе так, аби до них прислухалася американсько-мусульманська молодь. Вони часто заплутують і викривляють факти, а це лише підважує їх позиції».
Втримувати молодь від насильства не може лише духовна особа. Для цього необхідно залучити все суспільство, – говорить імам Джохарі:
Мусульманські лідери не позиціонують себе так, аби до них прислухалася американсько-мусульманська молодь. Вони часто заплутують і викривляють факти, а це лише підважує їх позиції.Пітер Скері
Найбільша відповідальність, на думку імама, лягає на батьків. Вони повинні бути першими, хто здатен помітити зв’язки дитини з радикальними угрупованнями чи ісламістськими сайтами.
В американського мусульманина Масуда Кана четверо дітей. Масуд каже, що він і його дружина свідомі такої небезпеки:
«Моя дружина дуже строга, коли стосується таких речей. Ми знаємо, чим займаються наші діти. У нас четверо дітей: дві дівчинки і два хлопчики, ми знаємо, що вони роблять в Інтернеті, на комп’ютері, ми за ними спостерігаємо».
Масуд радить батькам, незалежно від віросповідання, брати активну участь у житті дітей і навчитися балансувати між релігією та соціальним життям.